Синдром травматичного токсикозу 1 страница

Холера

Чума

ХНО.

ХНО – підп-ва нар госп-ва, які виробляють, зберігають та використовують у виробничому циклі небезпечні хім речовини (НХР).

До ХНО відносяться: підп-ва хім та нафто-переробної пром-ті; харчової, м'ясо-молочної; водоочисні спорудження, де використовується в якості дезинфікуючої речовини хлор; залізничні станції, які мають колії відстою рухомого складу зі СДОР; залізничні станції вивантаження і навантаження СДОР; склади і бази з запасами отрутохімікатів, речовин для дезінфекції.

В процесі розвитку аварії на ХНО формується осередок хім зараження (0X3). Є 4 ступеня небезпеки хім об'єктів: I ступінь – у зону можливого зараження потрапляють більше 75 000 людей; II – 40 000…75 000 осіб; III – уражених менше 40 000; IV ступінь – зона можливого хім зараження не виходить за межі об'єкта.

Наслідки аварій на ХНО визначаються як ступенем небезпеки підприємств, так і токсичністю і небезпекою самих хім речовин, які діляться на 4 класи: 1-й – надзвичайно небезпечні; 2-й – високо шкідливі; 3-й – помірно шкідливі; 4-й – мало шкідливі.

-------------------------------------------------------

42. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на ХНО

При викиді в атмосферу паро і газоподібних хімічних сполук формується первинна заражена хмара, що поширюватиметься в атмосфері. Гази з високим показником щільності (вище 1) будуть стелитися вздовж землі, «затікати» у низини, а гази із щільністю менше 1 – швидко розсіюватися у верхніх шарах атмосфери. Характер зараження місцевості залежить від багатьох факторів: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розливі, вибуху, пожежі); від агрегатного стану агентів, що заражають, (твердому, рідкому, газоподібному); від швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі і інших.

У кінцевому результаті, зона хімічного зараження включає дві території. До першої відноситься район, що опинився у безпосередньому впливі хім речовини, до другої належить місцевість, над якою поширюється заражена хмара.

Зазначені і багато інших факторів, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати при плануванні аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об'єктах.
43. Класи аварій на ХНО.

ХНО – підп-ва нар госп-ва, які виробляють, зберігають та використовують у виробничому циклі небезпечні хім речовини (НХР).

До ХНО відносяться: підп-ва хім та нафто-переробної пром-ті; харчової, м'ясо-молочної; водоочисні спорудження, де використовується в якості дезинфікуючої речовини хлор; залізничні станції, які мають колії відстою рухомого складу зі СДОР; залізничні станції вивантаження і навантаження СДОР; склади і бази з запасами отрутохімікатів, речовин для дезінфекції.

В процесі розвитку аварії на ХНО формується осередок хім зараження (0X3). Є 4 ступеня небезпеки хім об'єктів: I ступінь – у зону можливого зараження потрапляють більше 75 000 людей; II – 40 000…75 000 осіб; III – уражених менше 40 000; IV ступінь – зона можливого хім зараження не виходить за межі об'єкта.

----------------------------------------------- -------------------

44. Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.

По характеру впливу на організм НХР (СДОР) поділяються на групи: (7)

I. Речовини задушливої дії: 1) з вираженим припікальним ефектом (хлор); 2) зі слабкою припікальною дією (фосген).

II. Речовини загально отруйної дії (синильна кислота, ціаніди, чадний газ).

III. Речовини задушливої і загально отруйної дії:

1) з вираженим припікальним ефектом (акрилонітрил, азотна кислота, з'єднання фтору);

2) зі слабкою припікальною дією (сірководень, сірчистий ангідрид, оксиди азоту).

IV. Нейротропні отрути (фосфорорганічні з'єднання, сірковуглець, тетраетілсвінец).

V. Речовини нейротропної і задушливої дії (аміак).

VI. Метаболічні отрути (оксид етілена).

VII. Речовини, що псують обмін речовин (діоксин, бензофурани).

Крім того, всі НХР поділяються на швидкодіючі і повільно діючі. При ураженні першими картина отруєння розвивається швидко, а при отруєнні повільно діючими до прояви симптомів ураження проходить кілька годин, має місце так званий латентний період.

-------------------------------------------------------

45.Поняття стійкості НХР.

Тривалість зараження місцевості НХР залежить від їх стійкості – часу, продовж якого вони спроможні нанести ураження незахищеній людині. Стійкість і здатність заражати поверхні землі та різних об’єктів залежить від температури кипіння отруйної речовини. До нестійких відносяться НХР із температурою кипіння нижче 1300С, а до стійких – отруйні речовини з температурою кипіння вище 1300С. Нестійкі НХР заражають місцевість на одиниці чи десятки хвилин. Стійкі – зберігають уражаючи властивості, на термін від декількох годин до декількох місяців.

З позицій тривалості уражаючої дії і часу досягнення вражаючого ефекту НХР умовно поділяються на 4 групи: -нестійкі з швидкою дією (наприклад, синильна кислота, аміак, оксид вуглецю); -нестійкі уповільненої дії (фосген, азотна кислота); -стійкі з швидкою дією (фосфорорганічні з'єднання, анілін); -стійкі уповільненої дії (сірчана кислота, діоксин).

----------------------------------------------------------

46.Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на ХНО.

Загальні вимоги до організації і проведення аварійно-рятувальних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах установлює Державний стандарт. Зокрема, відповідно до вищенаведеного стандарту: аварійно-рятувальні роботи повинні починатися негайно після ухвалення рішення на проведення невідкладних робіт і проводитися з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання і шкіри, що відповідають характеру хімічної обстановки; попередньо проводиться розвідка аварійного об'єкту і зони зараження, масштабів і границь зони зараження, уточнення стану аварійного об'єкта, визначення типу НС.

В зоні зараження ведуться пошуково-рятувальні роботи. Пошук потерпілих проводиться шляхом суцільного візуального обстеження території, будинків, споруджень, а також шляхом опитування очевидців і за допомогою спеціальних приладів у випадку руйнувань і завалів.

Перша медична допомога повинна надаватися на місці ураження.

Одним з найважливіших заходів є локалізація надзвичайної ситуації і осередку ураження. Локалізацію, чи зниження до мінімального рівня впливу виниклих при аварії на ХНО уражаючих факторів в залежності від типу НС, наявності необхідних технічних засобів і нейтралізуючих речовин здійснюють такими способами: припиненням викидів НХР способами, що відповідають характеру аварії; постановкою рідинних завіс (водяних чи нейтралізуючих розчинів) у напрямку руху хмари зараженого повітря; створенням висхідних теплових потоків у напрямку руху хмари НХР; розсіюванням і зсувом хмари зараженого повітря газоповітряним потоком; обмеженням площі виливу та інтенсивності випару токсичної речовини; збором (відкачкою) НХР у резервні ємності; охолодження проливу рідини твердою вуглекислотою чи нейтралізуючими речовинами; засипанням проливу сипучими речовинами.

47. Уражаючі фактори при пожежах та вибусі на підп-вах промисловості.

Ускладнення технологічних процесів, збільшення площ забудови об'єктів нар госп-ва підвищують їх пожежну небезпеку. Наслідки пожеж і вибухів визначаються уражаючими факторами. Пожежі утворюють наступні уражаючи фактори: відкритий вогонь і іскри; підвищена температура навк середовища і предметів; токсичні продукти горіння, дим; знижена концентрація кисню; падаючі уламки будівельних конструкцій, агрегатів, устаткування і т.д.

При вибусі виникають: повітряна ударна хвиля та уламкове поле, створюване фрагментами об'єктів, що вибухають і руйнуються. При пожежах і вибухах люди одержують термічні (опіки тіла, верхніх дихальних шляхів, очей) і механічні ушкодження (переломи, забиті місця, черепно-мозкові травми, осколкові пораненя, комбіновані).

------------------------------------------------------

48. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.

Принципи гасіння пожеж засновані на розумінні осн шляхів припинення горіння: ізоляцією зони горіння від кисню; зниженні швидкості тепловиділення чи збільшенні швидкості тепло відводу від зони реакції окислювання. Умовою при цьому є зниження температури горіння до рівня нижчого температури самоспалаху. Досягається це дотриманням 4принципів: охолодженням реагуючих речовин; ізоляцією реагуючих речовин у зоні горіння; розведенням реагуючих речовин до непальних концентрацій чи концентрацій, що не підтримують горіння; хімічним гальмуванням реакції горіння.

Способи припинення горіння:

1. Охолодження зони горіння струменями води. Охолодження перемішуванням пальних речовин; 2. Розведення паливної суміші струменями тонко диспергированної води, газо водяними струменями, непальними парами і газами

3. Ізоляція пального матеріалу від окислювача шарами піни, вогнегасящого порошку

4. Гальмування реакцій горіння вогнегасящим порошком, галоідо-призводними та вуглеводними

49. Особливості сучасного тероризму.

Останні десятиріччя міжнародна спільнота знаходиться під впливом все зростаючого тиску тероризму. Здійснюються замахи на життя і здоров'я людей при зменшенні частки зазіхань на матеріальні об'єкти; ріст масштабності, для якої характерні великі людські жертви; посилення жорстокості і безоглядності дій терористів. Розширюється також інформаційна, тактична, взаємна ресурсна підтримка терористичних груп як в окремо узятій країні, так і в міжнародному масштабі. Відбувається зрощування політичного і карного тероризму на тлі злиття і співробітництва нелегальних і легальних структур екстремістської користі з націоналістичними, релігійно-сектантськими, фундаменталістськими й іншими співтовариствами на основі взаємовигідних інтересів. Тероризм поширюється немов страшна, невідворотна епідемія XXІ сторіччя. На сьогоднішній день немає чіткого визначення тероризму як соціально-правового явища. В якості елементів, що характеризують це явище, виділяються: мета; мотив; зміст дій; намічувані і реальні наслідки. Тероризм може бути орієнтований на зміну політичного ладу, скинення керівництва країни (регіону), порушення територіальної цілісності, нав'язування як офіційну ідеологію визначених соціальних, релігійних, етнічних стандартів і державних рішень, що випливають з них, інша істотна зміна політики держави, звільнення арештованих терористів, “розхитування” стабільності і залякування суспільства, окремих груп населення, заподіяння збитку міждержавним відносинам і провокування бойових дій (війни).

50. Вибух як засіб терору.

Зараз основним засобом терору є застосування вибухових речовин (ВР) і вибухових пристроїв (ВП). Вибухові пристрої - комплекс, що включає вибухові речовини, засоби їх вибухового ініціювання, систему управління, уражаючі елементи. В процесі дії ВП утворюються уражаючі фактори.

Системи управління дією ВП різні і постійно удосконалюються: вибух „після закінчення часу” за допом годинника, по радіосигналу за допом керованої по радіо іграшки, моб телефону; шляхом подачі імпульсу струму на електродетонатор по проводах...

При вибуховому теракті, що готується, завжди є демаскуючі ознаки: припаркований у неналежному місці дуже близько від будинку автомобіль; залишений причіп; покинутий предмет з наявними на ньому джерелами живлення; дроти, розтяжки із дроту або мотузки; шум, цокання з залишеної без хазяїна торби; незвичайне розташування урн...

При підозрі на закладку чи виявленні ВП необхідно негайно повідомити про підозру можливого вибуху міліцію, органи влади, ізолювати місце з потенційним ВП, не підходити до нього, не торкатися підозрілого предмета. Якщо подія відбувається в приміщенні, евакуювати весь персонал, по можливості відкрити усі вікна і двері для розосередження ударної хвилі, виключити використання мобільних телефонів, радіозв'язку, тому що це може привести до спрацьовування системи управління вибухом.
51. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.

Доцільно Встановити й законодавчо закріпити порядок, за якого кожне політичне, ідеологічне, екон рішення піддавалося б експертизі на антитерористич­ний ефект. Здійснити моніторинг тероризму й антитерористичної діяльності: розширити статистичні дані про учасників і посібників тероризму, а також потерпілих; створити єдиний банк інфи. Ухвалити комплексний закон з боротьби з тероризмом, який містив би пакет додатків та в який би ввійшли укази Президента, постанови Уряду, програмні документи, міжвідомчі та відомчі нормативні акти.

Якщо виникла підозра закладання ВП або виявлені підозрілі предмети, слід негайно повідомити про це міліцію, органи влади, ізолювати місце з потенційним ВП, у жодному разі не підходити до нього й не торкатися сумнівних предметів. Якщо ВП виявлено в приміщенні, слід евакуювати людей, по можливості відкрити всі вікна й двері для розосередження ударної хвилі, вимкнути мобільні телефони, радіозв’язок, інакше може спрацювати система управління вибухом. Ліквідацію наслідків терористичних актів вибухового характеру здійснюють за єдиною схемою як у мирний так і у воєнний час. Однак слід пам’ятати, що мінно-вибухова травма належить до найважчих видів бойової патології й травм мирного часу.Для таких поранень характери крайні ступені травматичного шоку і сильна втрата крові. Особливими механізмами її виникнення є великі поранення органів грудей, живота, голови, м’яких тканин, кісток, суглобів, часто з повним ушкодженням і навіть відривом одного чи навіть кількох сегментів кінцівок. Важливо пам’ятати: іноді людину можна врятувати, якщо їй негайно надати першу допомогу. Дані фізіологічних і лабораторних обстежень свідчать: якщо впродовж першої години після одержання мінно-вибухової травми потерпілому не надати невідкладну допомогу (накласти джут, зупинити кровотечу, ввести протишокові препарати), то ймовірність смерті збільшується на 80 %. Таким чином, надання невідкладної медичної допомоги є принциповим, життєво необхідним фактором.

-----------------------------------------------------

52. Характерні риси сучасної війни.

Сучасні війни все частіше мають терористичний, антигуманний характер за яких мирне населення країн, що воюють, перетворюється на один з об’єктів збройного впливу, аби підірвати волю й позбавити ворога можливості чинити опір.

Риси (особливості):

1. Застосування різних форм і методів бойових дій, зокрема й нетрадиційних.

2. Поєднання воєнних дій з партизанськими й терористичними діями

3. Широке використання кримінальних та інших іррегулярних формувань

4. Швидкоплинність воєнних дій

5. Вибірковість ураження об’єктів

6. Поєднання потужного вогневого ураження з екон, політ, дипломатичним та інформаційно-психологічним впливом

7. Підвищення ролі високоточних керованих засобів

8. Завдання окремих ударів по ключових об’єктах

Нова зброя: лазерна, інфразвукова, біотехнічна, метеорологічна, геофізична, психотропна, НВЧ-зброя, зброя електромагніт­ного імпульсу, засоби радіоактивної та інформаційної боротьби тощо.

53. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.

Ядерна зброя - зброя масового ураження вибухової дії, в основі якої лежить використання внутрішньоядерної енергії, що виділяється під час ланцюгових реакцій ділення важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію та термоядерних реакцій синтезу легких ядер в більш важкі. Характерне велике виділення енергії на одиницю маси реагуючої речовини. Уражаючі фактори:

1. Повітряна ударна хвиля виникає в результаті розширення розпеченої маси газів у центрі вибуху. 2. Світлове випромінювання - видиме, ультрафіолето й інфрачервоне випромінювання, що діє упродовж декількох секунд. У людей може викликати опіки шкіри, ураження очей і тимчасове осліплення. 3. Проникаюча радіація - поєднання гамма-випромінювання й нейтронного потоку. Призводить до захворювання променевою хворобою.

4. Радіоактив зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води й інших об’єктів виникає в результаті випадання радіоактив речовин з хмари ядерного вибуху під час її руху. Поступово осідаючи на поверхню землі, ра­діоактивні речовини створюють ділянку радіоакт зараження – радіо актив слід.

5. Ядерні вибухи зумовлюють виникнення потужних електромаг­нітних полів, які через їх короткочасне існування називають елек­тромагнітним імпульсом Він впливає на радіоелектронну й електротехнічну апаратуру.
54. Профілактика ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.

Під час ядерного вибуху можуть утворюватися такі уражаючі фактори: повітряна ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електромагнітн імпульс.

Повітряна ударна хвиля виникає в результаті розширення розпеченої маси газів у центрі вибуху. Люди уражаються в результаті метальної дії повітряної ударної хвилі, а будинки - дією надлишкового тиску. Захист: укриття людей за пагорбами й насипами, у ярах.

Світлове випромінювання викликає опіки шкіри, ураження очей і тимчасове осліплення. Проникаюча радіація викликає потемніння оптики, засвічування світлочутливих фотоматеріалів і виводить з ладу радіоелектронну апаратуру, що містить напівпровідникові елементи. Захист: фортифікаційні укріплення, будинки, метро.

Радіоактивне зараження виникає в результаті випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху під час її руху. Поступово осідаючи на поверхню землі, ра­діоактивні речовини створюють ділянку радіоактивного зараження - радіоактив слід.

Ядерні вибухи зумовлюють виникнення потужних електромаг­нітних полів, які через їх короткочасне існування називають елек­тромагнітним імпульсом. Впливає насамперед на радіоелектронну й електротехнічну апаратуру.

----------------------------------------------------------

55. Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Уражаючі фактори хім зброї.

Хімічна зброя - отруйні речовини й засоби їх застосування. Основу хімічної зброї становлять отруйні речовини - токсичні хім сполуки, призначені для завдання масових уражень людям під час їх бойового застосування.

Смертельні ОР викликають тяж­кі (смертельні) ураження людей. До цієї групи входять ОР нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загально-отруйної та задушливої дії. До тимчасової втрати працездатності призводять (від декількох годин до кількох діб) ОР психохімічної дії. Уражаюча дія ОР дратівної дії виявляється під час контакту з ними й триває декілька годин.

Під час бойового застосування ОР можуть перебувати в пароподібному (для зараження приземного шару повітря), аерозольному й крапельно-рідкому стані.

Хмару пари ОР, що утворюється безпосередньо у мить застосування хім зброї, наприклад, у разі спрацювання хім боєприпасів, назив первинною хмарою. Вона є причиною безпосереднього ураження незахищених людей і тварин. Хмару пари ОР, що утворюється під час випаровування отруйної речовини із зараженої місцевості, техніки й споруд, називають вторинною хмарою.

----------------------------------------------------

56. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані у якості спорядження біологічних боєприпасів

Біологічна зброя - спеціальні боєприпаси та бойові прилади, споряджені біологічними засобами.

Для ураження людей - збудники бактеріальних захворювань (чума, холера); вірусних (віспи, жовтої лихоман­ки); для ураження тварин - збудники ящура, чуми, несправжнього сказу; для знищення рослин - збудники іржі хлібних злаків, фітофторозу картоплі, пізнього зів’янення кукурудзи та інших культур; комахи-шкідники с/г рослин; гербіциди та інші хім речовини.

Особливістю є наявність прихованого періоду дії, упродовж якого уражені залишаються працездатними й виконують свої обов’язки, а потім раптово занедужують.

Способом застосування є зараження приземного шару повітря. Під час вибуху боєприпасів або спрацьовування генераторів утворюється аерозольна хмара, яка, рухаючись, поширює частинки рецептури, які заражують місцевість.

Зовн ознаки: утворення аерозольної хмари після вибуху боєприпасів або спрацьовування генераторів; виявлення залишків спеціальних контейнерів, боєприпасів та інших видів озброєння; наявність великої кількості комах, кліщів, гризунів, невідомих у цій місцевості.

------------------------------------------------------

57. Сибірська виразка

Сибірська виразка - захворювання, що вражає головним чином с/г тварин, а від них може передаватися до людей. Збуджувач попадє до організму через дихальні шляхи, травну систему, пошкоджену шкіру. Захворювання настає через 1-3 доби; воно має три форми: легенну, кишкову та нашкірну. Легенна форма - специфічне запалення легень: температура тіла підвищується, з’являється кашель з виділенням кров’янистої мокроти, сердцева діяльність послаблена. Якщо хворбу не лікувати, через 2-3 дні настає смерть. Кишкова форма хвороби вражає кишечник виразкою, проявляється гострим болем у животі, розладом шлунку; смерть настає за 3-4 дні.

Нашкірна форма найчастіше вражає відкриті частини тіла (руки, ноги, шию, обличчя). На місці попадання мікробів збуджувача з’являється пляма, котра через 12-15 годин перетворюється на пухирець з кров’янистою чи мутною рідиною. Пухирець з часом лопається, утворюючи чорний струп, навколо якого з’являються нові пухирці,які збільшують ролзмір струпу до 9 см у діаметрі (карбункул). Якщо карбункул прорветься, можливе зараження крові та смерть. При сприятливому перебігу хвороби температура спадає через 5-6 діб, поступово зникають прояви хвороби.

Чума - гостра інфекційна хвороба. Найпоширеніші форми чуми — бубонна і легенева. Збуджувачем є мікроб, який не здатний жити поза організмом людини. Проте, в мокроті людини він життєздатний близько десяти днів. Інкубаційний період триває 1 - 3 доби.

Захворювання починається загальною слабкістю, лихоманкою, головним болем, високою температурою та запамороченнями. Найбільш небезпечна легенева форма чуми. Захворіти нею можна, вдихаючи повітря, що містить збуджувач чуми. Ознака захворювання: крім поганого загального стану з’являється біль в грудях, кашель. Хворий швидко втрачає сили, можлива втрата свідомості; смерть настає внаслідок зростаючої серцево-судинної слабкості. Захворювання триває від двох до чотирьох діб.

-------------------------------------------------------

Холера – особливе інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами й їхніми токсинами, що проникають через рот у травний тракт здорової сприйнятливої людини.

Збудник холери - холерний вібріон - нестійкий до зовнішнього середовища, в воді зберігається кілька місяців.

Інкубаційний період холери триває від декількох годин до шести діб, в середньому 1 - 3 доби.

Основні ознаки враження холерою: рвота, розлад шлунку, судома; рвотні маси хворого приймають вигляд рисового відвару. Втрачається велика кількість рідини, хворий швидко худне, температура тіла падає до 350.

Іноді хворба закінчується смертю.

--------------------------------------------------------

60. Профілактика ураження та захист від дії отруйних речовин.

При дії ОР через шкіру ураженому необхідно надягти протигаз (у разі потрапляння аерозолів або крапель ОР на шкіру обличчя протигаз надягають тільки після обробки обличчя рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП). Потім слід за допомогою шприц-тюбика з червоним ковпачком з аптечки індивідуальної ввести антидот й вивезти ураженого із зараженої те­риторії. Якщо впродовж 10 хвилин судоми не припиняться, необхідно повторно ввести антидот. У разі потрапляння в організм синильної кислоти На ураженого слід надягнути протигаз, роздавити ампулу з антидотом від синильної кислоти і ввести його у підмасочний простір шолом-маски протигаза. У разі необхідності зробити штучне дихання. Наступним компонентом хімічної зброї є отруйні речовини психохімічної дії. При ураженнях, на потерпілого слід надягти протигаз і вивести його із зони ураження. Вийшовши на незаражену місцевість, зробити санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП, очі й носоглотку промити чистою водою, витрусити одяг. Окрему групу становлять отруйні речовини задушливої дії. До них належить фосген (СG).Фосген уражає організм тільки під час вдихання його пари, при цьому спостерігаються слабке подразнення слизової оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак у роті, запаморочення, загальна слабкість, кашель, важкість у грудях, нудота (блювота). На ураженого слід надягти протигаз, вивести із зараженої зони, дати повний спокій, полегшити дихання (зняти пасок, розстібнути ґудзика), укрити від холоду, дати гаряче питво та якнайшвидше доставити в медичний заклад. Основною ОР шкірнонаривної дії є іприт. У момент контакту з іпритом подразнень шкіри й болючих ефектів немає. Уражені іпритом місця зазвичай інфікуються. Передусім спостерігається почервоніння шкіри, що виявляється через 2—6 годин після зараження. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні пухирці, наповнені жовтою прозорою рідиною. Згодом пухирці зливаються.

Краплі іприту на шкірі необхідно негайно дегазувати за допомогою ІПП, очі й ніс добре промити 2 %-вим розчином питної соди або чистою водою.
61. Принципи захисту від біологічної зброї.

Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження розпорядженнями вводяться карантин або обсервація.

Карантин - система протиепідемічних заходів для ізоляції осередку ураження та ліквідації виниклих інфекційних захворювань. Задача - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за його межами. Вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він підноситься до групи особливо небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа. Заходи:

1) Повна ізоляція осередка від навк території;

2) Розгортання спеціал пунктів перевантаження прибуваючих продовольчих товарів, предметів першої необхідності;

3) Обмеження спілкування між окремими групами населення, заборона масових заходів;

4 ) Проведення ряду протиепідемічних заходів:

термінової санітарно-гігієнічної профілактики; Санітарна обробка населення; Дезинфекція.

Обсервація встановлюється при виявленні збудників захворювань, що не передаються від хворої людини до здорової. Це система заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб. Заходи:

а) Обмеження в’їзду і виїзду людей із зони обсервації; Ь) Заборона вивозу майна; с) Термінова профілактика вражень; d) Своєчасне виявлення хворих; є) Вакцинацію і санітарну обробку.

Терміни обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання в осередку ураження.

-------------------------------------------------------

62. Призначення засобів колективного захисту. Класифікація. Типи сховищ. Простіші засоби колективного захисту.

Засоби колектив захисту - захисні споруди: сховища, протирадіаційні та простіші укриття. Сховища - захисні споруди герметичного типу, що захищають від усіх уражаючих факторів, що виникають під час НС мирного та воєнного часу. Люди, які укриваються у сховищах, не використовують засобів індивідуального захисту. Протирадіаційні укриття - споруди, призначені для захисту людей від іонізуючого випромінювання, зараження їх радіо­активними речовинами, краплями НХР та аерозолями біологіч­них засобів. Укриття простішого типу - щілини, траншеї, землянки. Їх зведення не вимагає багато часу, але вони можуть ефективно захищати людей від багатьох уражаючих факторів. Класифікації

За призначенням захисні споруди поділяють на загальні (використов населенням, персоналом) й спеціальн і. (для розміщення органів управління, систем оповіщення та зв’язку, лікувальних закладів).

За місцем розташування: вбудовані (у підвальних і цокольних поверхах будинків) та окремо розташовані.

За місткістю сховища малі (на 600 людей), середні (600-2000 осіб) і великі,(більш як на 2000 людей).

-------------------------------------------------

Дата добавления: 2014-12-07