Правове регулювання грошового обігу і відносин з клієнтами

Розрахунки здійснюються у готівковій і безготівковій формах відповідно до умов, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ і договорами (угодами) між клієнтами і банком.

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають і ведуть банківські рахунки для юридичних і фізичних осіб у гривні й іноземній валюті за визначеними правилами з дотриманням встановлених НБУ вимог.

Правова регламентація банківського рахунку здійснюється на основі великої кількості нормативно-правових актів, що належать до різних галузей законодавства України.

Інститут банківського рахунку містить у собі:

© сукупність правових норм, що регламентують зміст, мету банківського рахунку, пов'язані з ним права й обов'язки різних осіб, систему відносин, що виникають у зв'язку з банківським рахунком;

© договір банківського рахунку, що розуміється як угода про встановлення цивільних прав і обов'язків клієнта і банку;

© реально складаються правовідносини між сторонами договору; банківського рахунку, а також здійснювані за рахунком операції.

Коло осіб потенційних клієнтів банку — необмежене. Та сама особа може відкрити в одному банку кілька рахунків, крім того, ця ж особа має право відкривати рахунки в інших банках.

Загальними рисами договору на відкриття банківського рахунку є: консенсуальний характер, взаємність прав і обов'язків, винагорода. Здійснюючи операції за різними рахунками клієнтів, банк не контролює ці операції. Однак у комерційних банків у відношенні до банківських рахунків існує публічно-правова відповідальність повідомляти податкові органи за місцем реєстрації клієнтів відомості про відкриті протягом трьох робочих днів після їх відкриття рахунки, а також відсилати до НБУ повідомлення про відкриття (закриття) рахунку для включення цих відомостей до зведеного реєстру власників рахунків.

Операції за банківським рахунком здійснюються у межах коштів клієнтів. З цього правила існує виключення, яке називається овер-драфтом. Положення про овердрафт і умови для його застосування повинні бути зафіксовані в договорі про банківський рахунок. Банки списують кошти з рахунків клієнтів тільки за розпорядженням власників, за винятком випадків, коли безперечне списання коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду і за виконавчими написами нотаріусів.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть використовуватися такі види платіжних документів: платіжне доручення, платіжна вимога, платіжне вимога-доручення, меморіальний ордер, рахунковий чек, акредитив, вексель, платіжна картка.

У забезпеченні своєчасного здійснення населенням платежів за своїми обов'язками важливу роль у платіжній системі України відіграє наявний грошовий обіг.

Розрахунки готівкою підприємств між собою, з підприємцями і фізичними особами можуть проводитися як за рахунок коштів, одержуваних з кас банків, так і за рахунок наявного виторгу. При цьому підприємства, що мають рахунки в банках і здійснюють операції готівкою, можуть зберігати у своїй касі гроші в межах визначеного ліміту. Для здійснення розрахунків готівкою клієнти банків повинні мати касу і вести касову книгу за установленою формою. Крім того, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг», підприємства цих сфер діяльності при продажі товарів зобов'язані проводити розрахункові операції в готівковій чи безготівковій формах (з використанням платіжних карток, чеків і т. д.) на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій з роздруківкою відповідних платіжних документів чи з використанням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Банки не рідше одного разу в два роки повинні перевіряти виконання клієнтами касової дисципліни.

За результатами перевірок до порушників застосовуються штрафні санкції, визначені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм, що регулюють оборот наявних коштів», зокрема, за:

перевищення встановлених лімітів каси;

неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки під звіт без повного звіту про раніше видані кошти;

витрата готівки з виторгу на виплати, пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу;

використання отриманої у банку готівки не за цільовим призначенням;

за проведення розрахунків готівкою без надання платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкою.

При здійсненні своєї діяльності банки зобов'язані забезпечити схоронність банківської таємниці, під якою розуміють інформацію, що стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта і взаємин з ним чи третіми особами при наданні їм послуг, розголошення якої може заподіяти моральну чи матеріальну шкоду клієнту.

Однак з метою запобігання легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом, банки зобов'язані ідентифікувати всіх осіб, що здійснюють значні і сумнівні операції. При цьому з метою попередження злочинів інформація про ідентифікацію таких осіб повинна повідомлятися банками відповідним органам відповідно до законодавства України, що регулює питання боротьби з організованою злочинністю.

Операції на рахунках у банках можуть бути тимчасово припинені на підставі рішення державних податкових, судових чи правоохоронних органів, якщо це передбачено законодавчими актами України. Крім того, на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів, може бути накладено арешт.

Припинення договірних відносин банку з клієнтом містить у собі два етапи — розірвання договору і закриття рахунку. Рахунок закривається тільки після розірвання договору, а залишок грошей на рахунку видається клієнту або за його бажанням перелічується банком на інший рахунок.

Дата добавления: 2014-12-07