Первіснообщинний спосіб ведення господарства

Первіснообщинний спосіб ведення господарства пройшов довгий та складний шлях. Археологічні дослідження дають змогу визначити його витоки 5 – 3 млн. років до н.е. Історія первісного господарства умовно поділяється на ряд етапів:

– передісторія господарства та матеріальної культури (до 1 млн. років до нашої ери);

– примітивно-привласнюючий (до ХІ тис. до н.е.);

– розвинутий привласнюючий (до ІХ тис. до н.е.);

– зародження створюючого господарства (ІХ – VIII тис. до н.е.);

– доба створюючого господарства (VIII-V тис. до н.е.).

Кожний з цих етапів характеризується певним ступенем розвитку знарядь праці, вихідних матеріалів для їх виготовлення, організації ведення господарства, якості житла тощо.

В основі первіснообщинного способу господарської діяльності лежить примітивна колективна праця та споживання, обумовлені низьким рівнем розвитку продуктивних сил надзвичайною залежністю від навколишнього середовища.

В економічній історії роль первіснообщинної доби досить велика. Саме в цей період закладено основи докапіталістичних економічних структур, що визначали форми подальшого розвитку людства на тисячоліття вперед, створені й передані наступним поколінням найважливіші галузі економіки.

Услід за першим великим поділом праці (скотарство відокремилося від землеробства) настає наступний великий поділ праці – відокремлення ремесла від сільського господарства. Це, у свою чергу, обумовило розвиток обміну, спочатку натурального, без участі грошей, потім – товарного виробництва, зародження та створення перших в історії людства міст.

Протягом багатьох тисячоліть разом з основною продуктивною силою – виробниками – у процесі розвитку людства вдосконалювались предмети та знаряддя праці. Вони еволюціонували від недосконалих кам’яних рубил до сокир, молотків, луків, списів, сільськогосподарських знарядь.

Нові потреби сільськогосподарського розвитку сприяли появі металевих знарядь, спочатку з міді, потім з бронзи. У первісну добу закладено основи гончарного та текстильного виробництва, будівництва глинобитного та кам’яного житла, гірничої справи та металургії, деревообробки та теслярства, транспортування (винахід колеса, вітрил) тощо.

Яскравим прикладом господарського розвитку цієї епохи є трипільська культура, яка була поширена на території України в період 3500-1700 р. до н.е.

Зростання продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, розвиток товарного виробництва та обміну привели до виникнення приватної власності, індивідуального господарства та розпаду роду. Виділення більш заможної верхівки, перетворення в рабів спочатку військовополонених, а потім і збіднілих членів племені поступово розкладали громадське господарство та колективну власність.

Поява певних надлишків у процесі виробництва, внаслідок війн та грабувань, виникнення майнової нерівності прискорили формування приватної власності, класового суспільства, утворення державності.

Головною господарською формою була громада. У процесі розкладу первісного ладу на зміну родовій та сімейній прийшла сусідська громада.

Водночас відбувався перехід від особистих (родових) відносин до майнових.

Дата добавления: 2014-12-07