Філософська концепція людини - основа наук про людину

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Тема 12. ФІЛОСОФСЬКА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ

Питання самоконтролю

1. Що таке суспільство?

2. Яка структура суспільства як соціальної спільноти?

3. Які основні методологічні принципи розуміння суспільного життя?

4. Охарактеризуйте основні закономірності розвитку сучасного суспільства?

5. Визначте найважливіші етапи у взаємовідносинах між суспільством і природою.

6. З’ясуйте зміст понять “природа”, “географічне середовище”.
7. Місце сім’ї у житті особистості.

8. Що є предметом філософії історії?

9. Які основні напрями формування філософського осмислення історії?

10. Який зміст вкладається у поняття “соціальна група”?
11. Яка роль еліти і видатних особливостей в історичному розвитку?

12. Як спадковість поколінь впливає на розвиток суспільства?

1. Філософська концепція людини - основа наук про людину. 2. Філософський зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість». 3. Роль особистості в історії. 4. Сенс життя людини.

Історія людської думки налічує безліч варіантів постановки та розв'язання проблеми сутності і походження людини.

КОНЦЕПЦІЇ ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ:

n Натуралістичні (біологізаторські) - домінуючою рисою яких є уявлення про людину як переважно природну істоту, чиї життя і поведінка, індивідуальні і суспільні якості, духовні властивості обумовлені біологічними чинниками / соціобіології, соціал-дарвінізму, євгеніки, теорія Мальтуса та неомальту-зіанство, фрейдизм, ідеї расово-антропологічної школи тощо.

n Концепція космічного походження людини (А-Л.Чижевський, В.І.Вернадський, Тейяр де Шарден), поява людини не є випадковим і локальним наслідком лише біоеволюції на Землі.

Природне в людині містить в собі і нескінченість космосу. Людина постає як природно-космічна істота.

n Трудова теорія походження людини( марксистська ) аналізує механізм трансформації біологічного в соціальне на основі такого способу життєдіяльності як соціальна практика.

Наукова картина поетапного становлення людини:

1. Стадія австралопітеків - мавполюдей, здатних до діяльності за допомогою знарядь (5-2,5 млн. до н. е.).

2. Стадія хабілісів, здатних до трудової діяльності на умовнорефлектовній основі (2,5-1,5 млн. років до н.е.).

3. Стадія полікантропів і санатронів, здатних до використання мови як регулятора зачаткових виробничих відносин (1,5млн.-200 тис. років до н.е.).

4. Стадія австралопітеків. Їм властивий розвиток мови як засобу обміну інформацією, формування логіко-понятійної форми відображення дійсності (від 200 тис. до 40 тис. років до н.е.).

5. Початок стадії людини сучасного виду, пов’язаної з розвитком предметної свідомості, родової спільності, привласнюю чого господарства

На кожному етапі розвитку людської історії проблема походження людини набуває нових форм і міри глибини, що свідчить про рух пізнання розгляду феномену людини і її сутності.

Сутність людини

Ø по-перше, людина є живою істотою, проте їй прита­манний особливий тип тілесної організації (тобто природна сутність людини — сутність першого порядку);

Ø по-друге, людина є там, де є її діяльність (це сутність другого порядку;

Ø по-третє, людська діяльність здійснюється у системі суспільних відносин — це сутність третього порядку, тоб­то йдеться про суспільність людини;

Ø по-четверте, людська діяльність (праця) є усвідом­леним процесом перетворення природи, суспільства і самої людини (сутність четвертого порядку);

Ø по-п'яте, людина є істотою духовною, їй притаманна душа. Отже, це сутність найглибшого порядку.

Ø по-шосте, людина є єдиним створінням у світі, яке усвідомлює свою кінечність (смертність), тому її життя для неї самої виступає як проблема.

Таємниця людського існування полягає не в тому, щоб тільки жити, а в тому, як і для чого (чи для кого) жити.

Риси, що характеризують сутність, особливості людини та специфіку людського буття:

t здатність до створення й застосування знарядь праці, колективної трудової діяльності; t наявність свідомості й розумного мислення, пізнання світу й самого себе; спілкування за допомогою розбірливої мови; t вольова активність, самовизначення, самоконтроль; t формування й розвиток людських (надбіологічних) потреб і способів їх задоволення; t прояв усього розмаїття людських почуттів; t свідома й цілеспрямована діяльність, здатність до творчої праці як у матеріальній, так і в духовній сферах; t забезпечення виключно людського способу життєдіяльності, створення й підтримання соціальних форм співжиття і взаємного спілкування.

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ ПОНЯТЬ «ІНДИВІД», «ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ», «ОСОБИСТІСТЬ»

ЛЮДИНА: Ø - це біологічна істота, яка наділена на відміну від інших тварин свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати; Ø - це соціальна істота.

ІНДИВІД: - окремо взятий представник людського роду, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості;

ОСОБА: Ø - це суб’єкт і об’єкт соціальних стосунків; Ø - це індивід, що пройшов процес соціалізації - засвоєння зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в суспільстві.

Кожна особа займає в соціальній системі певні статуси.

Соціальний статус

v Приписаний - нав’язаний суспільством поза зусиллями і заслугами особистості (етнічне походження, місце народження, сім’я тощо);

v Набутий або досягнутий - визначається зусиллями самої людини (письменник, художник, відомий актор тощо);

v Природний - передбачає суттєві і відносно стійкі характеристики людини (чоловік, жінка, дитинство, юність, зрілість, старість тощо);

v Професійно-посадовий - базисний статус особи (банкір, директор тощо)

ОСОБИСТІСТЬ - системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин.

На особистість впливають такі фактори: → економічні; → політичні; → культурні; → національні тощо. При цьому вона водночас виступає як об'єкт і як суб'єкт суспільних відносин.

Особистість - це ознака свідомого індивіда, який займає певну позицію у суспільстві і виконує певні соціальні ролі. Індивід, який народжений з глибокими відхиленнями у психіці, або той, що виріс поза людським оточенням, не зможе стати особистістю (наприклад, Манглі, Тарзан).

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ - неповторність, оригінальність особистості, сукупність тільки їй притаманних своєрідних особливостей, яка в одних має дуже яскраву палітру, в інших - малопомітна.

На активність життєвої позиції людини впливають: v політичні відносини - наскільки вільно вона може реалізувати свої політичні права, брати участь у виборчих кампаніях, відкрито обговорювати проблеми суспільного життя; v культурні відносини - переважаючі в суспільстві культурні норми та цінності через систему установ освіти і засоби масової інформації.

На психіку особистості впливає і психологія тієї соціальної групи, до якої вона належить: сім'я, навчальний або виробничий колектив тощо. Водночас, особистість, як свідомий індивід, вибирає при цьому той чи інший спосіб життя.

Дата добавления: 2014-12-07