Криві байдужості індивідуальних інвесторів

Згідно з Г.Марковіцем власник портфеля цінних паперів повинен зробити вибір між доходністю і ризиком; врешті решт цей вибір визначається відношенням інвестора до ризику і математично описується функцією корисності, яка залежить від двох аргументів – очікуваної дохідності Mp і міри ризику Rp. В теорії корисності також вводяться поняття кривих байдужості. По суті ці криві є лініями рівня функції корисності і поєднують всі множини пар точок (Mp, Rp), на яких функція корисності досягає однакового рівня Uo. Всі портфелі, що лежать на одній лінії байдужості U(Mp,Rр)=Uo, є рівноцінними для інвестора. З іншого боку, ті портфелі, що лежать на лініях байдужості, розташованих вище і праворуч від інших, будуть більш привабливими для інвестора.

Криві байдужості не можуть пересікатись; завжди існує можливість побудування між двома кривими байдужості третьої. У випадку, коли інвестор не бажає ризикувати, він вибирає портфель, який лежить на кривій байдужості, що розташована вище і ліворуч усіх інших кривих байдужості.

74. Поняття толерантності ризику індивідуальних інвесторів, зміст та значення показника “гарантована еквівалентна дохідність”.

Толерантність ризику – найбільший ризик, на який погоджується інвестор (клієнт) для заданого рівня очікуваної доходності. Для визначення толерантного ризику клієнту пропонується на вибір різні варіанти умовного портфелю, який складається лише з акцій і безризикових державних облігацій. Клієнту пропонується визначити, яке

співвідношення доходності і ризику його влаштовує, на підставі чого ми можемо встановити толерантність ризику. Толерантність ризику розраховується за формулою:

t=2[(r_c-r_f)xs²]/ (r_s-r_f)²

де

t- толерантність ризику; r_c - очікувана доходність портфеля;

r_f -доходність безризикових цінних паперів;

s- стандартне відхилення доходності ризикових цінних паперів;

r_s - очікувана доходність ризикових цінних паперів.

Економічна сутність показника толерантності ризику: цей показник означає, на який додатковий ризик згоден клієнт при зростанні доходності на 1%.

Якщо ми знаємо толерантність ризику, тобто співідношення ризику і доходності для потенційного кола інвесторів, потрібно визначити гарантовану еквівалентну доходність.

u_i=r_p-s² (1/t)

де t- толерантність ризику;

u_i -гарантована еквівалентна доходність;

r_p -потенційна доходність портфелю;

s - стандартне відхилення доходності портфелю.

Цей показник дає можливість порівняння інвестиційної привабливості портфелей з різним ступенем ризику і різною очікуваною доходністю за умови, що нам відома толерантність ризику інвестора. Інвестиційна політика може вважатись успішною при зростанні гарантованої еквіалентної доходності портфеля. Вважається, що основним завданням інвестиційної політики є максимізація гарантованої еквівалентної доходності при заданій толерантності ризику.

Застосування показників толерантності та гарантованої еквівалентної доходності дає можливість визначити усі можливі комбінації ризику і доходності для клієнта за формулою:

де t- толерантність ризику; u_i -доходність портфелю з нульовим ризиком; r_p -потенційна доходність портфелю; s - стандартне відхилення доходності портфелю.

Формула наглядно демонструє, що потенційна доходність і потеційний ризик інвестиційного портфелю пов’язані між собою лінійною залежністю з коефіцієнтом 1/t.

Успіх роботи фінансового посередника багато в чому залежить від того, наскільки вищою буде гарантовану доходність ніж у конкурентів.

Таким чином, максимізація гарантованої еквівалентної доходності є основним завданням, яке необхідно вирішувати інвестиційним менеджерам в ході формування та управління портфелем.

75. Зміст аналізу цінних паперів як етапу інвестиційного процесу.

Інвестиційний процес - це прийняття інвестором рішення щодо вибору об’єктів, обсягів та строків інвестування. Інвестиційний процес може бути представлений як послідовність п’яти основних етапів:

Þ 1. Вибір інвестиційної політики;

Þ 2. Аналіз ринку цінних паперів;

Þ 3. Формування портфелю цінних паперів;

Þ 4. Перегляд портфелю цінних паперів;

5. Оцінка ефективності портфелю цінних паперів

На другому етапі, фінансовими аналітиками компанії з управління активами фондів (інвестиційних або пенсійних) або спеціалізованого департаменту страхової компанії або банку проводиться аналіз ринків тих категорій цінних паперів, які відповідають затвердженим принципам інвестиційної політики. В результаті такого аналізу робляться оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів, складається прогноз доходності і визначається перелік можливих об’єктів інвестування.

На п’ятому етапі проводиться періодична оцінка доходності інвестиційногопортфелю та пов’язаних з ним ризиків. Фактична доходність інвестиційного портфелю порівнюється з доходністю еталонного інвестиційного портфелю (альтернативного портфелю, який міг би бути сформованим в рамках інвестиційної політики, типової для даного фінансового посередника). Проведені розрахунки і оцінки виконують контрольну функцію - при недостатній ефективності управління інвестиційним портфелем керівництвом може бути прийняте рішення про відмову від послуг компанії з управління активами.

76. Гіпотеза про ефективність ринку цінних паперів.

Гіпотеза про ефективність ринку трактується як явище, що базується на припущенні про наявність відповідності між курсом кожного ЦП, який фактично склався, та його інвестиційною вартістю, під якою розуміється вартість ЦП на даний момент з урахуванням перспективної оцінки рівня ціни попиту на неї та доходів по ній в майбутньому, розраховану аналітиками. Абсолютно ефективний ринок - це такий, на якому ціна на кожний ЦП завжди є рівною його інвестиційній вартості, тобто при якому уся суттєва інфо про ринок повністю та миттєво відображається у ринкових цінах. Саме кількість інформації, що відображається в ринкових цінах, є критерієм, за яким здійснюють градацію ступеня ефективності ринку.

s = [Х ₁ X ₁ s ₁₁ + Х ₁ X ₂ s ₁₂+...+ Х ₁ X _n s _1n +Х ₂ X ₁ s ₂₁+ Х ₂ X ₂ s ₂₂+...+ Х ₂ X _n s _2n +Х _n X ₁ s _n1+ Х _n X ₂ s _n2+...+Х _n X _n s _nn ]^1/2

Ю. Фама виділяє три ступеня ефективності ринку: слабкий, середній та сильний. При слабкій ефективності ринку в ціні ЦП відображається лише інформація про курси ЦП та інші статистичні дані про угоди на ринках за минулі періоди. Середня ефективність ринку пов’язується із відображенням в ціні ЦП усієї публічної (загальнодоступної) інформації. Ефективність ринку визнається сильною за умови відображення у вартості ЦП усієї інформації, незалежно від того чи є така інформація загальнодоступною, чи приватною. На практиці ж навіть найрозвиненіші фінансові ринки західних країн у кращому випадку визначаються як середньоефективні, однак більшість спеціалістів в галузі інвестиційного менеджменту схильна вважати їх слабоефективними. Ринки ж країн з перехідною економікою (до яких можна віднести ринок України), на яких зазвичай курси цінних паперів не пов’язані із їх інвестиційною вартістю, прийнято іменувати неефективними або ірраціональними.Якщо інвестиційний менеджмент схиляється до гіпотези про ефективність фінансових ринків, інвестиційні рішення слід приймати виходячи із загальноприйнятої оцінки ризику і доходності, не здійснюючи пошуку невірно оцінених паперів.

Дата добавления: 2014-11-29