Інфразвук як негативний фактор

БЖД.

БЖД - область наукових знань, що охоплюють теорію і практику захисту людини від небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів у всіх сферах людської діяльності, а також збереження її здоров'я і безпеки у середовищі існування. Завдання:

- вивчає методи і способи ідентифікації негативних впливів середовища існування;

- знайомить із принципами захисту від небезпек та попередження впливу тих чи інших негативних факторів;

- розкриває сутність ліквідації негативних наслідків впливу небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів;

- пропонує шляхи створення комфортного стану середовища життя і діяльності людини.

Інтегральним показником безпеки життєдіяльності є тривалість життя.

Дисципліна “БЖД” передбачає процес пізнання складних зв'язків людського організму і середовища існування. Вплив людини на середовище, відповідно до законів фізики, викликає відповідні протидії всіх її компонентів. Організм людини безболісно переносить ті чи інші впливи доти, поки вони не перевищують межі адаптації.

Дисципліна розглядає безпеку в побутовій сфері, на вир-ві, у навк природному середовищі, у надзвичайній ситуації мирного та воєнного часів.

----------------------------------------------

2. Аксіома потенційної небезпеки.

Аналіз суспільної практичної діяльності дає підставу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Потенц небезпека полягає в схованому, неявному характері прояви небезпек. Наприклад, ми не відчуваємо до визначеного моменту збільшення концентрації СО2 у повітрі. СО2 не має кольору, запаху і наростаня його концентрації проявляється появою утоми, млявості, зниженням працездатності.

Потенційна небезпека як явище – можливість впливу на людину несприятливих чи несумісних з життям факторів. За ступенем і характером дії на організм їх умовно поділяють на шкідливі, небезпечні та уражаючі. До шкідливих належать фактори, що стають причиною захворювань або зниження працездатності. Небезпечними називають фактори, які за деяких умов призводять до травматичних ушкоджень або раптових і різких збуджень організму. Під уражаючими факторами розуміють ті, які обов’язково викликають тяжкі порушення життєдіяльності організму.

Аксіома про потенційну небезпеку передбачає кількісну оцінку негативного впливу, що оцінюється ризиком нанесення того чи іншого збитку здоров'ю і життю. Ризик (R) визначається як відношення тих чи інших небажаних наслідків в одиницю часу до можливого числа подій за той же термін – R = F/N, де F і N – кількість небезпечних та усіх можливих подій відповідно.

---------------------------------------------------

3. Біосфера. Ноосфера.

Біосфера - оболонка планети, в якій розвивається життя різноманітних організмів, що населяють воду, повітря, сушу, грунт. Охоплює нижню частину атмосфери (до озонового шару), всю гідросферу (річки, моря, океани), верхню частину земної кори до глибини 3...5 км і верхні шари літосфери. Термін і поняття біосфери включає в себе живі організми і середовище їх існування. Біосфера може існувати без людини. Людина існувати поза біосферою не може. Компоненти: жива речовина (рослини, тварини і мікроорганізми); нежива (органічні та мінеральні продукти, створені живими організмами – кам‘яне вугілля, торф.); косна (горні породи і вода); біокосна речовина (грунт, мул).

Ноосфера – вища стадія розвитку біосфери, яка хар-зується збереженням усіх природних закономірностей, притаманних біосфері, на високому рівні розвитку госп сил, наукової орг-ції впливу сусп-ва на природу, максимальними можливостями сусп-ва задовольнити матер та культурні потреби людства. Вернадський. Ноосфера – новий стан біосфери, оснований на універсальному зв‘язку природи і сусп-ва.

Перехід біосфери в ноосферу розпочався з появою сусп-ва, розвитку науки і техніки. Зараз ноосфера у стадії становлення. Людина як особлива форма життя та істота, яка має розум, вносить принципово нові елементи у взаємовідносини з природою. Людина виступає як автономна цілісність всередині біосфери. Однією з основних ідей, які лежать в основі теорії про ноосферу, є те, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе окремо за своїми законами, вона співіснує всередині природи та є її частиною. Ця єдність зумовлена перш за все функціональною нерозривністю оточуючого середовища та людини.

5. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я.

Адаптивний тип - норма біологіч реакції на переважні умови існування, що обумовлює найкращу пристосованість до навк середовища. Розрізняють: адаптивні типи помірного пояса, арктичний, тропічний та гірський адаптивний тип.

Велика частина населення помірного поясу проживає в промислово розвинутих країнах з великою часткою міського населення, виявлення біологічних механізмів адаптації в них ускладнено. Арктичному типувластиво сильний розвиток кістково-м'язового апарата, великі розміри грудної клітки, високий рівень гемоглобіну, великий простір, займаний кістковим мозком, підвищена здатність окисляти жири, стійкі процеси обміну в умовах переохолодження. Мають особливості процеси терморегуляції. У місцевих жителів півночі температура тіла може суттєво знижуватися, але обмін речовин при цьому майже не сповільнюється, щодо стороннього населення, то у його представників температура шкіри не падає, але з'являється сильне тремтіння, тому що підсилюється обмін речовин і збільшується втрата тепла через шкіру. Тропічний регіон відрізняється екстремальними кількостями тепла і вологи, тому тропічний адаптивний тип людини формувався під впливом жаркого клімату, раціону з низьким вмістом тваринного білка, великої різноманітності екологічних умов від району до району. Тут спостерігається найбільша розмаїтість груп населення в расовому, етнічному й економічному відносинах. До характерних ознак тропічного типу відносяться подовжена форма тіла, знижена м'язова маса, зменшений обсяг грудної клітки, велика кількість потових залоз, низький обмін речовин і так далі. У гірського адаптивного типу людей підвищений основний обмін, збільшено кількість еритроцитів, кількість гемоглобіну, розширена грудна клітка. Наявність різних адаптивних типів свідчить про екологічну мінливість людини, що послужила причиною всесвітнього поширення людей.

Антропоекологічнісистеми - співтовариства людей, що знаходяться в динамічному взаємозв'язку із середовищем, ці зв'язки використовуються для задоволення своїх потреб.

У різних умовах існування людина займає різні екологічні ніші. Еколог ніша – сукупність усіх факторів і ресурсів середовища, у межах якої може існувати вид у природі. Відмітна риса людини, як еколог фактора, полягає в усвідомленості, цілеспрямованості і масированості впливу на природу. Енергозабезпеченість, технічна озброєність людей створює передумови для заселення б-як еколог ніш. Людство – єдиний вид, який має всесвітнє поширення, що перетворює його в екологічний фактор із глобальним впливом.

------------------------------------------------------

4. Біогеоценоз.

Біогеоценоз – історично сформоване динамічне, стійке співтовариство рослин, тварин, мікроорганізмів, що знаходиться в постійній взаємодії і безпосередньому контакті з компонентами атмосфери, гідросфери і літосфери. Складається з біотичної частини й абіотичної, що зв'язані безупинним обміном речовин. Функція - забезпечення кругообігу речовин і потоків енергії.

Біотична частина біогеоценозу представлена біоценозом. Будь-який біоценоз являє собою такий, що само підтримується, саморегулюючи сукупність живих організмів, яка складається з визначеного комплексу видів, у котрій здійснюється кругообіг речовин і енергії. Організми в біоценозі утворюють співтовариства, що відрізняються тісною залежністю одне від одного, найчастіше на основі харчових зв'язків, як засобу одержання енергії для життя. В основі харчових (трофічних) зв'язків лежить наявність двох основних типів харчування. Автотрофи витягують необхідні для життя хімічні речовини з навколишнього середовища і за допомогою сонячної енергії перетворюють їх в органічну речовину. Гетеротрофи розкладають органічна речовина до вуглекислого газу, води, мінеральних солей і повертають їх у навколишнє середовище. Цим забезпечується кругообіг речовин, що виник у процесі еволюції як необхідна умова існування життя.

У структурі будь-якого біогеоценозу розрізняють наступні обов'язкові компоненти: 1) абіотичні речовини середовища; 2) аутотрофні організми – продуценти біотичних органічних речовин; 3) гетеротрофні організми – консументи (споживачі) готових органічних речовин першого і наступних порядків (рослиноїдні і м'ясоїдні тварини); 4) детритоядні організми – деструктори, що руйнують органічну речовину до простих мінеральних з'єднань (мікроорганізми). Важлива роль у біогеоценозі належить ланцюгам харчування, що становлять трофічну структуру, завдяки якій здійснюються перенесення енергії та кругообіг речовин. Первинним джерелом енергії в ланцюзі харчування є сонячне випромінювання.
6. Природ явища - джерела негативн факторів

Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені тощо)

Еколог фактор – елемент середовища, що робить прямий вплив на живий організм хоча б на одній зі стадій індивідуального розвитку. Фактори поділяються на біотичні (вплив живих організмів), абіотичні (елементи неживої природи, що впливають на організм - температура, світло, вологість) й антропогенні (зв'язані з впливом людини). Також розрізняють первинні і вторинні періодичні і неперіодичні фактори. До первинного відносять температуру, зміни положення Землі стосовно Сонця, завдяки яким в еволюції виникла добова, сезонна, річна періодичність багатьох біологічних процесів. Вторинні періодичні фактори є похідними первинних, наприклад, рівень вологості залежить від температури; неперіодичні фактори діють на організм чи популяцію раптово, епізодично (стихійні сили).

Саме на основі цих факторів і виникають природні явища, які мають не лише позитивний але й негативний вплив. Негативним явищем сьогодення є глобальне потепління, зникнення певних видів флори та фауни тощо.

-------------------------------------------------------

7. Джерела негативних факторів побутового походження.

Побутове середовище - сукупність факторів і елементів, що впливають на людину в побуті. До елементів побутового середовища відносяться усі фактори, що пов'язані: з устроєм житла, буд матеріалами, освітленням; мікрокліматом і опаленням; чистотою повітря і вентиляцією; з використанням побутової техніки; із соціальним статусом родини, психолог обстановкою в побуті.

Ці фактори діляться на фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

Меблі дають близько 70% забруднення повітря житлового приміщення, небезпечна концентрація токсичних газів накопичується у закритих шафах і шухлядах. Небезпечні виділення із синтетичних матеріалів відбуваються при пожежах. У лаках і фарбах містяться токсичні речовини, які характеризуються як загально токсичними, так і специфічними видами дії – алергенною, канцерогенною, мутагенною та іншими.Фактори, що представляють небезпеку у виробничому середовищі, небезпечні й у побуті. Потребують обережного поводження пожежонебезпечні і вибухонебезпечні речовини: розчинники, ацетон, бензин, а також отрутохімікати для боротьби з комахами – інсектициди, з бур'янами – гербіциди, із хворобами рослин – фунгіциди.Небезпеку становить газове устаткування через можливий витік природного газу, який має вибухонебезпечні і токсичні властивості. Присутність оксидів вуглецю й азоту, що утворюються при згорянні цього палива, ведуть до скорочення обсягу легень (особливо у дітей) і підвищенню сприйнятливості до гострих респіраторних інфекцій. Користуватися газом можна тільки з гарною вентиляцією приміщення.

---------------------------------------------------

8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.

За характером дії на людину негативні фактори поділяються на природні та антропогенні – викликані діяльністю людини.

Крім того джерела небезпеки життєдіяльності людини поділяються:

–за часом дії негативних наслідків: імпульсні та кумулятивні;

–за локалізацією: пов’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом;

–за наслідками: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки;

–за збитками: соціальні, технічні, екологічні;

–за сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові;

–за структурою (будовою): прості і похідні, які породжуються взаємодією простих;

– за характером дії на людину: активні і пасивні. Останні активуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на колючі, гострі, ріжучі нерухомі елементи, нерівності поверхні, ухили, підйоми тощо.

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках поділяються на шкідливі та небезпечні. Шкідливі фактори - такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання. Небезпечні фактори називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті. За характером та природною впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофілогічні. Їх основна характеристика: Фізичні: підвищена швидкість руху повітря; підвищена або понижена вологість; підвищений або понижений атмосферний тиск; недостатня освітленість; конструкції, що руйнуються; підвищений рівень статичної електрики та ін. Хімічні: хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебуваються у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому); які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові оболонки); які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію). Біологічні: макроорганізми (рослини та тварини); мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші). Психофізіологічні: фізичні перевантаж (статичні, динамічні); нервово-психічні перевантаж (розумові перевантаження, перевантаж аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

9. Біоакумуляція.

Біоакумуляція - здатність нагромадження в тканинах речовин, що надходять із навколишнього середовища. Різні організми мають визначений коефіцієнт біоакумуляції.

Коеф біоакумуляції – це відношення концентрації речовини в організмі до концентрації його в навколишнім середовищі.

Він складає величину, що дорівнює: для рослин – 0,1; для комах – 0,3; для хробаків – 70; гризунів – до 100; креветок – 1 000; устриць – 10 000; риб – 100 000.

Людство навчилося отримувати сотні тисяч органічних речовин,які використовуються при виробництві пластмас,синтетичнихволокон, штучного каучуку, лакофарбових покриттів, розчинників,пестицидів тощо. Значна частина синтетичних речовин настількинагадує природні, що маже засвоюватись організмом. Переважносинтетичні речовини не розкладаються організмом або включаються дометаболічних процесів іншим чином, ніж природний аналог. Томунавіть у незначних дозах вони порушують нормальне функціонуванняорганізмулюдини, а при надмірних дозах або при триваломунадходженніможливі летальні наслідки. Найбільш шкідливими уцьому плані є галогеновані вуглеводні.Біоакумуляція відбувається внаслідок:відсутності біодеградації. Важкі метали, як простіелементи,неможливо зруйнувати або перетворитипідчасбіохімічних процесів. Хлоровмісні вуглеводні розкладаються придуже високій температурі, але в організмі, у більшості випадків,відсутні ферменти для їхрозкладу.легкого поглинання цих речовин і достатньо повільноговиведення з організму (якщо воно взагалі можливе). Важкі метали ворганізмі міцно з'єднані з білками, а галогеновані вуглеводнірозчиняються у жирах краще, ніж у воді. Тому ціречовиниутримуються і накопичуються в організмі як на фільтрі.

10. Поділ негативних факторів на групи за природою їх походження

Зв природою походження всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані джерела небезпеки. 1)Природні – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин). 2)Техногенні – це передусім небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами є відповідні об’єкти пов’язані з впливом на людину об’єктів матеріально-культурного середовища. До 3)соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п’янство, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелами є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному грунті. Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, між партійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни. 4) І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка: природно-техногенні небезпеки – смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю; природно-соціальні небезпеки – химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші; соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.
11. Негативні фактори системи „людина - середовище її існування”.

Людина живе, безупинно обмінюючись енергією з навколишнім середовищем, бере участь у кругообігу речовини в біосфері. В процесі еволюції людський організм пристосувався до екстремальних кліматичних умов. У природних умовах людина має справу з енергією сонячної радіації, руху повітря, хвиль земної кори. Енергетичний вплив на незахищену людину, що потрапила в шторм чи смерч, в зону землетрусу, діючого вулкана або грозу, може перевищити припустимий для людського організму рівень і нести небезпеку його травмування чи загибелі. Рівні енергії природного походження залишаються практично незмінними. Поява техногенних джерел теплової й електричної енергії, вивільнення ядерної енергії, освоєння родовищ нафти і газу зі спорудженням протяжних комунікацій породили небезпеку різноманітних негативних впливів на людину і середовище існування. Енергетичний рівень техногенних негативних впливів росте, зростає і неконтрольований вихід енергії в техногенному середовищі, що є причиною збільшення числа каліцтв, професійних захворювань і загибелі людей.

Негативні фактори, що впливають на людей поділяються, на природні, і антропогенні – викликані діяльністю людини.

---------------------------------------------------

12.Фізичні небезпечні фактори.

До фізичних небезпечних факторів відносяться:

- машини і механізми, що рухаються, рухливі частини устаткування, хитливі конструкції і природні утворення;

- гострі і падаючі предмети;

- підвищення і зниження температури повітря і навколишніх поверхонь;

- підвищена запилованість і загазованість повітря;

-підвищений рівень шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації;

- підвищений чи знижений барометричний тиск;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

- підвищена напруга в мережі, що може замкнутися на тіло людини;

-підвищений рівень електромагнітного випромінювання, ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

- недостатність освітлення;

- підвищена яскравість.

13.Хімічні небезпечні фактори.

Більша частина хімічних речовин являють собою відходи різних виробництв і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні отруєння.

До хімічних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів відносяться:

- агресивні речовини, що використовуються в технологічних процесах;

- промислові отрути і отруйні речовини (сильнодіючі отруйні речовини – СДОР), отрутохімікати;

- засоби захисту рослин; мінеральні добрива;

-лікарські засоби, застосовувані не по призначенню; бойові отруйні речовини.

Хімічно небезпечні, шкідливі та уражаючи фактори підрозділяються по характеру впливу на організм людини і по шляху проникнення в організм.

Хімічно небезпечні фактори підрозділяються по характеру впливу на організм людини і по шляху проникнення в організм.

14.Біологічні небезпечні фактори.

Біологічне забруднення навк середовища виникає в результаті аварій на підприємствах біотехнології, очисних спорудах, недостатньо очищеному устаткуванні промислових та побутових стоків.

Біологічно небезпечними факторами є:

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, особливі види мікроорганізмів спірохети і рикетсії, гриби), а також продукти їхньої життєдіяльності – токсини;

- рослини, що містять небезпечні речовини;

- заражені патогенними мікроорганізмами та хворі тварини.
15.Принципи нормування негативних факторів. Нормування – визначення кількісних показників факторів навк середовища, що хар-зують безпечні рівні їх впливу на стан здоров'я й умови життя населення. Вони розробляються на основі вивчення взаємин організму з відповідними чинниками навк середовища. Дотримання нормативів сприяє створенню комфортних умов праці, побуту і відпочинку, зниженню захворюваності, збільшенню довголіття і працездатності всіх членів суспільства. В основу нормування покладені принципи збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу) і забезпечення його єдності з навк середовищем, залежності реакцій організму від інтенсивності і тривалості впливу факторів навк середовища, пороговості в прояві несприятливих ефектів.При обґрунтуванні нормативів використовується комплекс фізіологічних, біохімічних, фізико-математичних і інш методів дослідження для виявлення початкових ознак шкідливого впливу факторів на організм. Особлива увага приділяється вивченню віддалених ефектів: онкогенного, мутагенного, алергенного впливу на статеві залози, ембріони і потомство, що розвивається. Остаточна апробація нормативів здійснюється при їхньому використанні на практиці шляхом вивчення стану здоров'я людей, що контактують з нормованим фактором. Існують методи обліку комбінованої дії комплексу шкідливих факторівВ залежності від нормованого фактора навк середовища розрізняють: гранично допустимі концентрації (ГДК), допустимі залишкові кількості (ДЗК), гранично допустимі рівні (ГДР), орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ), гранично допустимі викиди (ГДВ), гранично допустимі скиди (ГДС).

16. Визначення гранично-допустимого рівня небезпечного фактору.

Гранично допустимий рівень фактора (ГДР)— це рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь. Вплив несприятливих умов на організм працівника обмежує в нормах праці установлення необхідного часу регламентованого відпочинку. При цьому санітарні норми є свого роду еталоном, з яким зіставляють різні варіанти умов виконання робіт. Залежно від ступеня впливу умов праці на організм працівника визначають тривалість робочої зміни і режим внутрішньозмінного відпочинку, що, у свою чергу, визначає норми часу і виробітку. Санітарні норми широко застосовуються при аналізі умов праці і впровадженні заходів щодо їх поліпшення. При аналізі умов праці фактичне значення температури і вологості повітря, шуму і вібрації та інших елементів зіставляється з нормативами, тобто існуючими санітарними нормами. Таке зіставлення дозволяє виявити робочі місця на ділянці з несприятливими умовами, диференціювати умови і характер праці за ступенем шкідливості і небезпечності на оптимальні, допустимі, шкідливі і небезпечні, визначити індекс відповідності фактичних умов нормативним (а) за формулою: а=Уф/Ун, де Уф — фактичне значення елемента умов праці; Ун — нормативне значення елемента умов праці. Нормативи є складовою частиною санітарного законодавства та основою попереджувального і поточного санітарного нагляду, а також служать критерієм ефективності оздоровчих заходів, що розробляються і здійснюються з метою створення безпечним середовище існування.
17. Небезпечні хімічні речовини.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори. Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. Подразнюючі реч викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки). Мутагенні реч призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо). Канцерогенні реч – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо). Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень (оксид азоту, отруйні речовини). Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо. Сенсибілізатори – речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо. Усі шкідливі речовини за ступенем небезпеки для людини поділені на чотири класи: 1)надзвичайно небезп; 2)дуже небезп; 3)помірно небезп; 4)мало небезп.

Серед небезпечних хімічних речовин виділяється особлива група речовин, що є найбільш небезпечними для людей у випадку потрапляння в навколишнє середовище. Речовини цієї групи називаються сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Небезпечними речовинами є: деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших); -карбоніли металів -речовини, що мають ціанисту групу; -сполуки фосфору; -фторорганічні сполуки; -хлоргідрони; -галогени (хлор, бром); -інші сполуки.

--------------------------------------------

18. Шляхи надходження небезпечних хім речовин в організм людини.

Шкідливі речовини – ті хім. речовини, що, проникаючи в організм навіть у невеликих кількостях, викликають у ньому порушення нормальної життєдіяльності.

Можуть надходити в організм трьома шляхами: через легені при диханні (найб небезпечн), через шлунково-кишковий тракт із їжею, через шкіру.

Розподіл і перетворення шкідливої речовини в організмі залежить від її хімічної активності. Розрізняють групу так називаних не реагуючих газів, які у силу своєї низької хімічної активності в організмі не розподіляються на складові елементи або розподіляються дуже повільно. В наслідок чого вони досить швидко накопичуються у крові. До них відносяться пари усіх вуглеводнів ароматичного і жирного рядів та їхні похідні.

Іншу групу складають реагуючі речовини. Вони легко розчиняються в рідинах організму і приймають участь у хімічних взаємодіях. До них відносяться аміак, сірчистий газ, оксиди азоту.

Переважна більшість отруєнь пов'язане з інгаляційним проникненням в організм шкідливих речовин, що є найнебезпечнішим, тому що більша усмоктувальна поверхня легеневих альвеол, посилено омиваних кров'ю, обумовлює дуже швидке й майже безперешкодне проникнення отрут до найважливіших життєвих центрів. Надходження токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт у виробничих умовах спостерігається досить рідко. Це буває через порушення правил особистої гігієни, часткового заковтування пар і пилу, що проникають через дихальні шляхи, і недотримання правил техніки безпеки при роботі в хімічних лабораторіях. Слід зазначити, що в цьому випадку отрута попадає в печінку, де перетворюється в менш токсичні сполуки. Речовини, добре розчинні в жирах, можуть проникати в кров через неушкоджену шкіру. Сильне отруєння викликають речовини, що володіють підвищеною токсичністю, малою летючістю, швидкою розчинністю в крові. До таких речовин можна віднести, наприклад, нітро- і амінопродукти ароматичних вуглеводнів, тетраетилсвинець, метиловий спирт й ін.

19. Комбінована дія небезпечних хім речовин.

Нині у зв’язку з розвитком промисловості й наростанням процесів урбанізації створюються умови надходження в організм людини одночасно кількох шкідливих виробничих речовин. У зв’язку з цим з’явилося таке поняття, як комбінована дія хімічних речовин на організм людини.

Можливі тритипи комбінованої дії хім речовин: синергізм, коли одна речовина підсилює дію іншої, антагонізм, коли одна речовина послабляє дію іншої та сумація чи адитивна дія (дія речовин у комбінації сумується. В більшості випадків промислові отрути в комбінації діють по типу сумації. Згідно визначенню гранично допустимою концентрацією хімічної сполуки в зовнішнім середовищі називають таку її максимальну концентрацію, при впливі якої на організм періодично чи протягом усього життя, прямо або опосередковано через екологічні системи, а також через можливий економічний збиток, не виникає соматичних чи психічних захворювань схованих або тимчасово компенсованих, а також яких-небудь змін у стані здоров'я, що виходять за межі пристосувальних фізіологічних коливань, котрі виявляються сучасними методами дослідження відразу чи у віддалений термін життя теперішнього і наступних поколінь.

20. Принципи нормування небезп хім речовин.

При моделюванні на лабораторних тваринах взаємодії хім речовини з організмом переслідуються наступні цілі:

1) виявлення можливості гострого отруєння;

2) якщо отруєння виникло – виявлення його симптомів і клінічної картини загибелі тварин;

3) шляхом дослідження трупів загиблих тварин з'ясовують критичні органи ураження речовиною;

4) установлення параметрів гострої токсичної дії речовини при різних шляхах надходження в організм: середньо-смертельної токсичної дози, середньо-смертельної концентрації, порога гострої дії. При цьому досліджуються всі можливі шляхи надходження речовини в організм. Отримані значення параметрів необхідні для уточнення орієнтованого рівня впливу, розрахованого раніше аналітичними методами. Поріг гострої дії – це та найменша концентрація хімічної речовини, що викликає статистично достовірні зміни в організмі при одноразовому впливові. Знаючи поріг гострої дії, можна визначити зону гострої дії і коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння. Специфічним параметром небезпеки речовини є коефіцієнт запасу – це величина, на яку потрібно розділити поріг хронічної дії, щоб забезпечити повну безпеку речовини. Величина коефіцієнта запасу залежить від ступеня токсичності речовини, здатності до кумуляції, наявності специфічних видів дії. Він може коливатися від 2 до 20, у залежності від перерахованих вище факторів. Гранично допустима концентрація – це максимальна концентрація шкідливих речовин, що не робить впливу на здоров'я людини

---------------------------------------------------

21. Механічні коливання та їх вплив на людину.

Механічні коливання – періодично повторювані, обертальні чи зворотно поступові рухи. Це теплові коливання атомів, биття серця, коливання моста під ногами, землі від проїжджаючого поруч потяга.

Основними параметрами коливання є: амплітуда (макс відхилення від положення рівноваги); швидкість коливань; прискорення; період коливань (час одного повного коливання); частота коливань (число повних коливань за одиницю часу). Усі види техніки, що мають вузли, які рухаються, створюють механічні коливання. Збільшення швидкодії і потужності техніки призвело до різкого підвищення рівня, що називають вібрацією. Вібрація – це малі механічні коливання, що виникають у пружних тілах під впливом перемінних сил.

Коливання викликають в тканинах організму людини перемінні механічні напруги. При вивченні впливу вібрації на людину її тіло розглядають як складну динамічну систему. Чисельні дослідження показали, що ця динамічна система міняється в залежності від пози людини, її стану – розслабленості, напруженості і інших факторів. Для такої системи існують небезпечні, резонансні частоти, і якщо зовнішні сили впливають на людину з частотами, близькими чи рівними резонансним, то різко зростає амплітуда коливань як усього тіла, так і окремих його органів. Коливання викликають у тканинах організму перемінні механічні напруги. Змінні напруги уловлюються безліччю рецепторів і трансформуються в енергію біоелектричних і біохімічних процесів. Інформація про діючу на людину вібрацію сприймається вестибулярним апаратом.
22. Шум. Дія шуму на організм людини.

Шум – це сукупність звуків різної частоти й інтенсивності, що безладно змінюються в часі. Для нормального існування, щоб не відчувати себе ізольованим від світу, людині потрібен шум у 10 - 20 дБ. Розвиток техніки і промислового виробництва супроводжується підвищенням рівня шуму. В умовах виробництва вплив шуму на організм часто сполучається з іншими негативними впливами: токсичними речовинами, перепадами температури, вібрацією і так далі. До фізичних характеристик шуму відносяться: частота, звуковий тиск, рівень звукового тиску. За частотним діапазоном шуми поділяють на низькочастотні – до 350 Гц, середньочастотні – 350 – 800 Гц і високочастотні – вище 800 Гц. За характером спектра шуми бувають широкосмугові, з безперервним спектром, і тональні.Для оцінки фізіологічного впливу шуму на людину використовується величина, яка називається голосність та рівень голосності. Шум шкідливо впливає на організм людини, особливо на її нервову систему, що приводить до перевтомлення і виснаження клітин головного мозку. Під впливом шуму виникає безсонниця, швидко розвивається втомленість, знижується увага, працездатність. Довгострокова дія шуму викликає гіпертонічну хворобу. Під впливом шуму відбувається перевтома слуху і може розвинутися навіть туговухість. Туговухість – це стійке зниження слуху, що утрудняє сприйняття мови оточуючих у звичайних умовах. Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чи­нить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної му­зики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються спокійною симфонічною або блюзовою музикою. Оцінка стану слуху виконується за допомогою аудіометрії. Аудіометрія – зміна гостроти слуху, проводиться за допомогою спеціального апарата – аудіометра.

Пружинні хвилі з частотою менше 16 Гц називають інфразвуком. Медичні дослідження показали, яку небезпеку таять у собі інфразвукові коливання. Невидимі і нечутні хвилі викликають у людини почуття глибокої пригніченості і непоясненого страху. Особливо небезпечний інфразвук з частотою близько 8 Гц через його можливий резонансний збіг з ритмом біострумів. Інфразвук шкідливий у всіх випадках. Слабкий діє на внутрішнє вухо і викликає симптоми морської хвороби. Сильний – змушує внутрішні органи вібрувати, викликає їхнє ушкодження і навіть зупинку серця. При коливаннях середньої інтенсивності 110 – 150 дБ спостерігаються внутрішні розлади органів травлення і мозку з усілякими наслідками: непритомностями, загальною слабістю тощо. Інфразвук середньої сили може викликати сліпоту. Найбільш могутніми джерелами інфразвуку є реактивні двигуни. Двигуни внутрішнього згоряння також генерують інфразвук, природні джерела інфразвуку – дія вітру і хвиль на різноманітні природні об’єкти і спорудження. У звичайних умовах міського і виробничого середовища рівні інфразвуку невеликі, але навіть слабкий інфразвук від міського транспорту входить у загальне шумове тло міста і служить однією з причин нервової втоми мешканців великих міст. Рівень інфразвуку в умовах міського середовища і на робочих місцях повинен відповідати санітарним нормам.

Дата добавления: 2014-12-07