Небезпечні зони . принципи визначення небезпечних зон при роботі монтажних механізмів

Які питання охорони праці підлягають розробці в проекті виконання робіт.

Исходя из назначения и содержания ПОС в нем разрабатываются общеплощадочные вопросы охраны труда (санитарно-бытовое обслуживание рабочих и освещение строительной площадки), а также основные вопросы безопасного выполнения основных видов работ.
Конкретное решение вопросов охраны труда на строительстве определенного объекта осуществляется при разработке проектов производства работ (ППР). Отражение инженерных решений по охране труда и безопасных приемов работы производится во всех разделах и документах ППР. Важнейшей составной частью ППР являются технологические карты, которые получили довольно широкое применение, так как являются эффективным средством внедрения в строительство передовых методов и безопасных приемов труда на основе новой техники.
В технологической карте решаются вопросы технологии и организации выполнения конкретных строительно-монтажных процессов. Инженерные решения вопросов охраны труда, разрабатываемых в технологических картах, должны обеспечивать безопасное и безвредное выполнение трудовых процессов и органически входить в их технологию, а также максимально учитывать местные условия и особенность выполнения работ в этих условиях.

При організації будівельного майданчика, розміщенні ділянок і робочих місць, проїздів, проходів необхідно встановити небезпечні для людей зони. Під небезпечною зоною розуміють частину простору, в якій діють постійно або виникають періодично чинники, що створюють загрозу життю і здоров'ю працюючих. Небезпечні зони позначаються знаками безпеки і написами встановленої форми. Усі небезпечні для людей зони поділяються на дві групи: зони з постійно діючими небезпечними виробничими чинниками, зони з потенційно діючими небезпечними виробничими чинниками.
До зон постійно діючих небезпечних виробничих чинників слід віднести зони:
поблизу неізольованих струмоведучих частин електроустановок, ліній електропередач (ЛЕП);
поблизу від неогороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більше;
у місцях, де містяться шкідливі речовини в концентраціях вище гранично-допустимих або впливають шум, вібрація та інші негативні чинники з інтенсивністю більше гранично-допустимої величини.
До зон потенційно діючих виробничих чинників слід віднести:
ділянки, території поблизу будинку (споруди); поверхи (яруси) будівель і споруд в одному захопленні, над якими відбуваються монтаж (демонтаж) конструкцій або обладнання;
зони переміщення машин, обладнання або їх частин, робочих органів; місця, на яких відбувається переміщення вантажів вантажопідіймальними кранами.
Зони з постійно діючими небезпечними виробничими чинниками щоб уникнути доступу сторонніх осіб повинні бути захищені огорожами (ГОСТ 23407-78), що запобігають доступ людей у ​​небезпечну зону. Зони з потенційно діючими небезпечними виробничими чинниками захищаються сигнальними огорожами, попереджуючими про межі ділянок з небезпечними і шкідливими факторами.
При виконанні будівельно-монтажних робіт у небезпечних зонах забезпечення безпеки робіт - завдання першочергове.
На будівельному майданчику, як правило, частою причиною травматизму є падіння предметів (будматеріалів, конструкцій) з висоти будівлі, що будується (споруди). Важливою профілактичною мірою скорочення травматизму з даної причини є правильне визначення розмірів небезпечної зони, безпечна організація робіт. У небезпечну зону входить простір, що примикає безпосередньо до споруджуваного об'єкта і розташоване по його периметру. Правильне визначення розмірів небезпечної зони має велике значення при будівництві об'єктів підвищеної поверховості в населених пунктах, де площа будівельного майданчика обмежена і насичена різними конструкціями, матеріалами, механізмами і машинами. Величина небезпечної зони залежить від висоти будівлі і визначається за таблицею 1 СНіП III-4-80 ^*.
Кордон небезпечної зони у стрілоподібного крана визначається з урахуванням відльоту конструкцій при розриві гілки стропа:
,
де R - радіус небезпечної зони, м;
r - радіус максимального обертання стріли крана, м;
S - відстань відльоту конструкції при падінні на землю, м

З протилежного боку небезпечна зона визначається найбільшим радіусом копання, але не менш 5 м. Під час завантаження грунту знаходитися людям між екскаватором і транспортними засобами не дозволяється.
Кут нахилу стінки вибою повинен дорівнювати кута природного укосу грунту, стійкість якого необхідно періодично перевіряти. При роботі екскаватора не дозволяється проводити будь-які інші роботи з боку забою і перебувати людям у радіусі дії екскаватора плюс 5 м. Перед роботою екскаватори встановлюють на заздалегідь спланованій площадці і закріплюють упорами для запобігання мимовільного переміщення. Під час перерв у роботі стрілу одноковшового екскаватора необхідно відвести в сторону від вибою, а ківш опустити на грунт.
Межі небезпечних зон поблизу рухомих частин і робочих органів машин визначаються відстанню до 5 м, Якщо інші підвищені вимоги відсутні в паспорті або інструкції заводу-виготовлювача. При переміщенні і роботі машин поблизу котлованів, траншей, канав та інших виїмок створюється зона через можливість обвалу грунту. Тому в ППР повинні бути зазначені місця зупинки, роботи і переміщення машин за межами призми обвалення. Якщо ж у ППР немає відповідних вказівок, то майстер сам повинен визначити мінімально допустима відстань l ₁ по горизонталі від основи неукріпленого укосу виїмки до найближчих опор машини.

Дата добавления: 2014-12-07