Сутність і структура духовного життя суспільства

Важливою стороною розвитку функціонування суспільства є духовне життя.

Елементи духовного життя суспільства: ²духовні потреби людей, спрямовані на створення певних духовних цінностей; ² духовне виробництво; ² споживання духовних цінностей; ² міжособистісне духовне спілкування.

Результати духовної діяльності: певні погляди людей на світ, наукові ідеї і теорії, мораль, мистецтво, релігію тощо. Вони втілюються в моральних принципах та нормах поведінки, творах народного та професійного мистецтва, в релігійних обрядах, ритуалах і т.п.

Стани духовного життя суспільства: t активний стан - (зумовлений, наприклад, бажанням більшості суспільства включитися у виконання якихось соціальних програм); t акцентований стан - (наприклад, масового патріотизму або військової агресивності); tпасивний стан -(суспільної апатії або скептису); t збалансований стан - (що передбачає наявність моментів усіх можливих станів без очевидного переважання якогось окремого).

Види духовних відносин: Þ пізнавальні; Þ моральні; Þ естетичні; Þ релігійні та інші.

КУЛЬТУРА - системний спосіб людського буття, що відображає весь спектр практичної і духовної діяльності людини, ставлення її до навколишнього світу і самої себе.

Культура: vце певна сфера суспільства, що отримала інституційне закріплення; v це сукупність духовних цінностей, що притаманні великій соціальній групі; v виражає високий рівень якісного розвитку духовних досягнень тощо.

ЗРОСТАННЯ КІЛЬКОСТІ ДЕФІНІЦІЙ ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА»

К.Кларкхон, А.Кребер	1952 р.	> 164
Л.Є.Кертман	1964 р.	> 257
Л.Є.Кертман	сьогодні	> у 2 рази

Ознаки культури: ¯те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність («друга природа», створена людиною); ¯ способи, технології, методи творення культурних явищ, які вводять людину у так званий технологічний аспект культури; ¯сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей; ¯ те із створеного людьми, в чому глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно; ¯ способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей.

Класифікаційні ознаки культури:

За діяльністю людини	Þ матеріальна і духовна
За культурними епохами	Þ антична культура, культура Середньовіччя, епохи Відродження, Нового часу, Просвітництва, сучасна тощо
За формами	Þ політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, моральна, фізична і т.д.
За своєрідними культурними пластами чи підрозділами	Þ національна, офіційна масова, елітарна, молодіжна тощо.

Змістовні елементи кожної національної культури:

à загальнолюдський елемент - те, що може бути цікавим і зрозумілим кожній розумній людині; à національний елемент - те, що може являти інтерес та бути зрозумілим лише тим, хто заглиблений у дану культуру; à елемент, що слугує грунтом для діалогу та культурної дискусії, те, що синтезує два попередні елементи.

Функції культури:

Пізнавальна	Þ культура дає можливість людині краще й глибше пізнати оточуючий її світ, себе і суспільство
Суспільно-перетворююча	Þ культура слугує цілям перетворення природи, суспільства і людини (з використанням засобів праці, наукових досліджень та багато інших форм і продуктів творчих зусиль людини)
Виховна	Þ формуванні певного типу особистості
Нормативна	Þ регулювання поведінки людей через систему норм і правил, у відповідності до вимог суспільства
Комунікативна	Þ передача історичного досвіду поколінь через культурну спадковість та формування на цій основі різноманітних типів і способів спілкування між людьми (мова, обряди, засоби виробництва, предмети споживання, побуту тощо)
Ціннісно-орієнтаційна	Þ реалізується через систему цінностей і норм, які є регулятором суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на кожному етапі розвитку суспільства
Інтегративна	Þ проявляється у здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної орієнтації, національної чи расової приналежності у світову цивілізацію

Дата добавления: 2014-12-07