Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки

Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості

Сучасний механізм регулювання досить складний, органічно поєднує ринковий механізм саморегулювання економічних процесів і систему заходів державного сприяння зайнятості.

Механізм державного регулювання зайнятості має такі складові:

– система вивчення і прогнозування стану загальнонаціонального та локального ринків праці;

– розробка загальної стратегії та конкретних науково

– обґрунтованих програм регулювання зайнятості;

– система професійної підготовки та перепідготовки;

– розгалужена система органів працевлаштування

– централізовані й місцеві банки даних попиту на робочу силу та її пропозицію;

– спеціальні програми стимулювання зайнятості у праценадлишкових регіонах.

Принципи державного регулювання зайнятості:

1. Правовий захист від безпідставного звільнення;

2. Забезпечення рівних можливостей усім громадянам на вільний вибір виду діяльності;

3. Гарантування відтворення робочої сили на основі встановлення мінімального рівня доходу;

4. Гарантування зайнятості для соціально вразливих верств населення;

5. Матеріальна підтримка на випадок безробіття;

6. Безпека праці;

7. Сприяння повній, продуктивній та ефективній зайнятості.

Методи впливу на рівень зайнятості:

1. Пасивні:

– виплати вихідної допомоги та допомог з безробіття

– стипендії в період перепідготовки та підвищення кваліфікації

– неоплачувані відпустки

– дострокове оформлення пенсій за віком

2. Активні

– перепідготовка та підвищення кваліфікації

– сприяння в пошуку роботи;

– сприяння підприємствам у заповненні вакансій;

– стимулювання створення нових робочих місць;

– організація громадських робіт

– сприяння мобільності робочої сили

Формування інформаційного суспільства та підвищення інтелектуального змісту праці зумовлюють зростання вимог до якості робочої сили. Тому в державному регулюванні зайнятості розвинутих країн набирають ваги заходи довготривалого характеру, спрямовані на розвиток якісних параметрів трудових ресурсів.

Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого криються у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу.

Інфляція — це загальне зростання рівня цін, що викликає знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутність і причина інфляції. Насправді ж інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

–порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

–значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

–надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

–мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

– збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

– випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та ін.)

Узагальнюючи сказане, можна дати таке визначення інфляції:

Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Види інфляції:

1. Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

2. Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

3. Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається поступово коли ціни зростають поступово і незначною мірою (5— 10 % на рік).

4. Помірна інфляція (3—10 % на рік) у розвинутих країнах Заходу і не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

5. Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на 20—100 % щорічно.

6. Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астрономічно — на 1—2 % щодня або на 500 % і більше на рік.

7. Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

8. Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

9. Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

10. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва.

Розвиток інфляції відбувається у двох формах:

- інфляція попиту;

- інфляція пропозиції.

Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту, тобто сукупний попит перевищує сукупну пропозицію.

Спричинити її може в основному збільшення державних замовлень (наприклад, військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зростання попиту, що веде до утворення надлишкового попиту.

Інфляція пропозиції (або інфляція витрат) — зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції відносно сталого обсягу попиту.

Причинами інфляції пропозиції можуть бути: зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави спрямована на підвищення податків і подорожчання кредитів, тощо. Вона може також виникнути в результаті зміни структури пропозиції на ринку.

Якщо інфляція зберігається в довгостроковому періоді і супроводжується економічним спадом, то вона перероджується у більш тяжку форму, яка називається стагфляцією. Тобто, остання означає інфляцію, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Рівень інфляції можна обчислити за формулою:

,

де Т_і – темпи інфляції, І_у0 – індекс цін базового року, І_у1 – індекс цін поточного року.

Дефляція — загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Це процес, протилежний інфляції, який найчастіше відбувається в період економічного спаду.

Економічні наслідки інфляції:

Інфляція — це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками.

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

По-друге, капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також "втікають" за кордон у пошуках прибутковішого застосування й надійного прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як "втеча від грошей", коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад — до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п'яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції:

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Дата добавления: 2014-12-07