Критичний напрям політичної економії

Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773-1842) посідає своєрідне місце в історії політичної економії.

За словами К.Маркса, він завершує політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям.

В 1819 р. С.Сісмонді опублікував свою головну працю “Нові начала політичної економії”, або “Про багатство в його відношенні до народонаселення”.

Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке і безправне життя робітників.

Спостерігаючи поляризацію капіталістичного суспільства, він бачить формування двох абсолютно протилежних класів – трудівників і власників – або, за його словами, багатіїв і бідняків.

Сісмонді вперше поставив питання, яких політична економія раніше не розглядала.

Наріжним каменем економічного вчення Сісмонді є теорія відтворення і криз.

Кризи у Сісмонді – це результат внутрішніх суперечностей капіталізму, результат загального надвиробництва і відповідно недоспоживання, а не диспропорцій в окремих галузях.

Крім того, він трактує кризи капіталізму як перманентні, що взагалі унеможливлюють його розвиток.

Теорія відтворення Сісмонді має назву теорії “третіх осіб”, оскільки капіталістичне виробництво для реалізації продукту не може обмежитись робітниками й капіталістами, а потребує ще й наявності дрібних виробників.

Модифікований варіант цієї теорії розвиває Мальтус.

Сісмонді не був соціалістом. Але його палкá, безкомпромісна критика капіталізму сприяла формуванню соціалістичних ідей.

Якщо С.Сісмонді завершив у Франції класичну теорію політичної економії, то П’єр Жозеф Прудон (1809-1865) став засновником ідей реформізму та анархізму.

У творі “Що таке власність?” (1840) він заявив, що “власність – це крадіжка”, тобто “право, що суперечить природі та розуму”, але засуджував не стільки власність (навіть захищав володіння), скільки зловживання нею.

Вирішальним пунктом економічної системи П.Ж.Прудона була теорія “конституйованої вартості”.

Товар виключався з дослідження, а вартість проголошувалась носієм двох протилежних ідей: вартості споживної та мінової.

Споживна вартість є втілення достатку, а мінова відображає рідкісність.

Вершиною економічних ілюзій Прудона був заклик до відмови від держави як соціального інституту та захист дрібного приватного володіння.

Німецький соціаліст Карл Йоган Родбертус (1805-1875) посідає своєрідне місце в історії економічної думки.

Сприйнявши ідеї Сісмонді, критику ним капіталізму і нужденного становища робітничого класу, він виступає з проповіддю соціалістичних ідей.

К.Родбертус стає одним з основоположників теорії “державного соціалізму”.

Реформування суспільства він сподівався здійснити з допомогою зрівняльного розподілу.

Німецький соціаліст Фердинанд Лассаль (1825-1864) запозичив ідеї соціалізму в К.Маркса, але виклав їх відповідно до свого бачення.

Він закликає забезпечити панування в державі четвертого стану (трудящих), що породило б, на його думку, небачений в історії розквіт суспільства.

Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети він не бачив, а можливість втілення ідей соціалізму відкладав на далеке майбутнє.

Дата добавления: 2014-12-07