Недержавні пенсійні фонди, їх статус та предмет діяльності. 2 страница

Пенсійна реформа:

. Основною метою прийнятого 9 липня 2003 р. Закону України “Про загальнообов ’язкове державне пенсійне страхування” було доповнення існуючого солідарного Пенсійного фонду накопичувальним пенсійним забезпеченням – другим і третім рівнями пенсійної системи.

Однак останні шість років уряд активно займався лише реформуванням солідарного пенсійного страхування, змінюючи його в режимі „ручного управління”. Аналізованим проблемам була присвячена і схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 року № 525-р Стратегія розвитку пенсійної системи. Основною її метою проголошувалося визначення перспективи подальшого реформування пенсійної системи, спрямованої на забезпечення її фінансової стабільності, підсилення дії страхових принципів у солідарній системі, запровадження накопичувальної системи та подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення.

Система недержавного пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх обєднань у формуванні пенс накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов’язкового держ пенс страх пенс виплат за рахунок відрахувань на недерж пенс страх та інвестиційного доходу, нарахованого на пенс виплати

Проте проголошені в цій Стратегії заходи на практиці так і не були реалізовані, а розпорядженням уряду від 21 жовтня 2009 р. була затверджена Концепція подальшого проведення пенсійної реформи, яка скасовувала попередню Стратегію. Ця Концепція передбачає низку заходів з удосконалення пенсійної системи, зокрема, забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи; забезпечення соціальної справедливості в солідарній пенсійній системі; удосконалення та спрощення механізму функціонування та забезпечення зрозумілості пенсійної системи для громадян та роботодавців; забезпечення громадського контролю за функціонуванням Пенсійного фонду України; уніфікація пенсійного законодавства.

Реформа пенсійної системи України 2011 року мала на меті скорочення дефіциту державного Пенсійного фонду.

Законом пенсійний вік для жінок підвищено до 60 років, страховий стаж підвищено до 30 років для жінок і до 35 – для чоловіків. Пенсійний вік чоловіків-держслужбовців підвищено до 62 років. Розмір максимальної пенсії для осіб, які втратили працездатність, обмежується на рівні 7640 гривень. Також закон зменшує з 90% до 80% заробітну плату для нарахування пенсій для держслужбовців.

46.Альтернативні механізми недержавного пенсійного забезпечення.

Я не уверена в ответе на этот вопрос!!!!!! Извините, но уже все пересмотрела.

Згідно з законом про недержавне пенсійне забезпечення на сьогоднішній день розрізняють три типи пенсійних фондів:

- Корпоративний – учасниками є громадяни, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками та платниками Внески до як роботодавці, так і працівники, в тому числі у формі відрахувань із заробітної плати;

- Професійний - утворюють за родом професійної діяльності.

- Відкритий - засновниками є юридичні особи, а учасниками є громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця та характеру їх роботи.

Юридичною формою реалізації місії пенсійних фондів – є пенсійні контракти, які можуть бути укладені між пенсійним фондом та учасником або вкладником пенсійного фонду

Алтернативним механізмом недержавного пенсійного забезпечення можуть бути:

1.Страхові компанії надають послуги з індивідуального та колективного пенсійного страхування. Страхова пенсія - це страховий ануїтет, сплата якого відбувається в разі досягнення страхувальником визначеного угодою віку. У процесі діяльності страхової компанії створюється резерв страхових виплат для забезпечення платежів у майбутньому.

2. страхові організації шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії та пенсії на визначений строк;

Довічна пенсія з установленим періодом – щомісячна виплата протягом життя учасника пенсійного фонду, але не менше ніж протягом 10 років з дня її призначення. У разі смерті особи, право на отримання мають спадкоємці, зазначені у договорі страхування або визначені відповідно до законодавства.

Довічна обумовлена пенсія – щомісячна виплата, протягом життя учасника пенсійного фонду і припиняється у разі його смерті за умови, коли загальна сума коштів, виплачених на момент смерті, не менше суми, сплаченої страховій компанії згідно з договором страхування довічної пенсії. У разі коли така сума коштів менше суми, сплаченої страховій компанії, залишок коштів виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії або визначеним відповідно до законодавства, у вигляді одноразової виплати або іншої пенсійної виплати за бажанням спадкоємців чи відповідно до умов договору страхування.

3. Банківські установи шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень. (пенсійних депозитних рахунків)

Кошти на даних рахунках можуть використовувавтись особами, на ім’я яких вони відкриті, для оплати договору страхування довічної пенсії, пенсії на визначений строк або використані для одноразової пенсійної виплати. Підстави для пенсійних виплат: досягнення учасником фонду пенсійного віку, встановлення інвалідності учаснику фонду, смерть учасника фонду.

Комерційні банки повинні брати на себе зобов’язання по нарахуванню процентного доходу на депозитний вклад учасника, який вкладає (або на користь якого вкладатимуться) кошти на пенсійний депозитний рахунок. Взаємовідносини між банком і учасником носять борговий, а не довірчий характер.

47.Статус недержавних пенсійних фондів та предмет їх діяльності.

Діяльність недержавних пенсійних фондів регулюється законом України Про Недержавне пенсійне забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди є установами сфери недержавного добровільного пенсійного забезпечення, які спеціалізуються виключно на операціях з накопичення, розміщення та управління пенсійними внесками, а також здійсненні пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів. Мають правовий статус неприбуткових (непідприємницьких) організацій.

Види недержавних пенсійних фондів залежно від кола можливих учасників:корпоративні або виробничі фонди, професійні фонди, відкриті фонди.

Пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновника

(зборів засновників) та не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками.

Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.

Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після включення до Державного реєстру фінансових установ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних

фондів одного виду. У разі злиття чи приєднання декількох пенсійних фондів одного виду новоутворений пенсійний фонд (фонд, до якого здійснюється приєднання) повинен бути того самого виду, що й фонди, які злилися чи приєдналися.

Органами управління пенсійного фонду є збори засновників

та рада пенсійного фонду (рада фонду). Створення інших органів управління пенсійного фонду заборонено.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.

48.Види недержавних пенсійних фондів: корпоративні, професійні та відкриті.

Види недержавних пенсійних фондів залежно від кола можливих учасників: корпоративні або виробничі фонди, професійні фонди, відкриті фонди.

Відкритий пенсійний фонд. Засновники: будь-які одна чи кілька юридичних осіб. Учасники – громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця роботи та характеру їх роботи.

Корпоративний фонд. Засновники: юридична особа-роботодавець чи кілька юр-осіб роботодавців, до яких можуть приєднуватись роботодавці-платники. Учасники: виключно громадяни, які перебувають у трудових відносинах з засновниками або роботодавцями –платниками фонду. Пенсійні внески до таких фондів сплачуються за пенсійною схемою, до визначення умов якої засновники залучають і учасників. Внески до фондів здійснють спільно як роботодавці, так і працівники, в тому числі у формі відрахувань із зп.

Професійний пенсійний фонд. Засновники – обєднання: юридичних осіб- роботодавців, фізичних осіб, включаючи профспілки або фіз..особи, повязані за родом профес діяльності. Учасники: виключно громадяни, пов’язані за родом їх професійної діяльності, визначеної статутом фонду.

49.Організація управління недержавними пенсійними фондами.

Недержавні пенсійні фонди є установами сфери недержавного добровільного пенсійного забезпечення, які спеціалізуються виключно на операціях з накопичення, розміщення та управління пенсійними внесками, а також здійсненні пенсійних виплат учасникам пенсійних фондів.

Для забезпечення управління та здійснення контролю за

поточною діяльністю пенсійного фонду утворюється рада пенсійного фонду. Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів.

Адміністратором фонду може бути:

1) юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор),

2) спеціалізована компанія з управління пенсійним активами,

3) засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про управління недержавним пенсійним фондом самостійно.

Функціїї адміністратора:

ведення обліку, пов’язаного із пенсійним забезпеченням,

здійснення пенсійних виплат учасникам,

надання зберігачу розпоряджень щодо перерахування коштів для оплати послуг, що здійснюються за рахунок пенсійних активів,

надання пенсійному фонду рекламних та агентських послуг,

Зберігач пенсійного фонду здійснює приймання, передачу, облік та забезпечує зберігання надходжень до пенсійного фонду та цінних паперів, що становлять його пенсійні активи, а також інших документів, пов’язаних з формуванням та використанням пенсійних активів.

-виконує доручення щодо перерахування коштів для оплати послуг:

-зберігач виконує розпорядження компанії, що здійснює управління пенсійними активами, згідно з інвестиційною декларацією.

50.Вкладники та учасники недержавних пенсійних фондів.

Вкладник недержавного пенсійного фонду (далі - вкладник фонду) - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону.

Учасник пенсійного фонду - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором відповідно до вимог цього Закону.

Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю.

Вкладником фонду будь-якого виду на користь учасника

фонду, якщо інше не передбачено цим Законом, може бути:

роботодавець учасника фонду;

професійна спілка, об'єднання професійних спілок щодо своїх членів; сам учасник фонду;

подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід і баба

учасника фонду, діти подружжя учасника фонду, у тому числі усиновлені ним (нею) діти, батьки подружжя учасника фонду.

У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду.

Учасники відкритого та професійного пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь, припинення (розірвання) пенсійних контрактів, укладених на їх користь.

Пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом.

Інформація про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку.

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду установлюються у вигляді пенсійних схем.

51.Пенсійні внески, пенсійні активи та пенсійні виплати.

Пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до Закону України про недержавне пенсійне забезпечення, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати;

До складу активів пенсійного фонду належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи. Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійна виплата - грошова виплата учасникові недержавного пенсійного забезпечення або його спадкоємцям, що здійснюється за рахунок накопичених у недержавному пенсійному фонді та облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку грошових коштів у випадках, передбачених цим Законом.

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах

та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем. Внески за страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний

розмір пенсійних внесків - 10 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. озмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, може визначатися у колективному договорі з урахуванням вимог цього Закону. Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.

52.Регулювання інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів та вимоги законодавства щодо диверсифікації пенсійних активів.

Інвестиційна діяльність недержавних пенсійних фондів має відповідати вимогам закону та бути оприлюднена у формі інвестиційної декларації. Інвестиційна декларація – документ, який визначає основні напрями інвестиційної політики НПФ.

Інвестиційна декларація пенсійного фонду розробляється і

затверджується радою фонду відповідно до Закону Про недержавне пенсійне забезпечення. Інвестиційна декларація пенсійного фонду підлягає обов'язковій реєстрації в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 60 календарних днів після формування ради фонду.

В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності.

Інвестиційна декларація є обов'язковою для застосування особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та зберігачем. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відмовляє у реєстрації інвестиційної декларації пенсійного фонду в разі, якщо у складі ради пенсійного фонду відсутні особи, професійно підготовлені до роботи у сфері інвестиційної діяльності, і при цьому рада пенсійного фонду не залучила до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань.

Вимоги законодавства щодо диверсифікації пенсійних активів:

Особа, що здійснює управління активами пенсійного фонду,

під час провадження нею такої діяльності не має права:

1) формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів;

2) надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів;

4) розміщувати на банківських депозитних рахунках у грошових коштах та в ощадних сертифікатах банків більш як 50 відсотків

5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів

6) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ, більш як 50 відсотків;

7) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації місцевих позик більш як 20 відсотків;

8) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України, більш як 40 відсотків;

9) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більш як 40;

10) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери іноземних емітентів більш як;

11) придбавати або додатково інвестувати в іпотечні облігації більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

12) придбавати або додатково інвестувати в об'єкти

нерухомості більш як 10 відсотків;

53.Порядок та форма організації формування резервів зі страхування життя.

Діяльність страхових компаній регулюється Законом України «Про страхування». Законом України «Про страхування» майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування) можуть бути об’єктами страхування. Страховим компаніям, які отримали відповідну ліцензію на страхування життя, не дозволяється займатися іншими видами страхування.

Страхові компанії зобов’язані формувати спеціальні резерви: 1. страхових платежів і доходів, отриманих від інвестування коштів 2. сформованих резервів зі страхування життя.

Страхові компанії зобов’язані створювати та вести облік резервів із:

1. довгострокових зобов’язань (математичні резерви) по страхових виплатах та

2. поточних виплат страхових сум.

Страхові резерви зі страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов'язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.

Страхові резерви зі страхування життя поділяють на:

— резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

— резерви належних виплат страхових сум.

Резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви) складаються з:— резервів нетто-премій;— резервів витрат на ведення справи;— резерву бонусів.

Розрахунок математичних резервів проводять з використанням актуарних методів та окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Якщо умови договору страхування передбачають можливість сплати додаткових страхових премій і відповідний перерахунок страхових сум та (або) виплат, то для розрахунку резерву нетто-премій розміри страхових сум та (або) виплат визначають на дату його розрахунку, а розміри майбутніх страхових премій вважають такими, що відповідають умовам договору та забезпечують найбільший розмір резерву.

Резерв належних виплат страхових сум складається з:

— резерву заявлених, але не врегульованих збитків;

— резерву збитків, що виникли, але не заявлені. Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків

здійснюють за кожним чинним на звітну дату договором окремо.

При розрахунку страхових резервів допускають спрощення та наближення у разі, якщо може бути обґрунтовано, що їх вплив на результати розрахунку резервів несуттєвий.

54.Особливості інвестування коштів резервів зі страхування життя.

Страхові компанії зобов’язані формувати спеціальні резерви:

1. страхових платежів і доходів, отриманих від інвестування коштів 2. сформованих резервів зі страхування життя.

Страхові компанії зобов’язані створювати та вести облік резервів із:

1. довгострокових зобов’язань (математичні резерви) по страхових виплатах та 2. поточних виплат страхових сум.

Згідно із Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення» компанії зі страхування життя виконуватимуть функцію здійснення довічних пенсійних виплат.

Страхова компанія зобов’язана гарантувати мінімальний розмір пенсії та мінімальний інвестиційний дохід.

Інвестиційний дохід, отриманий страховою організацією від розміщення та інвестування пенсійних активів понад мінімальний інвестиційний дохід, розподіляється страховою організацію між застрахованими особами пропорційно належним їм пенсійним активам, крім частки, що належить страховій організації (ця частка не може перевищувати 5 % суми мінімального інвестиційного доходу).

Страхова компанія має право здійснювати управління пенсійними активами самостійно, не залучаючи для цього спеціалізовану компанію з управління активами.

Щодо резервів зі страхування життя, то з огляду на більші строки дії договорів і виконання зобозязань переважно по закінченню строку дії договору або у визначений строк страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший строк та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.

Величина активів, що приймається для представлення страхових резервів зі страхування життя, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань, повинна бути не меншою, ніж сумарна величина резервів зі страхування життя, які розраховують відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

Власні кошти страховика, вільні від зобов'язань, можуть бути вкладені в довгострокові та менш ліквідні види активів.

Обсяг страхових резервів суттєво впливає на платоспроможність страховика і повинен відповідати страховим зобов'язанням. Відповідно до страхового законодавства, страхові резерви створюються з метою забезпечення майбутніх страхових сум і страхового відшкодування. За своєю суттю страхові резерви є одночасно зобов'язаннями страховика і відповідним капіталом (фінансовими ресурсами), який повинен повністю покривати розмір майбутніх виплат за чинними договорами страхування.

55.Учасники механізму спільного інвестування згідно Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.

Учасниками механізму спільного інвестування є інститути спільного інвестування та компанії з управління активами.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість;

Компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку(ДКЦПФР).

Спеціалізовані компанії з управління активами інститутів спільного інвестування здійснюють виключно цей вид діяльності. З метою захисту прав акціонерів або учасників інвестиційних фондів законом встановлено обмеження та вимоги щодо діяльності таких компаній. Компаніям з управління активами не дозволяється:

* витрачати кошти інвестиційних фондів на цілі, не передбачені проспектом емісії цінних паперів цих фондів, або безоплатно відчужувати активи таких фондів;

* отримувати кредити на користь і за рахунок фонду у сумі, яка перевищує 10 % вартості чистих активів такого фонду, або на строк більший, ніж три місяці, при цьому кредити можуть отримуватись лише з метою викупу акцій або інвестиційних сертифікатів, випущених фондом.

Корпоративний інвестиційний фонд – це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює виключну діяльність зі спільного інвестування. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному капіталі (фонді) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 відсотків.

Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам за правом спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду.

Пайовий інвестиційний фонд створюється компанією з управління активами. Учасником пайового інвестиційного фонду є юридична або фізична особа, яка придбала інвестиційний сертифікат цього фонду. Проспект емісії інвестиційних сертифікатів - документ, який містить інформацію про публічне (відкрите) або приватне (закрите) розміщення інвестиційних сертифікатів з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду.

Учасники пайового інвестиційного фонду не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, крім випадків, передбачених цією статтею.

56.Класифікація інститутів спільного інвестування за організаційною формою.

Залежно від організаційної форми інвестиційні фонди поділяються на корпоративні та пайові.

Корпоративний інвестиційний фонд – це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює виключну діяльність зі спільного інвестування. Правовстановлюючими документами при створенні корпоративного інвестиційного фонду є статут і регламент. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному капіталі (фонді) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 відсотків. Початковий статутний капітал (фонд) корпоративного інвестиційного фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам за правом спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду.

Пайовий інвестиційний фонд створюється компанією з управління активами. Для створення такого фонду компанія з управління активами повинна розробити та зареєструвати в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі та організувати продаж інвестиційних сертифікатів фонду шляхом відкритої підписки або шляхом їх приватного розміщення.

Залежно від порядку здійснення його діяльності інвестиційні фонди можуть бути відкритого, інтервального, закритого типу. Фондом відкритого типу, якщо він (або його КУА) бере на себе зобов’язання в будь-який час на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або його КУА). Дивіденди за цінними паперами інвестиційного фонду відкритого типу не нараховуються і не сплачуються. Фондом інтервального типу, якщо він (або його КУА) бере на себе зобов’язання на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. Дивіденди по цінних паперах такого фонду не сплачуються. Інвестиційний фонд вважається фондом закритого типу, якщо він (або його КУА) не бере на себе зобов’язання викуповувати цінні папери, емітовані цим фондом до моменту його реорганізації чи ліквідації.

57. Класифікація інститутів спільного інвестування за характером зобов’язань перед учасниками.

Залежно від порядку здійснення діяльності інвестиційні фонди можуть бути відкритого, інтервального і закритого типу.

Цінні папери відкритого фонду інвестор може придбати та продати у будь-який робочий день. Інвестор може купити та продати сертифікати відкритого фонду лише компанії з управління активами; відчуження цінних паперів третім особам не дозволяється, крім випадків правонаступництва, успадкування та дарування.

Дата добавления: 2014-11-29