Фінансові інструменти як елемент інвестиційного середовища та їх класифікація

Фінансові інвестиції - це про вкладення фінансових ресурсів у фінансові активи.

Основними об’єктами фінансових інвестицій є:

- акції та інші корпоративні права, що засвідчують внески до статутного фонду підприємств;

- боргові зобов’язання (облігації, казначейські зобов’язання, векселі тощо);

- депозити в банківських установах;

- інвестиційні сертифікати та інші інструменти, емітовані фінансовими посередниками.

18. Поняття інвестиційного середовища та його елементи.

Адекватне розуміння механізму функціонування фінансових посередників можливе лише за умови досконалого знання того сегменту ринкового середовища, в рамках якого вони здійснюють свою діяльність, тобто - інвестиційного середовища. Під інвестиційним середовищем прийнято розуміти ринкову підсистему, що забезпечує рух особливого виду товару – інвестицій.

Інвестиційне середовище передбачає наявність таких головних елементів:

- фінансових ринків, найважливіше значення серед яких для фінансових посередників мають фондові ринки (ринки цінних паперів),

- фінансових інструментів (відомих також як фінансові активи), основними з яких як за обсягами так і за значенням є цінні папери,

- суб’єктної інфраструктури, центральне місце в якій займають фінансові посередники (відомі також як небанківські фінансові інститути).

19. Фінансовий ринок як елемент інвестиційного середовища.

Фінансовий ринок є механізмом, який забезпечує зведення покупців та продавців фінансових активів та сприяє обміну цими активами, фінансові ресурси обмінюються на цінні папери, цінні папери на фінансові ресурси. Згадаємо узагальнююче визначення, яке ми дали у вступі до нашого курсу: фінансовий ринок - це сукупність фінансових інститутів, які забезпечують ефективний перерозподіл фінансових ресурсів від донорів до реципієнтів.

Сучасний фінансовий ринок (ринок фінансових ресурсів) є складним полісистемним утворенням з надзвичайно багатою структурою. Як правило, вживаючи термін фінансовий ринок, мають на увазі загальне цілісну систему окремих ринків, на яких врівноважується попит та пропозиція на фінаосві ресурси. Структуру фінансового ринку можна представити як інтегроване утворення двох основних складових – ринку позикових коштів та ринку капіталу (інструментів власності).

Основними інструментами якими поступово наповнюється ринок цінних паперів, що формується в Україні, згідно з Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” є акції, облігації державних (внутрішніх республіканських та місцевих) позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати. Крім таких вже класичних видів цінних паперів до фінансових інструментів відносяться широко поширені у країнах з розвинутою економікою похідні цінні папери - депозитні розписки, варранти, опціони, ф'ючерси тощо. Використання похідних цінних паперів на фінансових ринках України поки що широко не практикується.

Перш ніж дати характеристику найпоширенішим інструментам фондового ринку, спробуємо їх класифікувати за основними ознаками. Головною ознакою, яка лежить в основі класифікації цінних паперів, є можливість (право) власника цінного паперу приймати участь в управлінні господарською діяльністю емітента цього цінного паперу (та пов'язані з цим майнові права, як то: отримання доходу, джерелом виплати якого є прибуток цього емітента, частини майна у випадку ліквідації його тощо). За цією ознакою цінні папери поділяються на:

а) інструменти власності (прості акції), які надають власнику право управління господарською діяльністю емітента акцій та майнові права щодо отримання частини прибутку цього емітента.

б) інструменти позики (найпоширенішими з яких є облігації підприємств та державні, ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, векселі);

в) гібридні цінні папери - привілейовані акції, інвестиційні сертифікати, конвертовані облігації тощо. Це такі цінні папери, які мають певні характеристики як інструментів власності, так і інструментів позики. Наприклад, привілейовані акції засвідчують дольову участь їх власників у статутному фонді товариства та дають їм право на гарантоване отримання фіксованого розміру доходу (незалежно від результатів діяльності цього товариства) у вигляді дивідендів, але, разом з тим, власники таких акцій не отримують права на управління товариством.

Другою значимою ознакою за якою класифікують цінні папери є їх забезпечення реальними (нефінансовими) активами. Емітенти, зацікавлені в залученні реального капіталу, випускають та розміщують цінні папери, які обмінюються на грошові кошти або інші реальні активи. Такі інструменти фондового ринку прийнято називати “фіктивним капіталом першого порядку”, і представлені вони цінними паперами, які визначені як такі Законом “Про цінні папери і фондову біржу”. Цінні папери, які випускаються під забезпечення інших цінних паперів (похідні фінансові інструменти) отримали назву “фіктивний капітал другого порядку”. Найбільш поширеними та широковживаними інструментами “фіктивного капіталу другого порядку” є депозитні розписки, варранти, опціони, ф'ючерси. Сучасний фондовий ринок, з технікою яка усе ускладнюється, використовує усе нові і нові інструменти (такі, наприклад, як індексні опціони), які можна класифікувати як “фіктивний капітал третього порядку” тощо (можна стверджувати, що, фактично, забезпеченням таких інструментів є певним чином інтегрована інформація).

Крім описаних вище, прийнято також класифікувати цінні папери за такими ознаками:

за формою носія: паперові (матеріалізовані) та безпаперові (дематеріалізовані) цінні папери;

за способом позначення власника: іменні (в яких вказано ім'я власника), пред'явницькі (в яких ім'я власника не вказується) та ордерні (права засвідчуються власником при пред'явленні та передавальними надписами, починаючи з першого власника, ім'я якого відображається у грошовому документі).

21.Інфраструктура фінансового ринку як елемент інвестиційного середовища.

Інфраструктурні організації фінансового ринку здійснюють захист прав учасників фінансового ринку, насамперед інвесторів та споживачів фінансових послуг, забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості фінансового ринку, зниження системних ризиків, притаманних фінансовому ринку.
Саморегулівні організації – організатори торгівлі (біржі та організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційнісистеми) та добровільні об’єднання професійних учасників фондового ринку.

- розрахунково-клірингові установи – установи, які здійснюють платежі по операціях у межах ринку цінних паперів. До них належать розрахункові палати та спеціалізовані банки при біржах.

- депозитарні установи – здійснюють облік, збереження та фіксування переміщення цінних паперів від одного власника до іншого. До них належать власне депозитарії, зберігачі та реєстратори

- інвестиційні консультанти – суб’єкти, які здійснюють інформаційно-консультаційне забезпечення учасників (у тому числі – потенційних) фондового ринку.

- аудитори – спеціалізовані фірми, покликані здійснювати незалежний контроль за достовірністю інформації, яку оприлюднюють учасники фондового ринку.

22. Посередницькі організації, їх класифікація за особливостями участі в операціях з фінансовими інструментами.

Класифікація фінансових посередників:

- депозитні інститути - це установи, в основі діяльності яких – надання кредитів і залучення депозитів від клієнтів та учасників, а до їх складу відносять комерційні й ощадні банки, інші різноманітні ощадні та кредитні установи;

- договірні ощадні інститути - установи, які в процесі своєї діяльності здійснюють на договірній основі довготермінове накопичення активів клієнтів або учасників з метою здійснення надалі на користь останніх виплат цільового характеру; до таких інститутів відносять страхові компанії зі страхування життя та пенсійні фонди (окремі економісти до цієї групи зараховують також накопичувальні доброчинні фонди, наприклад, так звані «університетські» чи «спонсорські»);

- під інвестиційними посередниками – установи, діяльність яких полягає в об’єднанні коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщенні цих коштів у різноманітних фондових активах з метою отримання прибутку: так звані інститути спільного інвестування – різноманітні інвестиційні фонди (за іншою термінологією – інвестиційні компанії та інвестиційні банки).

23.Організації, що забезпечують обслуговування обігу фінансових інструментів.

Інфраструктурні організації фінансового ринку здійснюють захист прав учасників фінансового ринку, насамперед інвесторів та споживачів фінансових послуг, забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості фінансового ринку, зниження системних ризиків, притаманних фінансовому ринку.
саморегулівні організації – організатори торгівлі (біржі та організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційнісистеми) та добровільні об’єднання професійних учасників фондового ринку.

- розрахунково-клірингові установи – установи, які здійснюють платежі по операціях у межах ринку цінних паперів. До них належать розрахункові палати та спеціалізовані банки при біржах.

Дата добавления: 2014-11-29