Конспект лекций 4 страница

Запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій передбачає здійснення комплексу заходів стосовно об'єктів та діяльності, що можуть спричинити виникнення надзвичайної еко­логічної ситуації, є потенційно небезпечними. Основні вимоги до таких об'єктів пред'являються Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»2, Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природно­го характеру» а також спеціальним екологічним законодавством. Зокрема, правовими засобами попередження виникнення надзви­чайних екологічних ситуацій можна виділити:

-- визначення правових та організаційно-технічних вимог до проектування, будівництва, введення в експлуатацію, а також безпосередньої експлуатації промислових підприємств, інших об'єктів, матеріалів;

-- реалізація екологічної експертизи стосовно запроектова­ної діяльності на предмет дотримання екологічних вимог і недопущення в майбутньому настання шкоди довкіллю та здоро­в'ю людей;

-- ідентифікація, облік та паспортизація об'єктів підвище­ної небезпеки (в тому числі екологічної декларація безпеки об'єкта підвищеної небезпеки;

— розроблення і затвердження планів локалізації та ліквіда­ції аварій;

-- спостереження за станом потенційно небезпечних об'єк­тів, яке здійснюється в рамках моніторингу потенційно небез­печних об'єктів, Положення про який затверджене наказом МНС України від 6.11.2003 р.;

-- визначення і формування матеріальних та фінансових ре­сурсів для використання у випадках виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.

-- встановлення обов'язкового страхування відповідально­сті за спричинення шкоди при експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки.

-- здійснення державного контролю та нагляду за діяльніс­тю та об'єктами підвищеної небезпеки в загальному порядку, ви­значеному законодавством.

Реагування на надзвичайну екологічну ситуацію передбачає насамперед належний механізм інформування та оповіщення, що, як закріплює ст. 8 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природ­ного характеру», є основним принципом та головним і невід'єм­ним елементом усієї системи заходів такого захисту. Зокрема, у випадку оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації відповідний Указ Президента України не­гайно доводиться до відома населення через засоби масової ін­формації та систему оповіщення цивільної оборони (ст. б Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»). Інфор­мацію в галузі захисту населення і територій від надзвичайних екологічних ситуацій складають відомості про прогнозовані і виникаючі надзвичайні ситуації, їх наслідки, відомості про ра­діаційну, хімічну, медико-біологічну, екологічну безпеку на від­повідних територіях. Детальний порядок оповіщення врегульо­ваний постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях».

Завдання по ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслід­ків покладені насамперед на оперативно-рятувальні служби, ста­тус яких визначений Законом України «Про аварійно-ряту­вальні служби». Зокрема, розділ IV цього Закону встановлює порядок і систему дій відповідних служб по ліквідації надзви­чайних ситуацій.

З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного за­хисту населення в Україні створена і діє єдина державна систе­ма запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техноген­ного і природного характеру.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рів­ні — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Координуючими органами єдиної державної системи є:

1) на загальнодержавному рівні: Державна комісія з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, ста­тус якої визначений в Положенні, затвердженому постановоюКабінету Міністрів України від 16.02.1998 р.;

Національна рада з питань безпечної життєдіяльності насе­лення, положення про яку затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.1993 р.

В окремих випадках для ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова комісія;

2) на регіональному рівні — комісії Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологіч­ної безпеки та надзвичайних ситуацій (наприклад, розпоряджен­ням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2003 р. затверджене Положення про постійну комісію з питань техно­генно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчо­го органу Київради);

3) на місцевому рівні — комісії районних державних адміні­страцій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологіч­ної безпеки та надзвичайних ситуацій;

4) на об'єктовому рівні — комісії з питань надзвичайних си­туацій об'єкта.

Постійними органами управління з питань техногенно-еко­логічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

-- на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів Украї­ни, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють відповідні функції в цій сфері.

-- на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські дер­жавні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичай­них ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій;

-- на місцевому рівні — районні державні адміністрації і ви­конавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

-- на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підпри­ємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До складу сил і засобів єдиної державної системи входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних під­систем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формуван­ня, які залучаються для виконання відповідних робіт. Військові і спеціальні цивільні аварійно пошуково-рятувальні формуван­ня, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектову­ються з урахуванням необхідності проведення роботи в автоном­ному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають в стані постійної готовності. У виняткових випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій залучаються спеціально підготовлені си­ли і засоби Міноборони України.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте повне, комплексне визначення зони надзвичайної екологічної ситуації на основі законодавчих понять, вста­новлених в Законі України «Про зону надзвичайної еко­логічної ситуації».

2. Які надзвичайні екологічні ситуації відносяться до над­ звичайних ситуацій державного, регіонального, місцево­го і об'єктового рівнів?

3. Які підстави оголошення певної території зоною надзви­чайної екологічної ситуації? Чим вони визначені?

4. Чим характеризується правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій?

5. Розкрийте суть понять: «ідентифікація об'єкта підвище­ної небезпеки», «паспортизація потенційно небезпечного об'єкта», «декларація безпеки об'єкта підвищеної небез­пеки».

6. Яка загальна державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного ха­рактеру діє в Україні?

7. Які основні функції Міністерства України з питань над­ звичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо реагування на надзвичайні екологічні ситуації?

8. Дайте короткий порівняльний аналіз правового режиму зон відчуження; безумовного (обов'язкового) відселення; гарантованого добровільного відселення: посиленого ра­діоекологічного контролю, встановлених на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чор­нобильської катастрофи.

Список нормативно - правових актів:

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Земельний кодекс України.

4. Кодекс України про надра

5. Лісовий кодекс України.

6. Водний кодекс України.

7. Криміналвний кодекс України.

8. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

9. Кодекс України про надра.

10. Водний кодекс України

11.Лісовий кодекс України.

12.Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001 р.

13.Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22.02.2000 р.

14.Про природно-заповідний фонд України: Закон України від
16.06.1992 р.

15.Про землеустрій: Закон України від 22.05.2003 р.

16.Гірничий закон України від 06.10.1999 р.

17.Про курорти: Закон України від 05.10.2000 р.

18.Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27.02.1991р.

19.Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від
13.07.2002 р.

20.Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001 р.

21.Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.2000 р.

22.Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27.02.1991р.

23.Про аварійно-рятувальні служби: Закон України від 14.12.1999 р.

24.Про правові засади цивільного захисту: Закон України від 24.06.2004

25.Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 р.

26.Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19.06.2003 р.

27.Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону: Закон України від 10.02.2000 р.

28.Про рослинний світ: Закон України від 09.04.1999 р.

29.Про Червону книгу України: Закон України від 07.02.2002 р.

30.Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 21.06.2001 р.

31.Про Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10.01.2002 р

32.Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства: Закон України від 17.01.2002 р.

33.Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р.

34.Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 21.06.2001 р.

35.Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 10.06.1992 р.

36.Про тваринний світ України: Закон України від 13.12.2001 р.

37.Про екологічну мережу України: Закон України від 24.06.2004 р.

38.Про рослинний світ: Закон України від 09.04.1999 р.

39.Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р.

40. Про екологічну експертизу: Закон України від 09.02.1995 р.

41.Про екологічну мережу України: Закон України від 24.06.2004 р.

42.Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Указ Президента України від 27.12.2005 р.

43.Про Положення про Державний комітет лісового господарства України: Указ Президента України від 14.08.2000 р.

44. Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Указ Президента України від 14.08.2000 р.

45. Про Положення про Державний комітет України по водному господарству: Указ Президента України від 14.07.2000 р.

46.Про затвердження Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду: постано­ва Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р.

47.Про утворення Міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкіл­ля: постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р.

48.Про затвердження Положення про Державну екологічну інспек­цію: постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. в ре­дакції постанови від 16.06.2004 р.

49.Про затвердження Положення про Державну систему моніторингу довкілля: постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р.

50.Про затвердження Положення про регіональні кадастри природних ресурсів: постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р.

51.Про Положення про Державний комітет лісового господарства Укра­їни: Указ Президента від 14.08.2000 р.

Рекомендована література:

1.Анднейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. Фак. Вузівв. Загальна частина. – К., 1996.

2.Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіологічної) безпеки в Україні: Монографія. –К., 1997.

3.Бринчук М.М. Экологическое право: Учебник. –М., 2004.

4.Гетьман А.П. Процесуальне нормы и отношения в еколологичесоки праве. –Х., 1994.

5.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник/ За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К., 2005.

6.Екологічне право: Особлива частина: Підруч. Для студ. Юрид. Вузів і фак./ За ред. В.І. В.І. Андрейцева. – К., 2001.

7.Земельне право України: Підручник /За ред. М.В. Шульги. – К., 2004.

8.Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Е. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. – Львів, 2002.

9.Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К., 19981.

10. Крос сов О.И. Экологическое право: Учебник. – М., 2001.

11. Кобецкая Н.Р. Екологічне право України. Навчальний посібник –К., 2007.

12. Малишева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства законодательства в Европе. –К., 1996.

13. Природноресурсове право України: Навч. посібник/За ред. І.І. Каракаша,-К., 2005.

14. Природноресурсове право України: Навуч. Посібник_За ред. І., Каракша.—К., 2005.

15. Экологическое право Украины: Курс лекций/ Под ред. И.И. Каракша.. – Одесса, 2001.

Дата добавления: 2014-12-07