Метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності

Метод ( грецьк. métodos) — "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій її формі, а не лише в пізнавальній.

Проблема методу завжди була й залишається в центрі уваги філософської та наукової думки і обговорювалася і обговорюється в різних філософських напрямах: філософія науки, діалектичний матеріалізм, феноменологія, структуралізм, постструктуралізм, постпозитивізм тощо.

МЕТОД - це система принципів, вимог, які орієнтують суб’єкта на вирішення конкретного завдання, досягнення результатів у певній сфері діяльності.

Метод (у тій або іншій формі) зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання та діяльності. Метод дисциплінує пошук істини, дає змогу зекономити сили і час, рухатися до мети найкоротшим шляхом, регулюючи пізнавальну та інші форми діяльності людини.

МЕТОДОЛОГІЯ (від грецьк. methodos — шлях дослідження чи пізнання; logos — вчення) — це систематизована сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети

Методологія розробляє типологію методів. Відповідно до цього структуру-ється саме методологічне знання. Вченням про метод взагалі та філософський метод зокрема виступає філософська методологія. Філософський метод, розгортаючись у систему, вбирає в себе основний зміст філософського знання. Завданням методології було і є дослідження пізнавальної діяльності, що здійснюється у різних галузях науки, виявляє загальні закономірності функціонування й розвитку наукового мислення, розробляє загальнонаукові методи пізнання. Спираючись на загальнонаукові методи, кожна конкретна наука розробляє власну методологію, яка проявляється, зокрема, у сфері окремих методик. Щодо них філософська методологія є загальною теорією методів.

ФОРМИ ЗНАННЯ
Проблема – це певна форма знання про незнання, тобто вона є сама суперечність. З точки зору філософії, проблема – це теоретико-пізнавальна форма існування суперечності між необхідністю певних дій і недостатніми ще умовами для її здійснення.

Концепція – форма наукового знання, котре відображає цілісне пізнання об’єкту і розуміння його результатів.

Гіпотеза (від грец. – здогадка) – здогадне знання, важлива форма розвитку науки.

Вимоги до гіпотези:
1) вона повинна пояснювати все коло явищ, для аналізу яких вона висувається;
2) вона повинна бути простою, зрозумілою, логічною;
3) вона повинна бути зорієнтована на застосування до більш широкого кола явищ і процесів, враховуючи, принцип їхнього загального зв’язку;
4) вона повинна бути розрахована на можливість практичного підтвердження.

НАУКОВА ТЕОРІЯ – відносно замкнута, змістовна система знань, котра об’єднує і описує деяку сукупність явищ та процесів.

Наукова теорія виконує дві основні функції:

Ø систематизації знань;

Ø відкриття шляхів для пошуку нових знань.

МЕТОДИ ДОСЯГНЕННЯ ІСТИНИ

Аналіз ( від грец. – розкладання, розчленування	² прийом уявного, а іноді і реального розчленування предмета, явища чи процесу, їхніх властивостей і відношень
Синтез ( від грец. – з’єднання, складання, сполучення)	²з’єднування різних елементів в єдине ціле, певну систему
Індукція (лат. inductio – наведення)	² логічний прийом, метод узагальнення експериментів на основі даних досвіду
Дедукція (лат. deductio – виведення)	² метод наукового дослідження і тип умови-воду, коли в результаті знання загального “виводиться” знання про окреме (конкретне)
Метод абстрагування (лат. abstractio – відхиляння)	² логічний процес відхиляння думки від одних властивостей предмета і концентрації її на інших його властивостях
Історичний метод	² це дослідження процесу становлення і розвитку певного об’єкту, його періодів, – конкретних різноманітних проявів
Логічний метод	² є теоретичним, узагальненим відтворенням у мисленні розвинутого об’єкту в його суттєвих, необхідних і закономірних зв’язках і відношеннях
Ідеалізація ( франц. ideal – зразок, щось найдосконаліше, вища мета прагнень)	² спосіб логічного моделювання, завдяки якому створюються теоретичні (ідеалізовані) об’єкти, котрі не можуть бути здійснені на практиці експериментальним шляхом
Формалізація (від лат. forma – зразок, зовнішнє окреслення, контур предмета)	² метод відображення результатів мислення з допомогою системи символів, формул, знаків
Моделювання ( від лат. modelus – зразок, еталон, стандарт)	² метод дослідження предметів, яких-небудь явищ, процесів чи предметів шляхом побудови і вивчення їх моделей, використання останніх для уточнення і раціоналізації способів побудови заново конструюваних об’єктів

ВИСНОВКИ

² Філосoфія, є не лише формою суспільної свідомості, світоглядом, а й певним способом духовно-практичного освоєння світу. ² Філософія підтверджує свої знання, як правило, не окремими експериментами, а широкими засoбами людської предметної діяльності – практикою, як сукупністю матеріально-виробничої, суспільно-політичної, експериментальнo-наукової, чуттєво-спoглядальної діяльності людини.

² Вченням про метод взагалі та філософський метод зокрема виступає філософська методологія.

² Філософський метод, розгортаючись у систему, вбирає в себе основний зміст філософського знання.

Дата добавления: 2014-12-07