Походження, розвиток і сутність свідомості

Генезис (зародження), та розвитку форм відображення на різних рівнях розвитку матерії:

n НЕОРГАНІЧНИЙ РІВЕНЬ: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганічна природа має здатність відображати. ³Відображення – загальна властивість матерії відтворювати свої ознаки, залишати “відбиток”, що фіксує особливості відображуваного предмету.

³Характер відображення – відображення пасивне, дзеркальне.

n ОРГАНІЧНИЙ РІВЕНЬ: носій відображення – жива природа (рослини, прості організми). ³Форма відображення – подразливість, реакція на безпосередній вплив предметів і явищ об’єктивної дійсності. ³Характер відображення – здатність реагувати на зовнішні чинники, слабка активність.

n СОЦІАЛЬНИЙ РІВЕНЬ: носій відображення – людина як суспільна істота.

³Форма відображення – психічна активність, свідомість, самосвідомість, розум, мислення, пізнання, мова. ³Характер відображення – понятійний (категоріальний), притаманний лише людині; ідеальний – постановка мети з наперед уявлюваним результатом людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомлення людиною своїх потреб (цілепокладання).

Передумови виникнення і розвитку свідомості як вищої форми відображення дійсності:

v біологічні - виникнення життя на Землі, становлення і розвиток людини як біологічного виду;

v соціальні - соціалізацію людини, визначається сукупністю всіх суспільних відносин.

СВІДОМІСТЬ І ПСИХІКА Людина відображає об’єктивну дійсність не лише на рівні свідомості, але і на рівні психічної (від грець. psyche — душа) активності.

Сторони активності:

* зовнішня (в рухах, жестах, міміці);

* внутрішня (сприйняття, увага, уява, фантазія, пам'ять, темперамент, мислення тощо).

Свідомість і психіка – це не тотожні поняття. Свідомість є психічним процесом, але психіка не завжди є усвідомленою. Вищі тварини мають психіку, але вони не мають свідомості, котра притаманна лише людині.

Для психічного відображення найбільше значення має центральна нервова система — головний мозок. Саме функціонування мозку є фізіологічною основою психіки.

Психіка для живої істоти має біологічну цінність, бо вона забезпечує краще пристосування до середовища, динамічніше й точніше реагування; завдяки психіці поведінка набуває цілісного, координованого, інтегрованого та цілеспрямованого характеру.

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

Свідомість і мислення – не тотожні поняття.

СВІДОМІСТЬ	МИСЛЕННЯ
ß це вища форма відображення дійсності, сукупність психічних процесів, з допомогою яких це відбувається	ß це розумова, інтелектуальна діяльність, процес відображення дійсності у поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях, концепціях.

Вищим рівнем мислення є розум.

МИСЛЕННЯ І МОВА

Мислення і мова складають єдине ціле. Між ними існує нерозривний, органічний зв’язок. Людина може виявляти свої думки, своє мислення, різними способами (звуками, жестами, фарбами, знаками, діями, виробами, поведінкою і т.д.), однак універсальним засобом мислення є мова.

Функції мови:
Ø позначає, називає предмет, явище чи дію, виділені людиною із тотальності сущого; Ø є засобом мислення, засобом виразу предметного змісту знання; Ø об’єктивує ідеальну за своїм способом існування свідомість; Ø є засобом спілкування людей, обміну досвідом, переживаннями, почуттями; Ø зберігає та передає інформацію для прийдешніх поколінь, тим самим сприяючи соціально-історичному розвитку; Ø є засобом управління як поведінкою людини, так і колективними діями.

Рівні свідомості

t САМОСВІДОМІСТЬ - це здатність людини усвідомлювати саму себе.

Самосвідомість включає самовизначення, саморегулювання, самоконтроль, що необхідне як в предметній діяльності так і в спілкуванні з іншими людьми Самосвідомість – це друге “Я”, своєрідний “двійник” людини, її рефлексія на умови, в котрих вона знаходиться. Це – здатність людини до “самороздвоєння”, самооцінки і самокритики.

Функції самосвідомості:

à самопізнання - охоплює самовідчуття (відчуття власного тіла і т.д.);

à самоспостереження і самоаналіз (на який здатні небагато людей);

à самооцінки - самопочуття, оцінка себе відповідно певних життєвих еталонів;

à саморегуляції - передбачає таку послідовність виявів самосвідомості як самоконтроль, самодетермінація, самотворення.

Засобом закріплення і розвитку самосвідомості є пам'ять.

t НЕСВІДОМЕ - це певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутності явної причини, свідомого контролю і регулювання (інтуїція, передчуття, творче натхнення, спогади, сновидіння, гіпнотичних станах і т.д.). Несвідоме – це дії, котрі здійснюються автоматично, рефлекторно, коли причина їх ще не встигла дійти до свідомості (наприклад, реакція захисту і т.п.). Несвідоме в широкому розумінні слова – це сукупність психічних процесів, котрі не представлені у свідомості суб’єкта.

t ПІДСВІДОМЕ – це психічний акт, котрий на певному етапі людської діяльності знаходиться за межами її свідомості (процеси запам’ятовування, визрівання творчого задуму тощо). За Фрейдом, підсвідоме – активний психічний процес, котрий має прямий зв’язок з свідомістю. Підсвідоме – важкодоступна, недостатньо вивчена сфера людської психіки.

Структура свідомості

² психічне (несвідоме, підсвідоме); ²самосвідомість (оцінка самого себе, самоконтроль); ²мислення (абстрагування, пізнання, мова);

²цілепокладання (постановка людиною цілей, передбачення їх результатів, прогнозування); світогляд (синтетичний показник рівня свідомості).

Класифікаційна структура свідомості:

за рівнями	Þ самосвідомість, свідомість, несвідомість (підсвідоме)
за складовими	Þ мислення, емоції, почуття, воля
за носіями	Þ індивідуальна, групова, суспільна

На кожному рівні формуються, розвиваються і функціонують знання, цінності, норми.

Єдність компонентної та рівневої структур

Рівні	Компоненти
Знання (когнітив-на сфера)	Цінності (мотива-ційна сфера)	Норми (норматив-на сфера)
Підсвідомість	Підсвідома інформація про світ	Підсвідомі ціннісні орієнтації	Підсвідомі («неформальні» настанови)
Усвідомлення	Виразні знання	Усвідомлені цінності	Усвідомлені норми
Самосвідомість	Рефлексія пізнання	Рефлексія цінностей	Рефлексія норм

Ознаки (властивості) свідомості

v Ідеальність - найзагальніша форма існування свідомості як суб’єктивної реальності;

v Опосередкованість мовою - як ідеальна, свідомість існує тільки в матеріальній формі свого вираження - мові;

v Інтенціональність (лат. інтенто - прагнення) - свідомість завжди є усвідомленням чогось. (типи інтенції свідомості: первинний - спрямований на світ явищ, і вторинний - спрямований на духовний, божественний світ);

v Здатність творити і відтворювати ідеї - свідомість виробляє осмислений стан поведінки людини як в світі природи, так і в суспільстві;

v Компонентний - охоплює складові, необхідні для діяльності людини:

à знання або когнітивну сферу свідомості (відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, судження тощо);

à цінності, потреби, інтереси, емоційні стани, що обґрунтовують і стимулюють активність);

à програми (проекти, плани, цілі), або нормативно-проективна сфера свідомості.

v Рівнева структура свідомості - охоплює складові, які засвідчують, що не все, що є змістом свідомості, реально усвідомлюється.

ФУНКЦІЇ СВІДОМОСТІ

Інформативна	Þ забезпечення людини інформацією про стан та процеси дійсності;
Пізнавальна	Þ отримання знань у вигляді предметних характеристик дійсності
Творча	Þ перетворення знань та інформації за допомогою мислення, інтуїції, уяви, фантазії
Оціночна	Þ визначення на основі ідеальних еталонів, норм, правил, ступеня значущості тих чи інших явищ
Цілепокладання	Þ формування образу, результату діяльності
Сенсотворча	Þ формування життєвих сенсів через зіставлення реальності з ідеалами, цілями, еталонами;
Організаційно-вольова	Þ зосередження духовних та фізичних сил у напрямі досягнення мети
Контрольно-регулятивна	Þ свідоме спостереження за діями людини та її корегування
Самовиховна	Þ свідоме прагнення організувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями

Отже, СВІДОМІСТЬ – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв’язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої.

Свідомість завжди є певним знанням.

ЗНАННЯ — це відображення дійсності, сукупність відомостей про неї, форма духовного оволодіння дійсністю, інформація.

СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ І ЇЇ ФОРМИ

СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ - це сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.

Суспільна свідомість виступає в 5-ти основних формах: політична, правова, моральна, релігійна, естетична, а також можна виділити і економічну, екологічну тощо.

Політична свідомість	Þ є відоб­раженням політичних відносин, політичної діяльності, що відбувається в суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, політичних уста­новок, тих чи інших політичних методів, з допомогою яких обґрунтову­ються і втілюються в життя політичні інтереси суб'єктів політичних про­цесів.
Правова свідо­мість	Þ сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві
М оральна свідомість	Þ сукупність, система норм, правил поведінки людей в суспільстві
Естетич­на свідомість	Þ відображає об'єктивну дійсність шляхом певних ху­дожніх образів.
Релігійна свідомість	Þ охоплює релігійну ідеологію та релігійну психологію

Виступаючи найважливішим елементом духовного виробництва дані форми су­спільної свідомості здійснюють суттєвий вплив як на духовне життя су­спільства, так і на всі сфери життя суспільних відносин. Від зрілості свідомості значною мірою залежить зрілість суспільства взагалі, динамізм процесу утвердження його прогресу та свободи, масштаби участі свідомос­ті, духовності у перетворенні дійсності.

ВИСНОВКИ

Ø Свідомість є складним і багатофункціональним феноменом.

Ø Унікальні характеристики людської свідомості породжують цілу низку концепцій, що по-різному тлумачать її походження.

Ø Свідомість пов’язана з продукуванням всеохоплюючих, еталонних, універсальних систем відліку та предметних орієнтацій, завдяки яким людина створює поняття, принципи, ідеї.

Ø Могутність та унікальність свідомості яскраво виявлена в її складній будові та в розмаїтості її життєвих функцій.

Ø Свідомість визначає специфічний стан людини в світі, її особливий онтологічний статус.

Ø Від зрілості свідомості значною мірою залежить зрілість суспільства взагалі.

Питання самоконтролю

1. Що таке свідомість?
2. В чому полягає структура свідомості?
3. Що таке “несвідоме”?
4. З’ясуйте сутність поняття “психічне”.
5. Чим відрізняється свідомість від мислення?
6. Розкрийте основні ознаки свідомості
7. Що означає духовне, психіка, свідомість?

8. Які функції виконує свідомість?

9. Розкрийте сутність форм суспільної свідомості.

10. Яка теорія походження свідомості, на вашу думку, відповідає дійсності?

Дата добавления: 2014-12-07