Типологія сучасних релігій

Формування політеїзму.

Комплекс розглянутих первісних вірувань став ядром родоплемінних релігій, які відрізнялись великою строкатістю так як відображали специфічні для того чи іншого роду і племені умови життя, соціальні зв’язки, особливості матеріальної культури тощо.

Виділення вождів і посилення їх ролі в житті племені поступово привело до того, що вони стають об’єктом релігійного поклоніння і шанування не тільки після смерті, а й за життя.

Виникає ієрархія духів, яка в багатьох рисах відтворює соціальну ієрархію.

Полідемонізм – почитання багатьох духів – вступає в свою завершальну стадію.

Його замінює політеїзм, який перетворює найбільш шанованих духів у божества.

Під час винищувальних війн, характерних для періоду переходу від родоплемінних відносин до класового суспільства, відбувалося об’єднання племен, утворення племінних союзів.

Ці процеси супроводжувалися синтезом релігійних уявлень.

Начолі політеїстичного пантеону звичайно ставав бог племені-гегемона.

Так з’являється генотеїзм – одна з різновидностей політеїзма, яка полягала в тому, що, визнаючи існування багатьох богів, та чи інша спільність людей вважає своїм безпосереднім покровителем лише одного з великої кількості богів і поклоняється тільки йому.

Звідси залишається один крок до монотеїзму.

Всі сучасні релігії можна розділити на племенні, національні та світові.

Племенні релігії поширені в деяких районах Азії, Африки, Океанії, Австралії, Америки.

В цих релігіях фіксуються особливості соціальної організації, економічної структури і духовного розвитку родоплемінних союзів.

Основним критерієм в усіх сучасних племінних релігіях, як і раніше, залишаються інтереси родової общини.

На відміну від родоплемінних релігій національні складалися в період становлення і розвитку класового суспільства в рамках певного етносу (народності).

Історичні, побутові та культурні умови розвитку тієї чи іншої народності визначають особливості національних релігій.

Головною особливістю національних релігій є те, що вони не виходили, як правило, за рамки певної етнічної спільності, виросли з суспільних і політичних умов кожного народу і зрослись з ними.

Національним релігіям властиві детальна ритуалізація побутової поведінки людей, специфічна обрядність, сувора система релігійних настанов і заборон, які ускладнювали спілкування з іновірцями.

Належність до певного культу в таких випадках співпадає з належністю до даного народу або даної держави. (Іудаїзм, індуїзм, даосизм, конфуціанство.)

Поворотним пунктом в історії релігії стало виникнення світових релігій: буддизму (VI ст. до н.е.), християнства (І ст. н.е.) та ісламу (VII ст. н.е.).

Головною особливістю світових релігій, яка дозволила їм перетнути національні та державні кордони, є їх космополітизм (тобто відмова від національного в ім’я єдності людського роду).

Світові релігії звертаються до всіх народів, незалежно від національності.

Вони спростили культ, відмовилися від специфічно національної обрядності, яка ускладнювала сприйняття колишніх релігій.

Дата добавления: 2014-12-07