Конспект лекций 2 страница

8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтво­ренням рослинного світу;

9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загро­зою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань — до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної відповідальності за порушен­ня порядку охорони та використання природних рослинних ре­сурсів;

11) здійсненням інших заходів і встановленням законодав­ством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Зокрема, в Україні прийнятий і діє Закон України «Про Червону книгу України» та Положення про Зелену книгу Укра­їни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р..

Правовідносини, пов'язані із захистом рослин, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження від шкідників, хво­роб та бур'янів, регулюються законами України «Про захист рослин», «Про карантин рослин», «Про пестициди і агрохімікати».

У системі лісоохоронних відносин важливе місце посідають заходи по забезпеченню відтворення, підвищення продуктив­ності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони і захисту (глави 14,15, 16 Лісового кодексу України).

За порушення норм лісового законодавства та законодав­ства про рослинний світ за загальним правилом передбачена кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та цивільно-пра­вова відповідальність.

Зокрема, кримінальна відповідальність передбачена за вчи­нення злочинів, визначених ст. 245 (знищення або пошкоджен­ня лісових масивів), ст. 246 (незаконна порубка лісу), ст. 247 (порушення законодавства про захист рослин) Кримінального кодексу України.

Адміністративна відповідальність в цій галузі застосовуєть­ся за вчинення таких адміністративних правопорушень: ст. 63 – 91 КпАП України

Дисциплінарна відповідальність застосовується у загально­му порядку до працівників, винних у невиконанні вимог охоро­ни лісів та рослинного світу, на основі норм Кодексу законів про працю України.

Цивільно-правова відповідальність застосовується у вигля­ді відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення норм лісового законодавства та законодавства про рослинний світ. Для визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуван­ню, використовуються затверджені у відповідному порядку такси.

Контрольні запитання і завдання:

1. Розкрийте зміст понять «ліс», «рослинний світ», «лісові ресурси», «природні рослинні ресурси».

2. Охарактеризуйте режим власності на ліси.

3. Який правовий режим окремих дерев, які не входять до лісового фонду України? Хто здійснює управління ними?

4. На основі аналізу норм Лісового кодексу України визнач­ те, у чому полягають відмінності в правовому режимі окре­мих категорій лісів.

5. Дайте характеристику різновидів використання лісових ресурсів.

6. Які відмінності в режимі здійснення постійного та тимча­сового (довгострокового і короткострокового) користу­вання лісами?

7. Чим посвідчується право спеціального використання лі­сових ресурсів?

8. Проаналізуйте порядок і методику справляння плати за спеціальне лісокористування.

9. Якими повноваженнями в галузі забезпечення охорони і раціонального використання лісів наділений Держав­ ний комітет лісового господарства України?

10. Що включається в зміст лісовпорядкування? На кого по­кладені функції здійснення лісовпорядкування? У чому полягає лімітування в галузі використання лісів?

11. Які заходи охоплює охорона і захист лісів?

12. Якими нормативно-правовими актами слід керуватися при визначенні розмірів відшкодування шкоди, заподія­ної знищенням чи пошкодженням лісових насаджень?

Тема 13. Правовий режим використання та охорони тваринного світу

1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони і використання.

2. Використання об’єктів тваринного світу.

3. Функції управління в галузі використання і охорони тваринного світу.

4. Правова охорона тваринного світу. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони і використання.

Тваринний світ є важливою частиною природних ба­гатств держави. Відносини в галузі охорони і використання тва­ринного світу регулюється базовим Законом України «Про тва­ринний світ», який прийнятий в новій редакції у 2001 р., та ін шими нормативно-правовими актами. Тваринний світ, як і інші природні об'єкти, виконує екологічну, економічну та інші функ­ції, про які, зокрема, йдеться в преамбулі Закону («тваринний світ... є джерелом духовного і естетичного збагачення і вихо­вання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарських сировини, хар­чових продуктів та інших матеріальних цінностей»).

Нормативне визначення поняття тваринного світу в законо­давстві України відсутнє. Закон України «Про тваринний світ» дає лише перелік об'єктів тваринного світу (ст. 3), які підпада­ють під правову охорону цього Закону, а саме:

-- дикі твари ни — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, пта­хи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членисто­ногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і попу­ляційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

-- частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

-- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Охороні також підлягають також нори, хатки, лігва, мураш­ники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця то­кування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тим­часових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є се­редовищем їх існування та шляхами міграції.

Юридично значимі ознаки тваринного світу:

По-перше, до об'єктів тваринного світу не відносяться сіль­ськогосподарські, свійські тварини.

По-друге, об'єкт тваринного світу повинен знаходитися в живому стані

По-третє, ці тварини повинні бути складовою навколишньо­го природного середовища, знаходитись в стані природної волі.

По-четверте, об'єктом охорони в Україні є тільки дикі тва­рини, що перебувають в межах її території або належать до при­родних багатств її континентального шельфу та виключної (мор­ської) економічної зони.

По-п'яте, до об'єктів тваринного світу, що підлягають само­стійному правовому регулюванню і охороні належать лише ті що є самостійними матеріальними об'єктами

2. Використання об’єктів тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу (в суб'єктив­ному розумінні) — це передбачена законодавством можливість суб'єктів експлуатувати корисні властивості об'єктів тварин­ного світу для задоволення своїх різноманітних потреб та з до­триманням вимог по їх охороні. Право використання об'єктів тваринного світу (в об'єктивному значенні, як правовий інсти­тут) — це система правових норм, які регулюють суспільні від­носини по раціональному використанню об'єктів тваринного світу.

Відповідно, суб'єктами використання на праві власності є державні органи, органи місцевого самоврядування, підприєм­ства, установи, організації державної або комунальної форми власності, інші фізичні чи юридичні особи, яким відповідні об'єк­ти належать на праві державної, комунальної або приватної влас­ності. Суб'єктами права користування виступають підприємства, установи, організації всіх форм власності, фізичні особи, в тому числі іноземні. В ряді випадків, зокрема при здійсненні спеціа­льного використання об'єктів тваринного світу, законодавство передбачає вимогу спеціальної правосуб'єктності, як наприклад при здійсненні мисливства.

Об'єктами використання виступають дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу визначені в ст. З Закону України «Про тваринний світ».

Змістом відносин використання об'єктів тваринного світу є права та обов'язки користувачів, закріплені статтями 3, 34 Закону.

Видами використання об'єктів тваринного світу за їх цільо­вим призначенням відповідно до ст. 20 Закону України «Про тваринний світ» є:

1.мисливство;

2. рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

3. використання об'єктів тваринного світу в наукових, куль­турно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

4. використання корисних властивостей життєдіяльності тва­рин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин;

5. використання диких тварин з метою отримання продук­тів їх життєдіяльності;

6. добування (придбання) диких тварин з метою їх утриман­ня і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

Ці види використання можуть здійснюватись в порядку за­гального і спеціального використання.

У порядку загального використання здійснюється:

- використання об'єктів тваринного світу в наукових, куль­турно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

-- використання корисних властивостей життєдіяльнос­ті тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин.

-- любительське і спортивне рибальство.

У порядку спеціального використання здійснюється:

-- мисливство.

— рибальство

— використання об'єктів тваринного світу в наукових, куль­турно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

— добування (придбання) диких тварин з метою їх утриман­ня і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

Умови і підстави припинення права спеціального використан­ня об'єктів тваринного світу закріплені в ст. 19 Закону Украї­ни «Про тваринний світ», зокрема такими підставами є: закін­чення строку, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання; добровільна відмова під­приємств, установ, організацій та громадян від використання об'єктів тваринного світу; припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу та інші.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійс­нюється за плату, що регулюється Тимчасовим порядком справ­ляння плати за спеціальне використання диких тварин, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1996 р.\ Інструкцією про порядок сплати платежів за спеціальне вико­ристання диких тварин, затвердженою наказом Мінекобезпеки України та Мінфіну України від 9.04.1996 р.

3.Функції управління в галузі використання і охорони тваринного світу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про тварин­ний світ» державне управління та регулювання у галузі охоро­ни, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповно­важені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди з питань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди з питань мисливського господарства та полювання, спеці­ально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства та їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відпо­відно до їх повноважень. їх загальна компетенція закріплена в розділі II Закону України «Про тваринний світ». Функції цент­рального управління в галузі використання і охорони об'єктів тваринного світу розосереджені по кількох міністерствах, дер­жавних комітетах та інших центральних виконавчих структу­рах. Зокрема, окремі функції управління в цій галузі покладені на Мінприроди України, Держкомлісгосп України, Держком-рибгосп України.

До основних функцій державного управління в галузі раціо­нального використання і охорони об'єктів тваринного світу мож­на віднести:

1) Державний облік в галузі використання об'єктів тварин­ного світу та державний кадастр тваринного світу

2) Моніторинг тваринного світу

3) Розподіл та перерозподіл об'єктів тваринного світу.

4) Лімітування в галузі використання об'єктів тваринного світу.

5) Державний контроль в галузі використання, охорони і від творення тваринного світу.

4.Правова охорона тваринного світу. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

Охорона тваринного світу охоплює систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і вико­ристання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тварин­ний світ (ст. 36 Закону України «Про тваринний світ»). Основ­ні вимоги та заходи забезпечення охорони тваринного світу ви­значені в розділі IV Закону України «Про тваринний світ». їх можна умовно класифікувати на різні групи:

— за суб'єктами, до яких звернені охоронні вимоги:

а) вимоги, що стосуються безпосередніх користувачів тва­рин.

б) вимоги, що звернені до інших суб'єктів, які не є користу­вачами об'єктів тваринного світу:

— за об'єктами охорони:

а) охорона самих диких тварин (статті 40, 47);

б) охорона місць їх перебування, жител тощо (статті 39, 41,48);

— за особливостями диких тварин як об'єктів охорони:

а) охорона об'єктів тваринного світу, що не віднесені до рід­кісних чи тих, що перебувають під загрозою зникнення;

б) охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин.

Особливу систему складають заходи, що забезпечують від­творення диких тварин, зокрема в межах мисливських угідь ви­діляються ділянки для забезпечення охорони та відтворення мис­ливських тварин, на яких заборонено полювання (наказ Держкомлісгоспу України від 22.01.2004 р. «Про затвердження По­рядку визначення територій для охорони та відтворення мис­ливських тварин»).

За порушення законодавства в галузі охорони і використан­ня об'єктів тваринного світу може застосовуватись криміналь­на, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відпо­відальність. Стаття 63 Закону України «Про тваринний світ», ст. 42 Закону України «Про мисливське господарство та полю­вання» містять загальний перелік правопорушень, за які настає юридична відповідальність.

Кримінальна відповідальність встановлена Кримінальним кодексом України за наступні злочинні діяння, об'єктом пося­гання яких виступають відносини в галузі раціонального ви­користання і охорони тваринного світу: незаконне полювання (ст. 248), незаконне заняття рибним, звіриним або іншим вод­ним добувним промислом (ст. 249), проведення вибухових ро­біт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250), по­рушення ветеринарних правил (ст. 251).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчи­нення адміністративних правопорушень, передбачених стаття­ми 85 – 91 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність базується на загальних положеннях Цивільного кодексу України і передбачає обов'я­зок відшкодування заподіяної об'єктам тваринного світу шко­ди. Розмір відшкодування визначається за встановленими та­ксами і методиками.

Дисциплінарна відповідальність застосовується до праців­ників підприємств, установа, організацій, винних у невиконанні покладених на них трудових обов'язків, пов'язаних із забезпе­ченням раціонального використання і охорони тваринного сві­ту та застосовується в порядку, визначеному Кодексом законів про працю України.

Контрольні запитання і завдання:

1. Що відноситься до об'єктів тваринного світу, які підляга­ють охороні і використанню?

2. Які особливості тваринного світу як об'єкта регулювання екологічного права?

3. Проаналізуйте режим власності на об'єкти тваринного світу.

4. Які з видів використання об'єктів тваринного світу, визна­чених Законом України «Про тваринний світ», належать до загального, а які до спеціального використання?

5. Який порядок здійснення полювання?

6. На основі Закону України «Про мисливське господарство та полювання» перерахуйте дії, які можуть кваліфікува­тись як «незаконне полювання».

7. Які види використання риби та водних живих ресурсів передбачені законодавством України і чим вони регулю­ються?

8. Проаналізуйте підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють порядок стягнення плати за спеціальне вико­ристання диких тварин та охарактеризуйте цей порядок.

9. Які органи державної виконавчої влади здійснюють управ­ління в галузі охорони і використання об'єктів тварин­ного світу? Які їх повноваження в цій галузі?

10. Які норми Закону України «Про тваринний світ» під­тверджують зв'язок заходів по охороні тваринного світу з відносинами охорони інших природних об'єктів?

11. Які підстави для занесення окремих видів тварин до Чер­воної книги України?

12. Якими нормативно-правовими актами і в якому поряд­ку визначається відшкодування шкоди, заподіяної об'єк­там тваринного світу?

Тема 14. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

1. Особливості атмосферного повітря як об’єкта екологічного права та його правового режиму.

2. Стандартизація та нормування в галузі атмосферного повітря.

3. Система заходів охорони атмосферного повітря. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

1. Особливості атмосферного повітря як об’єкта екологічного права та його правового режиму.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важ­ливих компонентів навколишнього природного середовища. Воно служить надійним захистом від шкідливих космічних ви­промінювань, визначає клімат конкретної місцевості і планети в цілому, здійснює вирішальний вплив на здоров'я людини та її працездатність, на життєдіяльність рослинного і тваринного сві­ту. Атмосферне повітря виконує також геологічні, екологічні, терморегулюючі, енергоресурсові, господарські та інші функції.

На стан атмосферного повітря негативно впливають різного роду шкідливі речовини (хімічні, біологічні, радіоактивні), які потрапляють в нього в результаті господарської діяльності лю­дини До числа шкідливих впливів відноситься також шум, віб­рація, магнітні поля, тепловий вплив. Бони призводять до змі­ни стану атмосферного повітря, в результаті чого погіршують­ся умови життя людини, середовище перебування інших живих організмів. З урахуванням характеру шкідливих впливів та їх наслідків держава забезпечує правове регулювання охорони атмо­сферного повітря. Як зазначено в преамбулі Закону України «Про охорону атмосферного повітря» в редакції від 21.06.2001 р.1, він спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для жит­тєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Об'єктом екологічного права і правової охорони виступає атмосферне повітря. Його нормативне визначення на сьогодні закріплене в ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме: атмосферне повітря — життєво важливий ком­понент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, вироб­ничих та інших приміщень. Слід зауважити, що абсолютно іден­тичне визначення атмосферного повітря закріплене у відповід­ному законі Російської Федерації.

Ознаками атмосферного повітря в контексті його регулю­вання нормами екологічного права є наступні:

-- як видно із змісту його законодавчого визначення, атмо­сферне повітря — це природна суміш газів, що вказує на його природне походження;

-- воно є необхідною умовою існування людини, тобто ви­конує функції життєзабезпечення;

-- воно є складовою навколишнього природного середови­ща і нерозривно з ним пов'язане (як зазначено в Законі «... що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших примі­
щень»). Зокрема норми, що визначають вимоги до якості виробничого середовища (повітря виробничих приміщень) є скла­довими інституту охорони праці в трудовому праві.

Визначені вище ознаки є проекцією загальних ознак природ­ного об'єкта на атмосферне повітря. Разом з тим атмосферне повітря, на відміну від інших природних об'єктів, має свої, спе­цифічні риси, а саме: рухливість, неможливість встановлення меж, практична невичерпність.

Особливості атмосферного повітря як природного об'єкта зумовлюють особливості його правового режиму.

По-перше, це особливості встановлення власності на атмо­сферне повітря.

По-друге, на відміну від інших природних об'єктів, атмосфер­не повітря не підлягає обліку.

По-третє, на відміну від інших природних об'єктів, в зако­нодавчому регулюванні яких значну питому вагу займають нор­ми, що регулюють порядок їх використання, стосовно атмосфер­ного повітря законодавство практично не містить норм про його використання.

По-четверте, законодавство щодо атмосферного повітря ре­гулює, в основному, охоронні відносини, які спрямовані на по­передження негативного впливу на атмосферне повітря, покра­щання якісного складу атмосферного повітря.

По-п'яте, враховуючи специфіку атмосферного повітря як природного об'єкта, що перебуває в постійному русі і перено­ситься на різні відстані, не обмежуючись кордонами однієї дер­жави, саме щодо нього, як щодо жодного іншого об'єкта, акту­альним і ефективним є міжнародне співробітництво з питань його охорони.

2. Стандартизація та нормування в галузі атмосферного повітря.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводяться з метою встанов­лення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення еколо­гічної безпеки. Вони спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання еколо­гічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної полі­тики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єди­них вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних ката­строф; впровадження і використання сучасних екологічно без­печних технологій.

Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими до виконання і визначають поняття, терміни, режим використання й охорони атмосферного повітря, методи контролю за його станом, вимоги щодо запобігання шкідливо­му впливу на атмосферне повітря, інші вимоги.

Нормативи встановлюють межі допустимого шкідливого впливу на атмосферне повітря.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону атмосфер­ного повітря» у галузі охорони атмосферного повітря встанов­люються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмо­сферного повітря; нормативи граничнодопустимих викидів за­бруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціо­нарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у від­працьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забрудню­ючих речовин.

Аналізуючи систему встановлених нормативів, їх можна по­ділити на дві групи.

До першої групи відносяться нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря.

Систему цих нормати­вів складають:

-- нормативи якості атмосферного повітря.

-- граничнодопустимі рівні впливу акустичного, електромаг­нітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Другою групою нормативів, метою встановлення яких є вплив на господарюючих суб'єктів, шляхом обмеження їх діяльності, пов'язаної з негативним впливом на атмосферне повітря, певною граничною величиною є:

— нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел.

— нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біо­логічних факторів стаціонарних джерел.

-- нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьова­них газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел.

3. Система заходів охорони атмосферного повітря. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Поняття охорони атмосферного повітря законодавчо визначено в ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відповідно до якої охорона атмосферного повітря — система заходів, пов'язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зни­женням рівня, його забруднення та впливу на нього хімічних спо­лук, фізичних та біологічних факторів.

Аналіз норм Закону дає можливість систематизувати закріп­лені ним положення щодо охорони атмосферного повітря, кла­сифікувавши їх на певні групи.

Зокрема, в залежності від видів діяльності, яка викликає не­гативні впливи на атмосферне повітря, можна виділяти:

1.заходи, що здійснюються в процесі проектування, будів­ництва і реконструкції об'єктів.

2.заходи та вимоги, які пред'являються до діяльності, що впливає на погоду і клімат.

3.заходи охорони атмосферного повітря від забруднення автотранспортними та іншими пересувними засобами і установ­ками.

4.заходи, які реалізуються в процесі діяльності, пов'язаної із зберіганням, перевезенням, знешкодженням та захороненням відходів.

Залежно від галузевої приналежності нормативно-правових актів, в яких закріплені заходи охорони атмосферного повітря, можна розрізняти:

— заходи, що закріплені в еколого-правових нормативних
актах (законах України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», підзаконних актах);

— заходи і вимоги, що містяться в нормативно-правових ак­тах інших галузей законодавства.

За видами негативних впливів на атмосферне повітря можна виділити:

1.заходи охорони атмосферного повітря від шкідливих фі­зичних впливів;

2.заходи охорони атмосферного повітря від шкідливого хі­мічного забруднення;

3.заходи охорони атмосферного повітря від шкідливого ра­діоактивного забруднення;

4.заходи охорони атмосферного повітря у сфері поводжен­ня з відходами;

5. заходи охорони атмосферного повітря від шкідливих біо­логічних впливів.

Важливу роль у системі цих заходів відіграють також заходи юридичної відповідальності зо порушення вимог охорони атмо­сферного повітря.

Кримінальна відповідал ьність в цій галузі передбачена за вчинення злочину визначеного ст. 241 КК України (забруднен­ня атмосферного повітря).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчинен­ня таких адміністративних правопорушень: ст. 77—81 КпАП України.

Дата добавления: 2014-12-07