Питання для самоперевірки. 1. Які методи розрахунку ПП Ви знаєте?

1. Які методи розрахунку ПП Ви знаєте?

2. Розкрийте особливості розрахунку ПП при трудовому методі.

3. Як розраховується трудомісткість?

9. Характеристика факторів, що впливають на продуктивність праці

Ріст продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продук­ції і поліпшення її якості, тому темпи її росту визначають темпи розвитку сус­пільного виробництва і підвищення його ефективності. При розгляді питання про підвищення продуктивності праці необхідно виявляти фактори, що роб­лять Істотний вплив на зміну продуктивності праці.

Різноманітні фактори, що впливають на зміну продуктивності праці, можна підрозділити на наступні основні групи: державна економічна політика, структурні фактори і зміна обсягу виробництва, технічний рівень виробництва, організаційний рівень виробництва, соціальні фактори, інші фактори.

Державна економічна політика являє собою проведену урядом країни ге­неральну лінію економічних дій і мір, що починаються для досягнення намічу­ваних цілей, задач і вирішення соціально-економічних проблем. У державну економічну політику входять наступні основні частини: фїнансово-бюджетна, кредитно-грошова, структурно-інвестиційна, соціальна, антимонопольна, еко­логічна, приватизаційна, регіональна, зовнішньоекономічна.

Структурні фактори пов'язані з припиненням чи скороченням попиту на одні види продукції і появою чи збільшенням попиту на інші. Структурні фак­тори характеризують зміну виробництва продукції як по обсягу, так і по номе­нклатурі і якості І призводять до зміни співвідношень між різними видами

продукції.

Технічний рівень виробництва пов'язаний із застосуванням прогресивної технології і нової техніки, з використанням нових видів сировини і матеріалів-Технічний рівень виробництва досягається впровадженням нових прогресив­них технологій, використанням нових видів сировини і матеріалів, автоматизацією і механізацією виробництва, модернізацією устаткування, заміною мо­рально застарілого устаткування новим. Вплив технічного рівня виробництва на зміну продуктивності праці характеризується наступними основними пока­зниками: енергооснащеністю й електроозброєністю праці, матеріалоємністю, рівнем механізації праці, рівнем автоматизації виробництва. Організаційний рівень виробництва включає рівень організації керування виробництвом, рі­вень організації виробництва, рівень організації праці. Рівень організації управління виробництвом припускає удосконалення структури апарата управ­ління, а також системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем ке­рування виробництвом. Рівень організації виробництва характеризується по­ліпшенням як матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, так і організації виробничих підрозділів і розміщення устаткування в основному виробництві, удосконаленням організації допоміжних служб і господарств. Рівень організації праці припускає поліпшення поділу і кооперації праці, вико­ристання передових прийомів і методів праці, удосконалення організації й об­слуговування робочих місць, застосування технічно обґрунтованих норм ви­трат праці, використання гнучких форм організації праці, поліпшення профе­сійного підбора кадрів, їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці, раціоналізацію режимів праці і відпочинку.

Соціальні фактори включають умови праці, якісний рівень персоналу, відношення працівників до праці. Умови праці являють собою сукупність еле­ментів виробничого середовища і трудового процесу, що роблять вплив на функціональний стан організму людини. Умови праці поділяють на санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні.

Кваліфікація працівників дуже впливає на продуктивність праці. Рівень кваліфікації працівників визначається у відповідності зі ступенем складності робіт, які вони можуть виконувати, характеризується рівнем оволодіння знан­нями і трудовими навичками за професією (спеціальністю) і виміряється роз­рядом у тарифній сітці. Середній тарифний розряд працівників, що визначає рівень кваліфікації трудового колективу, повинний бути доповнений показни­ком середнього тарифного розряду роботи, тому що фактично працівники мо­жуть використовуватися на роботах, що тарифікуються нижче чи вище при­власненого розряду. Відношення працівників до праці відбивається на трудо­вій дисципліні, використанні робочого часу, інтенсивності праці.

Питання для самоперевірки

1. Як впливають структурні фактори на зміну ПП?

2. Які фактори впливають на ПП?

3. Як класифікуються фактори, що впливають на ПП?

10. Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці

Таблиця 10

Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці

Назва господарства	Назва показника
Локомотивне господарство	Кількість тонно-кілометрів брутто, що приходяться в середньому на одного робітника експлуатаційного штат\
Вагонне господарство	Кількість вагоно-кілометрів, що приходяться у середньо­му на одного робітника по експлуатації Кількість випущених з ремонту вагонів в приведених одиницях на одного робітника
Господарство перевезень	Кількість приведених тонно-кілометрів, що приходятьея на одного робітника по експлуатації
Господарство колії	Кількість тонно-кілометрів брутто, що приходяться в середньому на одного робітника експлуатаційного штату
Господарство сигналізації, зв'язку та обчислювальної техніки	Кількість технічних одиниць, що приходяться на одного робітника експлуатаційного штату
Господарство вантажної та комерційної роботи	Кількість тарифних тонно-кілометрів, що приходяться на одного робітника по експлуатації
Господарство енергопоста­чання	Кількість тонно-кілометрів брутто, що виконується елек­тричною тягою на електрифікованих лініях, що прихо­дяться на одного робітника по експлуатації

У локомотивних депо продуктивність праці розраховують по експлуата­ційній діяльності, по ремонтній діяльності й у цілому по депо. Продуктивність праці працівників, зайнятих на експлуатаційній (поїзний) роботі й у цілому по депо, визначають розподілом тонно-кілометрів брутто в межах роботи локо­мотивних бригад відповідно на середньооблікову чисельність на експлуатацій­ній роботі і на середньооблікову чисельність працівників локомотивного депо. Продуктивність праці на ремонтній роботі розраховують розподілом обсягу ремонту рухомого складу в приведених одиницях ремонту на середньообліко­ву чисельність працівників, зайнятих ремонтом локомотивів.

Продуктивність праці працівників вагонного депо визначається розподі­лом кількості приведених вагонів, що пройшли через пункти технічного огля­ду, на середньооблікову чисельність працівників експлуатаційного континген­ту. Продуктивність праці працівників у пасажирських і рефрижераторних депо вимірюють у вагоно-кІлометрах на всьому шляху проходження, що прихо­дяться на одного працівника експлуатаційного контингенту.

Продуктивність праці у дистанціях сигналізації і зв'язку визначають як відношення обсягу робіт, вираженого через трудомісткість технічного обслу­говування в технічних одиницях, до чисельності працівників, зайнятих на екс­плуатації; продуктивність праці працівників експлуатаційного штату дистан­цій електропостачання - кількістю приведених об'єктів обслуговування (тех­нічних одиниць) чи величиною доходів у розрахунку на одного працівника середньоспискового складу.

Також розраховують продуктивність праці для працівників найважливі­ших професій. Наприклад, продуктивність праці машиністів локомотивів ви­міряється в тонно-кілометрах брутто, а кондукторських бригад - в поїздо-кілометрах.

Питання для самоперевірки

1. Як визначається ПП у локомотивному депо та вагонному господарстві?

2. Як визначається ПП у господарстві колії, сигналізації та зв'язку, ван­тажної та комерційної роботи?

11. Аналіз продуктивності праці та темпів росту заробітної плати на мережі залізниць України за 1996-2001 рр.

Таблиця 11

Співвідношення доходів, заробітної плати та продуктивності праці

До­роги	Показники								2002/ 1996
Донецька	Доходи (млн. грн)	631,2	801,7	941.2	1151,8	1441,5	1818,9	1915,8	3.0
Чисельність (тис.)	74.6	72,5	72.0	71,2	70,6	71.1	69,8	0.9
Зарплата (грн)	183,9	178,0	218,23	246,50	362,9	568,3	699,3	3.8
Продуктивність (тис. грн.)	8,5	11,1	13,1	16,2	20,4	25,6	27.4	3.2
	Доходи (млн. грн)	697.0	834.2	978.8	1285,1	1535,8	1744,6	1881.9	2.7
Прид	Чисельність (тис.)	72.8	66,8	65.7	65,0	67.6	67,6	66.1	0.9
	Зарплата (грн)	178.4	179.0	218.80	247,96	359.1	536.1	693,5	3.9
	Продуктивність (тис. грн.)	9,6	12,5	14,8	19,8	22,7	25.8	28,5	3.0
Південна	Доходи (млн. грн)	509,1	492,5	543.2	700,5	1081,2	1285,7	1382.4	2.7
	Чисельність (тис.)	56,0	51.5	50,3	49,6	50,6	51.0	50,2	1.0
	Зарплата (ірн)	167,1	156.5	183,33	223,73	346,6	548,1	695,4	4,2
	Продуктивність (тис. грн)	9,1	9,6	10,8	14,1	21.4	25,2	27,5	3,0
Південно-Західна	Доходи (млн. грн)	711,4	739,3	798,3	1007.9	1291.2		1753,1	2,5
	Чисельність (тис.)	73,7	67,7	67,0	65,9	68,4	69,1	68.9	0,9
	Зарплата (грн)	174.1	174.1	201.04	239.52	362.7	531,3	703.6	4,0
	Продуктивність (тис. грн)	9,6	10,9	11,9	15,3	18,9	22,9	25.4	2,6
Одеська	Доходи (млн. грн)	568,8	588.9	724.6		1297,8	1451,5	1650.7	2.9
	Чисельність (тис.)	60,0	53.4	55.0	55,4	56,7	56,2	55,1	0,9
	Зарплата (грн)	182,3		202,05	229.16	339.9	513.8	679.9	3,7
	Продуктивність (тис. грн)	9,5	11,0	12,3	18.3	22,9	25.8	29,9	3,1
Львівська	-------- 1 '--------- Доходи (млн. грн)	500,6		577,6	725,6	1384,8	1499,6	1 590,3	^3,2
	Чисельність (тис.)	71,4	63.8	62,5	60,9	62,0	62.5	61,6	0.8
	Зарплата (грн)	180,0	169,0	204,57	207.84	347.6	535,2	692,6	3,8
	Продуктивність (тис. грн)	7,0	8,4	9.2	11,9	22,3	24,0	25,8	3,7
У цілому по мережі залізниць	Доходи (млн. грн)	3618,1	3994,6	4563,7	5883,9	8032,3	9388,3	10174,2	-
	Чисельність (тис.)	408,5	375,7	372,5		375,9	377,5	371,7	-
	Зарплата(грн)	117,93	172.26	204.67	232,45	353,13	538,8	694.05	-
	Продуктивність (тис. грн)	8,8	10,6	12,6	16,0	21.4	24,9	27,4	-

12. Задачі, що вирішують при організації праці

При переході до ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин, у тому числі і з питань оплати праці.

Характерною особливістю реформування заробітної плати за умов станов­лення ринкової економіки є суттєві зміни відносин між державою, підприєм­ством і працівниками в питаннях оплати їхньої праці і значне розширення прав підприємств у галузі матеріального стимулювання праці найманих працівників.

Діюче законодавство передбачає, що державою визначаються тільки роз­міри мінімальної заробітної плати, нижче яких не може провадитися оплата за виконану роботу, і встановлюється регулювання оплати праці шляхом оподат­кування доходів працівників.

Встановлення форм і систем оплати праці, розмірів запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компен­сацій та гарантій, входять до компетенції підприємств і носять договірний ха­рактер. Ці виплати обумовлюються на галузевому рівні Галузевими угодами, а на підприємствах та в організаціях - колективними договорами. У колектив­ному договорі, прийнятому конференцією трудового колективу, фіксуються основи та умови оплати праці працівників підприємства:

- тарифні, позначка яких - регулювання заробітної плати за тарифними сітками, ставками і схемами посадових окладів із диференціацією за складніс­тю праці (кваліфікацією), важкістю робіт, значимістю (пріоритетністю) робіт;

І - надтарифні, що включають компенсаційні доплати та стимулюючі над­бавки, премії, заохочення та ін.

Практика застосування укладеної між Міністерством транспорту й Укр­залізницею Галузевої угоди у складних умовах 1992-1995 років показала, що це конструктивний шлях регулювання соціально-трудових відносин у галузі, де держава зберігає за собою право контролю за цінами і тарифами.

Система укладання колективних договорів передбачає такий механізм регу­лювання оплати праці, при якому основні умови оплати праці встановлюються на вищому рівні і є обов'язковими для виконання на нижчих рівнях господарювання.

Стосовно прийнятої на залізничному транспорті системи угод це означає, Що основні умови оплати праці, прийняті галузевою угодою, обов'язкові як мінімальний гарант пільг, які надаються залізничникам і обумовлюються ко­лективними договорами, укладеними на рівні залізниць, відділів залізниць, підприємств і структурних підрозділів.

Питання для самоперевірки

1. Для чого потрібна організація праці?

2. Якими нормативно-правовими актами регулюються трудові відносини
на залізничному транспорті?

3. Що таке колективний договір

ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВИТРАТИ ТА СОБІВАРТІСТЬ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

1. Планування експлуатаційних витрат залізниці

Ціль планування експлуатаційних витрат - забезпечення виконання зада­ного обсягу перевезень необхідними коштами.

Плануються експлуатаційні витрати по мережі залізниць, залізницям, ди­рекціям залізниці та лінійним виробничим структурам. Експлуатаційні витрати складаються з поточних витрат залізниць, необхідних для виконання переве­зень вантажів, пасажирів, багажу.

В умовах переходу до ринкової економіки застосовувані раніше тради­ційні методи і порядок планування експлуатаційних витрат залізниць істотно змінюються. Базою планування, як і раніше, є річний план перевезень з розби­вкою по кварталах.

Планування витрат виробляється відповідно до затвердженого Положен­ня про порядок планування фінансово-економічних показників роботи заліз­ниць. Положенням установлені процес і послідовність розробки планів з ура­хуванням взаємодії Головних управлінь та управлінь УЗ, економічних, фінан­сових і галузевих служб залізниць.

Планування експлуатаційних витрат здійснюється по елементах витрат і по статтях витрат.

У даний час при плануванні витрат використовуються норми І ліміти екс­плуатаційних витрат, що розробляються для галузевих господарств залізниць відповідними Головними управліннями УЗ з урахуванням особливостей умов їхньої роботи з регіонів країни, упровадження прогресивних технологій і орга­нізації виробництва.

Управління витратами вимагає не тільки цілеспрямованого планування і регулювання витрат на основі застосування не тільки диференційованих техні­чно й економічно обґрунтованих норм витрат, але й аналізу, контролю їхнього виконання, а також постійного відновлення нормативної бази розрахунку ви­трат. Удосконалення нормування і лімітування експлуатаційних витрат по елементах витрат, і особливо у сучасних умовах по фонду оплати праці, є складною економічною проблемою. її рішення вимагає детальної і клопіткої роботи економістів і технічних працівників усіх рівнів по формуванню норма­тивних баз організації управлінського обліку, контролінга й інших систем ке­рування підприємствами. Формування нормативних баз розрахунку витрат необхідно здійснювати по місцях виникнення витрат - тобто по структурних підрозділах організації (по робочих місцях, ділянках, цехах), по яких організується планування, нормування й облік витрат, а також по центрах відповідаль­ності і по центрах прибутку.

У такий спосіб може бути створена єдина економічна база для удоскона­лення планування, регулювання, аналізу, обліку витрат і прийняття рішень на всіх рівнях керування.

Питання для самоперевірки

1. Що таке експлуатаційні витрати?

2. Для чого необхідно планувати експлуатаційні витрати?

3. Які методи застосовуються для планування експлуатаційних витрат?

2. Залежні та незалежні від обсягу перевезень витрати

При збільшенні обсягу перевезень загальна сума експлуатаційних витрат збільшується, але повільніше, ніж обсяг перевезень. Залежність експлуатацій­них витрат від обсягу перевезень - пряма. Ступінь зміни собівартості переве­зень від обсягу роботи визначається співвідношенням питомої ваги залежних і умовно-постійних витрат.

Визначення залежності експлуатаційних витрат і собівартості від обсягу перевезень виробляється для трьох варіантів аналізу:

- поточний (річний, квартальний) варіант враховує зміну витрат, що від­бивається у фінансовій звітності даного періоду. Питома вага залежних витрат коливається в межах 25—40%;

- основний варіант аналізу припускає, що зміна обсягу перевезень відбу­вається при незмінних величинах пропускної здатності залізниць, якісних по­казників використання рухомого складу, норм витрати паливно-енергетичних і інших видів ресурсів. До перемінного в цьому варіанті відноситься весь пере­лік витрат, безпосередньо пов'язаних з обсягом перевезень і мінливих при йо­го зміні прямо пропорційно обсягу перевезень. Питома вага залежних витрат складає 40-55%;

- перспективний варіант із розвитком пропускної здатності і зміною якіс­них показників використання рухомого складу і видаткових норм враховує зміну частини умовно-постійних витрат, у результаті чого питома вага пере­мінних витрат збільшується до 55-70%.

У сучасних умовах при інфляції, зростанні цін на ресурси, що спожива­ється залізничним транспортом, змінах складу витрат, що включаються у со­бівартість перевезень, питома вага залежних витрат істотно змінюється по окремих статтях номенклатури, елементах витрат, господарствах залізничного транспорту й у цілому по дорогах мережі.

При основному варіанті аналізу залежні від обсягу перевезень витрати змінюються пропорційно обсягу перевезень:

Е_зав= а • х, (54)

де x - обсяг перевезень;

а - постійна для даної дороги і періоду часу питома величина залежних витрат, коп./ 10т-км.

При цьому собівартість перевезень у частині залежних витрат не зміню­ється: величина умовно-постійних витрат при цьому варіанті аналізу залиша­ється незмінною Е = Ь, а собівартість перевезень у частині умовно-постійних витрат змінюється обернено пропорційно обсягу перевезень.

Таким чином, залежність від обсягу перевезень витрат виражається фор­мулою:

Е = Е_зав+ Е = а-х + b. (55)

Загальна величина витрат при збільшенні обсягу перевезень збільшується уповільнено. Собівартість перевезень знижується, причому собівартість у час­тині залежних витрат залишається постійною, а в частині умовно-постійних витрат змінюється обернено пропорційно зміні обсягу перевезень.

Дата добавления: 2014-12-07