Культура як самоутвердження людини в різних видах діяльності. Філософія релігії, моралі, мистецтва як складова філософії культури

Філософське розуміння культури. Матеріальна і духовна культура.

Основні поняття і терміни

Соціальна обумовленість ціннісних орієнтацій, їх зміна в історії суспільства і філософській думці.

Аксіологія як наука про цінності. Природа цінностей.

Сучасна цивілізація: її особливості і протиріччя. Проблема кризи цивілізації і шляхи виходу з неї.

Культура як самоутвердження людини в різних видах діяльності. Філософія релігії, моралі, мистецтва як складова філософії культури.

Філософське розуміння культури. Матеріальна і духовна культура.

ТЕМА 4.2. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ. ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ, МОРАЛІ, МИСТЕЦТВА. АКСІОЛОГІЯ

Культура, цивілізація, глобалізація, типологія суспільств, аксіологія, ціннісні орієнтації, переконання, віра,, демографія, соціальний устрій, матеріальне буття людей.

Рекомендована література:

[1] с.151-174; [2] с. 283-306; [3] с. 312-368.

Поняття "культура" виникає одночасно з формуванням науки Нового часу і зародженням буржуазних відносин. Цей латинський термін спочатку означав культивування, обробку землі, щось таке, що має штучний характер на відміну від природних речей. Саме у XVI столітті, коли здійснилися вели­чезні зміни у соціально-економічному становищі людини, в її взаємозв'язках з природою, з'являється ідея людини-творця як володаря природи. Саме тоді виникає уявлення про культуру як про штучний, надприродний світ соціуму в протилежність природному світові. Культура постає як світ людини, її тво­рчої діяльності.

У буденному розумінні культура - це сукупність цінностей, духовного і матеріального багатства людства. Дійсно, певним чином всі предмети мате­ріального і духовного виробництва є сферою культури, предметним втілен­ням здібностей людини, її сутнісних сил та відносин. Але культуру не можна розуміти лише як емпіричну сукупність результатів людської діяльності, це - лише її зовнішня, предметна сторона.

У філософії проблема культури роз­кривається як проблема зміни, розвитку самої людини. Сутність і сенс культури полягає у реальному історичному процесі самостворення людини. Культура є способом і засобом саморозвитку здібностей індивіда, його мате­ріального і духовного світу. Вона є мірою "олюднення" самої людини, мірою людяності її відношень до природи, до суспільства, до інших людей, до самої себе. Культура є тим виміром людського буття, який відповідає саме за роз­виток людини як Людини. Усе, що створене, будь-який предмет цивілізації зберігає в собі людські здібності і властивості, має людську форму, відобра­жує історичний досвід, знання, смисли, значення, потреби, цінності. Саме в процесі предметної діяльності в історичному процесі соціального життя створюється тіло цивілізації і культури - світ людини, світ її сил, можливос­тей, здібностей. Світ людської культури це і природа, і суспільство, уся оточуюча дійсність. Культура відбиває смисли і значення людського існу­вання, вона є проявом самовиробництва, саморозвитку людини. Тому куль­тура не починається там, де закінчується природа, вона не є певною надбудо­вою над природою. Культура є способом і формою людського ставлення до природи, що передбачає відношення до природного середовища як до суве­ренної цінності. Культура є, разом з тим, способом і формою "олюднення" суспільства і індивіда. Саме в ній складається надбіологічна програма пове­дінки, спілкування, діяльності, що в сукупності створює соціальний досвід (знання, зразки, навички, соціальні цілі і ідеали, цінності і норми). Культура зберігає, транслює і продукує ці програми як результат людської творчості. Тільки по культурі ми можемо судити про те, хто ми є в цьому світі, якими є межі і масштаби нашого існування, що взагалі означає бути людиною. Культурою є весь світ як поле людських смислів і значень. У дзеркалі культури людина знаходить саму себе, саме в культурі містяться передумови і не­обхідні засоби по-справжньому людського існування і самотворчості.

Дата добавления: 2014-12-07