Соціальна роль релігії

Релігійна діяльність.

Визначення релігійної свідомості як ведучого елемента релігійного комплексу є домінуючою, але не єдиною точкою зору в релігієзнавстві.

Вже в 80-х р.р. ХІХ ст. англ. антрополог Р.Маретт (1866-1943) показав, що існують релігії, які не стільки пов’язані з уявленням про щось, скільки „танцюються” – це релігії, в яких ритуал та емоції стоять на першому місці, а віра є чимось вторинним. Вірування в таких релігіях виражаються в ритуальних рухах, танцях, релігійних об’єктах.

Але ці релігії не мають віровчення, догми, теології. І це відноситься не тільки до „примітивних” релігій.

Іудаїзм представляє собою релігію, в якій на першому місці стоїть поведінка, а не вірування або переживання. В буддизмі поняття про божество, або надприродню істоту, являється периферійним, другорядним.

На думку Р.Маретта, основним елементом релігії є культова система.

І дійсно, важливим видом релігійної діяльності являється культ (від лат. cultus – догляд, почесть, шана). Його зміст визначається відповідними релігійними уявленнями, ідеями, догматами.

Релігійна свідомість постає в культі перед усім у вигляді культового тексту, до якого відносяться тексти Священного Писання, Священного Предання, молитв, псалмів, піснеспівів...

Культова система представляє собою єдність певних обрядів.

Обряд – це сукупність стереотипних дій, встановлених звичаєм або традицією тієї чи іншої соціальної спільності, які символізують ті чи інші ідеї, норми, ідеали та уявлення. Для різних релігій характерні свої специфічні обряди, що враховують особливості того чи іншого віросповідання.

Релігійні обряди – сильний засіб емоційного впливу детально продуманий ритуал, який супроводжується молитвами, музикою, хоровим співом та ін. Еволюція релігійних обрядів йшла по шляху спірітуалізації, одухотворення. Вершиною його була молитва.

Молитва – найбільш чиста форма вираження сутності релігії. Вона складає сутність і душу кожної релігії.

В ісламі Коран називають книгою молитв. Біблейська Книга Псалмів розцінюється як перекладені в молитви роздуми над змістом історії Ізраїля.

Молитва – невід’ємна і дуже важлива складова загальнолюдської культури, і якби вона була б зненацька загублена, культура втратила б одного з своїх найбільш багатих і значних аспектів.

На думку відомого релігієзнавця Д.М.Угриновича, соціальна роль релігії – „це система соціальних функцій релігії, властивих їй в певних історичних умовах.”

Ступінь впливу релігії пов’язана з її місцем в суспільстві. Це місце не буває раз і назавжди даним.

В середньовічному феодальному суспільстві релігія пронизувала всі сфери життєдіяльності людини, регулювала і санкціонувала систему суспільних відносин.

В деяких країнах Азії (Іран, Саудівська Аравія) релігія, як і раніше, займає домінуюче становище в житті віруючих.

В країнах Європи і Америки в результаті процесу секуляризації (лат. saecularis – світський) роль релігії змінилась.

Її усунули з багатьох сфер суспільного життя, хоча вона і залишається важливим мотиватором особистої поведінки і впливає на діяльність соціальних інститутів.

Існують різні критерії оцінки соціальної ролі релігії.

Марксизм, наприклад, стверджує, що до проблеми соціальної ролі релігії слід підходити конкретно-історично. Зразком такого дослідження служать статті Ф.Енгельса про раннє християнство.

Нерідко соціальні рухи виступають під релігійними гаслами.

З одного боку, релігійна ідеологія може підняти в очах учасників соціального руху його цілі, з іншого – релігійна форма соціального протесту свідчить про незрілість суспільного руху.

Релігія, – говоривК.Маркс, – є ілюзія людини про своє становище і завдання полягає в тому, щоб ліквідувати становище, яке має потребу в ілюзіях.

Дата добавления: 2014-12-07