Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку

У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо.

Рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяльністю людей. Здатність бути рушійною силою — це найсуттєвіша властивість людської діяльності взагалі. Будь-яка діяльність людей є рушійною силою, людською суспільною діяльністю.

Суб'єкти суспільного розвитку:

НАРОД — це все населення тієї чи іншої країни. В іншому розумінні — етносоціальному — це термін, що означає різні форми етнічних чи етносоціальних спільностей людей (плем'я, народність, нація тощо). Зрештою, це і соціальна спільність, яка включає на різних етапах історії ті групи і верстви, які за своїм об'єктивним становищем здатні вирішувати завдання розвитку суспільства.

Народ як справжній суб'єкт історії: t народ є творцем історії - народ створює всі матеріальні цінності, є головною продуктивною силою суспільства; t народ - це вирішальна сила всіх соціально-політичних діянь, що здійснює всі глибокі соціальні перетворення; t народ — творець усіх духовних цінностей; t народ створює блага суспільства, саме його діяльність є основою існування та розвитку суспільства; t Саме народ є тим ґрунтом на якому і з якого зростають майбутні лідери, тобто особистості є частиною народу, його невід’ємною складовою.

Роль особистості в суспільному розвитку залежить:

Роль особистості, лідера зумовлена самим фактом існування людської спільноти і залежить:

Ø від здібностей, таланту чи геніальності; Ø від становища в суспільстві (в економіці, політичному житті, у державі); Ø від того, яку групу, партію очолює ця особистість (а звідси — більша чи менша (і роль, прогресивна чи консервативна); Ø від того, як глибоко розуміє ця особистість історичні завдання та закони розвитку суспільства, спрямованість такого розвитку (і від того, з якою енергією вона діє); Ø від того, наскільки сприяють їй об'єктивні умови її діяльності, адже якщо відповідні умови ще не склалися, то ніяка "надвидатна" особистість не зможе підняти маси на боротьбу.

Історична особистість, її роль є своєрідним результатом таких складових: Þ соціальних умов; Þ суспільних потреб і якостей конкретної особистості

Тільки особистості здатні вести за собою передові частини народу, вказуючи шлях в майбутнє і від їхній внутрішніх якостей залежить наслідки розвитку. Особистості представляють народ на історичній арені, з їхньою допомогою енергія народу спрямовується на здійснення тих чи інших перетворень суспільного життя, перехід до нових типів суспільних відношень, поява яких зумовлена викликами часу та внутрішніми інтересами соціуму.

КЛАСИ: à існування класів пов'язане з біологічними законами, насамперед з боротьбою за виживання людей у тих чи інших географічних умовах (соціал-дарвініст-ський апрямок — С.Дарлінгтон, Д.Хаксклі та інші); à класове розшарування виникло внаслідок відмінностей у психології, ідеях, рівнях морального та інтелектуального розвитку людей (психологічний та інші); à класи є відносно самостійними групами людей, що об'єднуються на основі фактично розрізнених інтересів у сфері виробництва, соціального життя, політики (М.Вебер); à як великі соціальні групи класи характеризуються чотирма соціально-економічними ознаками: à місцем у певній історичній системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю у суспільній організації праці, способом одержання і часткою прибутку.

Головна класоутворююча ознака — це відношення до засобів виробництва (марксистське визначення класів). Це визначення найгрунтовніше, але варто відзначити, що історія внесла й тут свої корективи.

Класова боротьба була реальним фактом суспільного життя в минулому, хоча її роль по-різному трактувалася в соціальній філософії. Вона вичерпала себе, і досвід XX ст. показав, що шлях співробітництва класів найбільш природний і типовий для більшості країн, а шлях революційний, насильницький — це лише історичний виняток, який свідчить про нерозвинутість соціальних відносин у суспільстві.

Опорним, при дослідженні питання про суб'єкти історії та про соціальну структуру суспільства, є поняття соціальної групи.

Розрізняють: МАЛІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ — це малочисельні соціальні групи, члени яких об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому спілкуванні один з одним, що є основою їхніх емоційних відносин і особливих групових цінностей та норм поведінки /сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, дружні (товариські) компанії, шкільні класи чи студентські групи, військові підрозділи тощо/. СЕРЕДНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ - є більш чисельними об'єднаннями людей /мешканці одного села чи міста, працівники певного заводу чи фабрики, установи, викладачі та студенти одного вищого навчального закладу тощо/. ВЕЛИКІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ - етнічні спільності (племена, народності, нації), вікові групи (молодь, пенсіонери), об'єднання за статтю (чоловіки, жінки) — це багаточисельні об'єднання людей.

Нові теорії соціальної структури суспільства:

n Соціальної стратифікації: класи зникли, існують лише деякі соціальні "пласти", або шари, тому замість поняття "класи" треба користуватися поняттям "страт" (від латин, стратум — шар, пласт, геологічний термін); ознаки страту довільні — рід занять, престиж, розмір прибутку, ставлення до певних соціальних проблем, манери, смаки, звички та інші; кількість стратів різні соціологи визначають по-різному -4, 5, б, 7, 8 і більше. Існують "соціальні ескалатори", або "ліфти", на яких люди можуть піднятися на вищі сходинки суспільного становища (економіка, політика, армія, наука, шлюб).

n Соціальної мобільності - зміни індивідом чи групою соціального статусу, місця в соціальній структурі суспільства. За критерієм соціального спрямування розрізняють: ² горизонтальну мобільність - перехід з одного місця роботи на інше без суттєвих змін соціально-економічного становища; ² вертикальну мобільність - просування на найвищі щаблі суспільного становища (здобуття багатства, політичної, військової кар’єри тощо).

n "Концепції маси" в західній соціальній філософії ² Аристократичний варіант (І.Тен, Ф.Ніцше, Г.Лебон, Х.Ортега-і-Гассет) народився ще у XIX ст. Маса, тобто народ, — це руйнівна сила, що приходить на зміну феодальній чи буржуазній еліті. ² Ліберально-демократична концепція (Е.Фромм, Х.Арендт, Е.Ледерер) виникла у 30-і роки ХХ ст.. - стверджували, що класова самосвідомість пролетаріату ослабла, що місце організованого класу займає аморфна і безлика маса, що сліпо йдуть за "вождем". ² Концепція відображення внутрішньої суперечливості культури (Д.Рісмен, Д.Макдональд та ін.) вірили, що виховання підніме загальний політичний та культурний рівень народу.

Історія рухається у взаємодії народних мас, еліт та особистостей. "Естафета поколінь" є реальною історією кожного народу і всього людства.

Спадкоємність у розвитку суспільства відбувається через зміну поколінь, кожне з яких робить свій певний "внесок" у розвиток свого суспільства та людської цивілізації. Отже, особистості, соціальні групи, народні маси, покоління є суб'єктами розвитку суспільства.

Дата добавления: 2014-12-07