Соціальна обумовленість ціннісних орієнтацій, їх зміна в історії суспільства і філософській думці

Творчість у загальному розумінні - це діяльність, яка породжує щось нове, такі матеріальні і духовні цінності, які ніколи раніше не існували. Традиційно по-справжньому творчими процесами вважали наукову і худож­ню творчість. Певні підстави для цього є, тому що в цих сферах творчий акт має найбільш явний і яскравий вираз. Але за своєю сутністю вся людська ді­яльність як така, у всіх її проявах має творчий характер. Творчість бере свої витоки у соціально-практичному способі буття, у цілепокладаючій діяльнос­ті. Творчість виявляється в праці, соціальній, моральній, правовій діяльності, у філософії, у сфері релігії тощо, іншими словами, вся людська культура як відбиток сутнісних сил людини є проявом творчості.

Творчість є найскладнішим явищем, яке містить у собі психологічні, соціальні, моральні, педагогічні, філософські аспекти тощо. Але два аспекти творчості можна вважати головними — це психологічний і філософський ас­пекти. Психологія аналізує процес творчості з боку його психологічного ме­ханізму, філософія ставить питання про сутність і сенс творчості.

Психологічні дослідження дають змогу окреслити основні особливості, характерні риси творчо-обдарованої особистості. Серед них можна назвати такі: величезна продуктивність праці, вміння зосередити увагу і довго утри­мувати її на одній проблемі; гнучкість розуму, широта і оригінальність мис­лення; незалежність думок і оцінок, вміння критично ставитись до своїх і чужих ідей; готовність до ризику, мужність і сміливість духу і розуму; під­вищене прагнення до самоутвердження; схильність до гри, наявність естети­чного почуття і почуття гумору.

Творчий акт як психічна діяльність складається з усвідомлених і неусвідомлених (підсвідомих) процесів. Так, наприклад, свідомі етапи науко­вої творчості включають в себе накопичення знань і навичок, освоєння ло­гічних правил і алгоритмів вирішення задачі, саме формулювання пробле­ми, а також перевірку і логіко-теоретичне обґрунтування нової ідеї. Проте творчість не можна розуміти лише як результат свідомого задуму, як тільки раціональну діяльність. Психіка суб'єкта творчості включає в себе численні компоненти несвідомого, серед яких головне місце належить інтуїції, рап­товому осягненню сутності проблеми. Підсвідомі процеси мають настільки вагоме значення в творчості, що психологи шукають спеціальні засоби роз­гальмування і стимулювання несвідомої психічної діяльності. Але це не означає, що творчий потенціал індивіда зосереджений здебільшого у сфері підсвідомого, у стихії не контрольованих біологічних сил, потягів і спону­кань. Та й взагалі продуктивна, творча діяльність не може бути розкрита лише як психічна діяльність в єдності її свідомих і несвідомих компонентів. Вона має своє коріння в культурно-історичній сфері, саме тому творчість часто називають надсвідомою діяльністю.

Так, дослідники виділяють дві найістотніші характеристики творчого процесу: величезну значущість в ньому сфери несвідомого і естетичний ха­рактер будь-якого творчого акту. Обидві ці особливості можуть бути зро­зумілі лише у контексті культурно-історичного буття людини. По-перше, підсвідоме (інтуїція, зокрема) не є якоюсь "таємницею" ізольованої індивіду­альної психіки людини. Джерело несвідомих потенцій психіки знаходиться у загальному досвіді людства. Усі накопичення і здобутки суспільної життєді­яльності, людського досвіду мають безпосереднє відношення до сфери під­свідомого. Саме вони є підґрунтям психіки і формують сферу несвідомого.

Культура надає своєрідну програму творчості. Завдяки культурі твор­чість індивідів спрямовується на отримання загальнозначущих результатів. Культура викликає проблемну ситуацію, що стимулює творчість, створює "попит" на вирішення певної проблеми, необхідні для цього умови і засоби. Саме у точці перетину індивідуального світу і світу культури виникають всі основні типи і стилі мислення, ціннісні орієнтації творчої діяльності, засоби та критерії творчості. Продукти творчості з самого початку створюються як культурні цінності.

Отже, можна говорити про загальнолюдську здатність до творчості, що знаходить своє відображення в історії культури.

Культура постає як скарбни­ця результатів людської творчості і, разом з тим, як спосіб пробудження ін­дивіда до творчості. Певним чином всі предмети мате­ріального і духовного виробництва є сферою культури, предметним втілен­ням здібностей людини, її сутнісних сил та відносин.

Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання, визна­чає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову сус­пільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської істо­рії, духовні основи суспільства.

Дата добавления: 2014-12-07