Філософія Київської Русі. Питання самоконтролю

ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Тема 6. ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ

Питання самоконтролю

1. Чому свій світогляд Булгаков називає релігійним матеріалізмом?

2. Вклад О.Лосєва в російську і світову філософську культуру.

3. Які вихідні принципи філософії марксизму?

4. В чому полягає сутність матеріалістичної діалектики?

5. Назвіть визначальні риси матеріалістичного розуміння історії.

6. Визначте основні риси марксистської філософії.

7. Що сприяло появі «філософії життя», та які її характерні риси?

8. Що лежить в основі істинності ідей, теорій прогматизму?

9. Як розуміють гуманізм філософи - екзистенціоналісти та що таке «екзистенція»?

10. В чому суть психоаналізу?

11. Що лежить в основі культурологічних і історіософських концепцій?

12. Охарактеризуйте основні риси сучасної світової філософської думки.

1. Джерела української філософської культури.

2. Г.Сковорода - родоначальник української класичної філософії.

3. Українська філософія ХІХ - початку ХХ ст.

Основні особливості українського національного характеру:

Øемоційність,

Øестетизм,

Øсентиментальність,

Øпсихічна рухливість,

Ø шанування індивідуальної свободи,

Øрелігійність,

Øсвоєрідний культ Землі,

Øвідчуття близькості із природою

З давніх-давен український народ був високорозвиненим етносом, про що свідчать висока трипільська культура. (Середина 4 – 3-го тисячоліття до н.е.), а також видатна пам’ятка українського народу V – ІХ ст. – "Велесова Книга". В якій показано, що початки української філософії зумовлені духом віри, любові і надії, в основі яких є свобода та непохитна віра у свої власні сили та здібності. "Ми відважні, коли боремося за життя..."

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

t постає переважно внутрішнім явищем української культури;

t українська філософія ніколи не виявляла схильностей до абстрактно-раціональних системних побудов;

tвона завжди проявляла схильність до моральних настанов та життєвого повчання;

t переважно позитивно ставилася до релігії;

t до шанування вищих духовних цінностей;

t досить сильно була обернена у бік історичних та історіософських осмислень особливостей долі українського народу, так і слов’янства в цілому;

t досить сильно інтегрована у літературу, громадсько-політичну думку, культурно-історичні проекти та міркування

Особливості функціонування філософських ідей

в Київській Русі

v від самого початку християнства мудрість в Київській Русі постала у поєднанні із давньогрецькою філософією; зокрема, тут були знаними Піфагор, Геракліт, Сократ, Платон, Аристотель, Сенека;

v філософія і мудрість сприймалися переважно як найперші настанови для індивідуального самозаглиблення, самовдосконалення та пошуків святості, вищої істини; таке сприйняття філософії сприяло появі її особливого типу, характерного для давньоруської культури - «філософствування у Хресті»; вищі духовні цінності поставали невід’ємними від життя, так. що життя повинно було давати найперші смислові засади життя;

v на першому плані давньоруської філософії не знаходилися питання абстрактно-теоретичного системотворення; будь-які теоретичні розбудови повинні були слугувати творенню життя, а тому уся ця філософія була схильною для морального повчання та життєвої настанови.

Культурно-історичні джерела української філософії:

- «Повість минулих літ» містять як історичні відомості так і опис звичаїв та світоглядні людські уявлення; знаходимо терміни «філософ», «філософствувати» (мається на увазі «промова філософа перед князем Володимиром»);

- "Ізборник Святослава" (1073 р.) - дається визначення філософії: "Філософія є пізнанням речей божественних і людських, тобто видимих і невидимих. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук; вона є любов’ю до мудрості, істинною ж мудрістю є бог".

У подальшому становленні філософії Київської Русі стає платонівський мотив філософії як "любомудрія";

-"Слово про закон і благодать" Іларіона.

Основою проблемою філософії цього періоду була людина, сенс її буття, розуміння людського щастя та шляхів його досягнення, співвідношення Бога і людини, тобто морально-етична проблематика.

Климент Смолятич (серед. ХІІ ст.)

- істина вже закладена у Біблії, тому завданням розуму і філософії полягає в тому, щоб вірно зрозуміти цю божественну істину;

- справедливого життєвого шляху людини є осягнення нею заповідей, які дані людині Богом, та неухильне їх виконання;

- найбільше перешкоджають людині йти праведним шляхом дві її вади - марнославство і славолюбство.

Кирило Туровський (нар.1130 р.)

- у вченні про буття виходить з протиставлення двох світів – земного і небесного, видимого й невидимого;

- аналіз протилежностей "внутрішнього" і "зовнішнього"; висновок – зовнішнє є темрявою, внутрішнє – світлом;

- Бог є творчою силою, творцем всього сутнього; людина ж перебуває у стані підкорення Богові;

- Бог відкриває істину людині, вказує їй шлях до обожнення, не позбавляючи свободи волі людини у виборі між добром і злом;

- обґрунтовує позицію християнського антропогентризму - кожна людина є предметом Божої уваги.

“Києво-Печерський патерик - п роблема добра і зла поєднується з проблемою святості і гріховності людини, з поняттям плоті і душі, тіла і духу.

Дата добавления: 2014-12-07