Опорний конспект. 1. Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв’язки

Тема 9. ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКОГО ВЧЕННЯ ПРО РОЗВИТОК

1. Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв’язки. 2. Принципи, категорії і закони діалектики. 3. Антиподи діалектики: софістика, метафізика.

ДІАЛЕКТИКА ЯК ВЧЕННЯ ПРО РОЗВИТОК І УНІВЕРСАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ

Першим, хто надав поняттю "діалектика" значення методу розумного пізнання, був Гегель. Він наголошував, що діалектика осягає світ в єдності протилежних визначень у саморусі, саморозвитку.

Поняття “діалектика” в історико-філософському аспекті: t в античній філософії поняття “діалектика” означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння вести полеміку – вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів. tпід поняттям “діалектика” розуміють стиль мислення, який характеризується гнучкістю, компромісністю; tдіалектика – це теорія розвитку “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу” (у Гегеля); tдіалектика – це вчення про зв’язки, що мають місце в об’єктивному світі; tдіалектика – це теорія розвитку не лише “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу”, як у Гегеля, а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи тощо; tдіалектика – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи суспільства і пізнання; tдіалектика – це логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об’єктивного світу, процесу пізнання істини.

ДІАЛЕКТИКА є сучасною загальною теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах.

Її основним предметом є сам розвиток, його найбільш загальні закони, що діють і виявляються в розвитку природи, суспільства і мислення.

РОЗВИТОК – це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів.

Розвиток: - загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.

- це зміна, рух.

Саморух і саморозвиток – важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток “генетично” виростає з саморуху як невід’ємного атрибута матерії. Саморух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей, їм притаманних.

Рух, зміна – це внутрішньо пов’язана єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й плинності, того, що зникає, з тим, що з’являється.

Діалектика, як філософська теорія розвитку, спирається на такі фундаментальні поняття: Þ зв’язок; Þ взаємодія; Þ відношення.

Для розуміння діалектики, як теорії розвитку, важливим є поняття “взаємодія”, що відображає процеси взаємовпливу різних об’єктів один на одного, зміну їхнього стану, взаємоперехід, а також породження одних об’єктів іншими.
Взаємодія носить об’єктивний і універсальний характер.

Поняття закону

ЗАКОН – це передусім, об’єктивність, те, що не залежить від волі і бажання людини, від її свідомості.

Ознаки закону: ² відображає об’єктивний стан речей, об’єктивні зв’язки між речами, предметами, явищами; ² необхідність такого зв’язку, що неминуче виявляється в процесі розвитку того чи іншого явища.

Закон – це суттєве відношення, зв’язок між сутностями, який є: Þ об’єктивним; Þ необхідним; Þ загальним; Þ внутрішнім; Þ суттєвим; Þ повторювальним.

Можна виділити три групи законів: v окремі закони, притаманні певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);
v особливі закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження);
v загальні, універсальні закони (закони діалектики).

Слід розрізняти закони природи і закони суспільства. Перші діють стихійно. Другі виявляються через свідомі дії людей. Суспільне життя підпорядковане певним об’єктивним законам, їх системі. Розрізняють закони розвитку і закони функціонування суспільства.

¯ ЗАКОНИ РОЗВИТКУ – це закони, які діють протягом усієї історії людства і характерні для соціальної форми руху матерії ( закон про визначальну роль способу виробництва у суспільному житті, про визначальну роль суспільного буття щодо суспільної свідомості тощо). Закони розвитку визначають зміну стану суспільної системи у часі.

¯ ЗАКОНИ ФУНКЦІОНУВАННЯ – це закономірні об’єктивні зв’язки, які діють у даний момент часу, на даному етапі розвитку суспільства, на певній його стадії.

Дата добавления: 2014-12-07