Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача

Заняття №1

Дніпропетровськ – 2011

ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ІЗ СИНДЕСМОЛОГІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ГАВРИЛІН П.М., ОЛІЯР А.В.

(для викладачів та студентів факультетів ветеринарної медицини аграрних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації)

УДК 591.4:619(075.8)

Навчально-методичні рекомендації до лабораторних занять та самостійної роботи із синдесмології (для викладачів та студентів факультетів ветеринарної медицини аграрних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації). – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2011. – 26 с.

Укладачі: д. в. н., професор Гаврилін П.М., к. в. н., доцент Оліяр А.В.

Представлені методичні підходи до викладання особливостей анатомії з’єднань кісток свійських тварин з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності зі спеціальності „Ветеринарна медицина”. Подано схеми, які відображають особливості будови з’єднань кісток різних відділів осьового скелета та ланок скелета кінцівок, а також їх видові ознаки будови в свійських тварин, що спрямовано на підвищення ефективності самостійної роботи студентів із вивчення синдесмології.

Рецензент: доцент кафедри хірургії та акушерства сільськогосподарських тварин ДДАУ, канд. вет. наук Д.Д. Білий

Методичні рекомендації розглянуто і схвалено на засіданні кафедри нормальної і патологічної анатомії сільськогосподарських тварин ДДАУ

Протокол №13 від «16» березня 2011 р.

Методичні рекомендації розглянуто і схвалено до друку науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ

Протокол №5 від «22» березня 2011 р.

Тема. Основні види безперервного та переривчастого з’єднань кісток. З’єднання кісток осьового скелета: кісток черепа, хребетного стовпа, ребер, груднини. Видові та вікові особливості з’єднання кісток осьового скелета.

Мета заняття. Засвоїти основні види безперервного та переривчастого з’єднань кісток. Вивчити закономірності з’єднань окремих елементів скелета голови, хребетного стовпа, ребер, груднини. З’ясувати видові та вікові особливості з’єднань кісток осьового скелета.

Матеріальне забезпечення. Сухі та вологі препарати з’єднань кісток осьового скелета (голови, хребетного стовпа, ребер, груднини) коня, великої рогатої худоби, собаки і свині, таблиці, схеми, рисунки.

На початку заняття акцентувати увагу, що вчення про з’єднання кісток називається синдесмологія. З’єднання кісток мають суттєві відмінності за біофізичними властивостями. Вони менш тверді, більш еластичні, виконують функцію амортизації, надають скелету властивість буферності (посилення протидії навантаження на скелет як опорну конструкцію), забезпечують рухливість (розмах рухів) окремих частин тіла, особливо кінцівок. Способи з’єднання кісток скелета між собою, як і форма поверхонь, які сполучаються, надзвичайно різноманітні. Це анатомічне розмаїття знаходиться в тісному взаємозв’язку з потребою або в міцності і нерухливості або, навпаки, в легкій рухливості з’єднаних одна з одною кісток, тобто пов’язано з фізіологічними потребами. З анатомічної точки зору всі з’єднання кісток можна поділити на два типи (схема 1).

Схема 1.

Дата добавления: 2014-12-07