Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Статистична оцінка чисельності та складу персоналу підприємств




Тема 2. Статистика персоналу підприємств

Система показників статистики підприємств

Систему показників статистики підприємств можна будувати за різними системоутворюючими ознаками. За стадіями підприємницької діяльності систему показників статистики підприємств можна розглядати як комплекс таких взаємопов’язаних підсистем як:

- показники демографії підприємств (створення, реорганізації, ліквідації);

- показники ресурсного забезпечення діяльності підприємств (кадрового, матеріально-технічного, фінансового, у т.ч. інвестиційного);

- показники техніко-технологічної бази та інфраструктури діяльності підприємств (базовим у цьому розділі будуть показники інноваційної активності підприємств, а також його виробничої та соціальної інфраструктури);

- показники фінансово-економічних результатів та ефективності діяльності підприємств (до цього блоку крім абсолютних та відносних показників, що характеризують результати діяльності підприємств, можна віднести показники структури витрат на виробництво продукцію чи надання послуг підприємствами);

- показники прогнозування та планування діяльності підприємств (розвиток цього блоку показників забезпечують запроваджені з 1997 р. в Україні кон’юнктурні обстеження ділової активності підприємств, які передбачають розрахунок прогнозних індексів динаміки продукції, надходження нових замовлень на виготовлення продукції, обороту (реалізації продукції), цін та інших індикаторів економічного розвитку), на підставі яких можна здійснити короткотерміновий прогноз економічної активності підприємств в цілому та за окремими секторами економіки.

 


 

План:

1. Статистична оцінка чисельності та складу персоналу підприємств

2. Статистичний аналіз руху та використання персоналу підприємств

3. Показники ресурсів робочого часу на підприємствах та їх використання. Статистика трудових конфліктів

4. Показники рівня і динаміки продуктивності праці у статистиці підприємств

Персонал – це сукупність всіх працівників підприємства, або його частина, об’єднана за професійною чи іншою ознакою (наприклад, обслуговуючий персонал).

Кадри – це сукупність основних (штатних) працівників підприємства. У національній та зарубіжній системах під кадрами, як правило, розуміють лише кваліфікованих працівників, які мають спеціальну освіту та стаж роботи на даному підприємстві. Не прийнято відносити до кадрів тимчасових та сезонних працівників, осіб, які працюють на підприємстві за сумісництвом.

Отже, з наведених визначень випливає, що кадри – це лише частина персоналу підприємства. У статистичному обліку ця відмінність виявляється у розподілі працівників підприємства на дві категорії:

1) штатні працівники облікового складу;

2) працівники, які не перебувають в обліковому складі (сумісники та осіб, які працюють за договорами цивільно – правового характеру).

Первинним показником у статистиці чисельності та складу персоналу підприємства є облікова кількість штатних працівників на певну дату. До облікової кількості працівників зараховуються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

В обліковій кількості штатних працівників за кожен календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.

Кількість працівників облікового складу за кожен день повинна відповідати на підприємстві даним табельного обліку використання робочого часу, на підставі якого встановлюється чисельність працівників, які фактично з’явилися на роботу та причини їхніх неявок.

На підставі первинних даних про кількість різних категорій працівників за кожен день календарного періоду розраховується середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з поточного року, рік) як сума таких показників;

q середньооблікової кількості штатних працівників;

q середньої кількості зовнішніх сумісників;

q середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Середньооблікова кількість штатних працівників (СОК) за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця (тобто, з 1 по 30 або 31, для лютого – з 1 по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні, святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

 

2. Статистичний аналіз руху та використання персоналу підприємств

 

Базовим показником у статистичному та економічному аналізі використання персоналу підприємств є його облікова кількість працівників на певну дату.

У зв’язку з хворобами, відгулами, відпусткою або з інших причин кількість працівників, які з’явились на роботу, може бути меншою ніж чисельність осіб, які перебувають на обліку підприємства. Ще меншою може бути фактична чисельність працюючих на підприємстві на певну дату у зв’язку з цілоденними простоями чи з інших причин (див. рис.1).

Виходячи з такої практики, для статистичного аналізу рівня використання облікової кількості працівників підприємства можна скористатися порівнянням середніх величин облікової, явочної та кількості фактично працюючих осіб.

Середню явочну кількість працівників розраховують як суму числа працівників, які з’являлись на роботу за кожен робочий день на кількість таких днів у звітному періоді. Аналогічно розраховують середню кількість фактично працюючих осіб на підприємстві у розрахунку на один робочий день:

 

 

 

 

Відносний рівень використання середньооблікової та середньої явочної кількості працівників дозволяють оцінити відповідні коефіцієнти, які розраховують за формулами:

 

 

 

Рух працівників облікового складу на підприємствах характеризується змінами облікової кількості штатних працівників унаслідок прийому на роботу та вибуття з різних причин.

Статистична оцінка руху персоналу підприємств здійснюється на підставі наступного переліку первинних показників:

- чисельність прийнятих працівників (ураховуються особи, які зараховані на підприємство наказом (розпорядженням) власника підприємства (установи, організації) про прийняття на роботу у звітному періоді).

- чисельність вибулих – всього, у тому числі з причин:

o скорочення штатів,

o за власним бажанням, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді;

- кількість вакансій на кінець звітного періоду.

Узагальненими показниками статистичної оцінки руху персоналу підприємств є:

§ оборот працівників - сукупність прийнятих працівників та тих, які вибули за визначений період;

§ коефіцієнти інтенсивності обороту.

Інтенсивність обороту працівників характеризується наведеними нижче коефіцієнтами, які потребують порівняння з аналогічними у споріднених підприємствах або можуть аналізуватися на одному підприємстві у різних структурних підрозділах та у динаміці:

 

Коефіцієнт загального обороту Кількість прийнятих працівників та тих, які вибули за звітний період Середньооблікова кількість штатних працівників

 

Коефіцієнт прийому Кількість працівників, прийнятих за звітний період Середньооблікова кількість штатних працівників

 

Коефіцієнт вибуття Кількість працівників, які вибули за звітний період Середньооблікова кількість штатних працівників

 

Додатковими показниками в оцінці руху персоналу підприємства є абсолютна величина надлишкового обороту, що визначається як загальна кількість звільнених за звітний період за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді, а також за власним бажанням, але крім звільнених за власним бажанням з поважних причин. Відносну величину надлишкового обороту характеризує коефіцієнт плинності, який розраховують за формулою:

 

Коефіцієнт плинності персоналу Надлишковий оборот Середньооблікова кількість штатних працівників

 

Коефіцієнт відновлення працівників як відносна величина характеризує інтенсивність процесу відновлення кількості працівників, які вибули з різних причин, за рахунок кількості прийнятих. Він розраховується діленням кількості прийнятих працівників за період на кількість працівників, які вибули за цей період.

Час, протягом якого персонал підприємства повістю оновлюється за рахунок прийому нових працівників можна розрахувати за формулою:

 

Період повного оновлення колективу підприємства (у роках) 1 Коефіцієнт вибуття кадрів

 

Критерієм стабільності колективу підприємства може виступати коефіцієнт постійності кадрів:

Коефіцієнт постійності кадрів Кількість працівників, які перебували в обліковому складі весь звітний рік Середньооблікова кількість штатних працівників за рік

 

Кількість працівників, які перебували в обліковому складі весь рік, виключенням із облікової кількості штатних працівників на 1 січня вибулих впродовж року штатних працівників, які вибули (крім переведених на інші підприємства та тих осіб, які вибули із числа прийнятих у звітному році, оскільки в обліковому складі штатних працівників на 1 січня їх не було.

3. Показники ресурсів робочого часу на підприємствах та їх використання. Статистика трудових конфліктів

Невід’ємним елементом у системі ресурсів праці на підприємстві є робочий час. Його використання регулюється трудовим законодавством, а кількісна оцінка здійснюється у статистиці підприємств, як правило, у людино-годинах, людино-днях за допомогою поняття „фонд робочого часу” та відповідних показників календарного, табельного та максимально можливого фондів робочого часу.

Фонд робочого часу (календарний фонд) – це загальний обсяг ресурсів робочого часу на підприємстві за звітний період, який визначається як сума фактично відпрацьованого та невідпрацьованого з різних причин робочого часу (щорічні відпустки, тимчасова непрацездатність, навчальні відпустки та інші неявки, передбачені чинним законодавством, неявки з дозволу адміністрації, у тому числі тривалістю понад 3 місяці підряд, простої, масові невиходи на роботу (страйки), прогули).

Для вивчення рівня використання ресурсів робочого часу на підприємстві додатково обчислюють показники табельного та максимально можливого фондів робочого часу.

Табельний фонд робочого часу менший від календарного на суму невідпрацьованих людино-годин у зв’язку зі святковими та вихідними днями. Якщо з табельного фонду вирахувати неявки на роботу у зв’язку з черговими відпустками отримаємо максимально можливий фонд робочого часу.

На основі абсолютних показників робочого часу розраховують відносні показники, які характеризують рівень використання того чи іншого фонду часу. З цією метою визначається питома вага фактично відпрацьованого часу у відповідному фонді робочого часу

 

 

Він використовується для аналізу та порівняння ступеню використання робочого часу на рівні підприємства, галузі, економіки в цілому, а також для міжнародних порівнянь

 

Наведений вище коефіцієнт використовується переважно для міжгалузевих порівнянь.

 

Для оцінки та порівняння тривалості робочого періоду у різні часові інтервали на одному підприємстві або протягом одного звітного періоду на різних підприємствах можна використовувати середні величини, зокрема середню фактичну та встановлену тривалість робочого періоду (місяця, кварталу, року); середню фактичну тривалість робочого дня.

Порівнюючи значення наведених вище середніх величин можна отримати коефіцієнт використання робочого періоду:

 

Величина цього коефіцієнту буде залежати від втрат робочого часу у зв’язку з прогулами, простоями, рядом інших причин.

Прогул – це день, який невідпрацьований у зв’язку з неявкою на роботу без поважної причини. До кількості людино-днів прогулів зараховуються людино-дні по тих працівниках, які не з’явилися на роботу без поважних причин, так і тих, що були відсутніми на робочому місці більше ніж три години (неперервно або сумарно протягом робочого дня).

Робочий час, який був невикористаний на підприємстві у зв’язку з порушенням нормального перебігу процесу праці (відсутністю енергії, сировини, несправністю обладнання та інше) розглядається як простій.

  1. Показники рівня і динаміки продуктивності праці у статистиці підприємств

 

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує результативність витрат живої праці (трудових витрат) зі створення продукції протягом певного проміжку часу.

Прямою характеристикою рівня продуктивності праці на підприємстві є обсяг продукції, виготовленої за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік), а оберненою – кількість робочого часу, затраченого на виготовлену одиницю продукції. Останній показник прийнято називати трудомісткістю продукції.

Різноманітність одиниць виміру обсягу виготовленої продукції та відповідних витрат робочого часу на підприємствах зумовили застосування різних методів розрахунку продуктивності праці, а саме: натурального вартісного та трудового.

При натуральному методі вимірювання рівня і динаміки продуктивності праці обсяг виготовленої продукції (q) визначається у натуральних або умовно-натуральних одиницях виміру.

Перевагами такого методу є найбільш точне вимірювання рівня виробітку, позбавлене впливу цінового фактору на обсяг виготовленої продукції. Разом з тим у практиці економічного та статистичного аналізу цей метод має обмежене застосування на підприємствах, що випускають різнойменну продукцію, не належать до кола обстежуваних статистичних одиниць тощо.

При трудовому методі вимірювання продуктивності праці обсяг виготовленої продукції визначається множенням кількості виготовлених одиниць виробів на фіксовану трудомісткість (нормативну, середню).

Цей метод передбачає використання підприємством системи існуючих або розроблених на самому підприємстві норм витрат праці та добре налагодженої системи обліку праці. Як правило, трудові показники рівня продуктивності праці використовують на рівні робочого місця, дільниці, цеху підприємств, що випускають різнорідну продукцію, а також на тих підприємствах, що мають значні обсяги незавершеного виробництва, які не вимірюються у натуральних та вартісних одиницях.

Універсальним в економічній практиці, а відповідно - найбільш поширеним на підприємствах є вартісний метод обліку результатів праці та її продуктивності.

Повний перелік показників продуктивності праці з врахуванням методів обліку результатів та витрат праці наведений у таблиці 1.

Таблиця 1.

Показники рівня продуктивності праці

та їх економічний зміст

Показник Формула розрахунку Економічний зміст
Індивідуальні показники продуктивності праці
Кількість випущеної продукції певного виду за одну людино-годину (людино-день)   ; де q – кількість виготовленої продукції певного виду за період (рік); – фактично відпрацьовані робітниками людино – години (людино-дні) протягом звітного періоду (року). Характеризує середню кількість продукції у натуральному вираженні у розрахунку на одну людино-годину (на один людино-день)
Витрати робочого часу на виробництво продукції певного виду Характеризує середні витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду  
Узагальнюючі показники продуктивності праці
Середній виробіток робітника за годину     ; де q – кількість виготовленої продукції певного виду за період (рік); p – ціна одиниці продукції відповідного виду; - обсяг виготовленої продукції різних видів за період (рік); – фактично відпрацьовані робітниками людино – години протягом звітного періоду (року). Характеризує середній обсяг (середню кількість) продукції, яку виготовляє один робітник за одну годину протягом звітного періоду (за винятком часу внутрішньозмінних простоїв і перерв, але з врахуванням надурочної роботи). Є одним із основних показників продуктивності праці. Динаміку його зміни прийнято пов’язувати з впливом змін у технічному рівні виробництва; в управлінні і організації виробництва; у рівні кваліфікації та трудового стажу робітників, у мотивації праці робітників тощо.
Середній виробіток робітника за день ; де – фактично відпрацьовані людино – дні звітного періоду (року). Характеризує середній обсяг продукції, яку виготовляє один робітник за один робочий день звітного періоду (року). Оцінює рівень виробничого використання робочого дня.
Середній виробіток робітника за рік   ; де – середньооблікова кількість робітників підприємства протягом року. Характеризує середній обсяг продукції, яку виготовляє один робітник за протягом року
Середньорічний виробіток у розрахунку на одного працівника ; де – середньооблікова кількість працівників підприємства протягом року. Характеризує середньорічний обсяг продукції, який припадає на одного працівника їх середньо-облікової кількості.  

 

Аналіз динаміки продуктивності вивчають за допомогою індексного методу. За характером показників, які порівнюються, індекси продуктивності праці поділяються на: індивідуальні, зведені та середніх величин.

За допомогою індивідуальних індексів можуть оцінювати зміни у продуктивності праці на конкретному підприємстві:

,

де - продуктивність праці на підприємстві відповідно у звітному та базовому періодах.

Зведені індекси використовують для аналізу продуктивності праці по групі підприємств або у межах підприємства, що випускає різнорідну продукцію.

Розрізняють 3 методи розрахункузагальних індексів:

1. Натуральний метод – дозволяє оцінити динаміку середньої продуктивності праці, вираженої у натуральних одиницях виміру:

,

2. Трудовий метод – оцінює відносну динаміку продуктивності праці шляхом порівняння витрат робочого часу на випуск одного і того ж виду продукції:

,

де - час, необхідний для випуску продукції у звітному періоду при трудомісткості базового періоду;

- затрати часу на виробництво продукції у звітному періоді.

За цим методом розраховується також індекс акад. Струміліна:

,

де T1 – фактично відпрацьовані робітниками підприємства людино-години або людино-дні у звітному періоді;

iw – індивідуальний індекс продуктивності праці на конкретному підприємстві.

3. Вартісний метод передбачає оцінку динаміки продуктивності праці, розрахованої попередньо вартісним методом:

.

Для аналізу динаміки середньої продуктивності праці по групі підприємств або у межах одного підприємства по групі однорідної продукції використовують систему індексів середньої продуктивності праці змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень.

У загальному випадку середня продуктивність праці по групі підприємств визначається за формулою:

.

Індекс змінного складу показує, як змінилась за два періоди середня продуктивність праці по групі підприємств за рахунок одночасного впливу таких факторів як: індивідуальних змін у продуктивності праці на окремих підприємствах та змін у структурі витрат робочого часу на досліджуваних підприємствах або у структурі зайнятих робітників (якщо Т- це середньооблікова чисельність робітників підприємства):

;

Індекс фіксованого складу відображає вплив індивідуальних змін у продуктивності праці на кожному підприємстві (першого фактору) на її загальний середній рівень по групі підприємств:

;

Індекс структурних зрушень характеризує вплив зміни структури витрат робочого часу або зайнятих робітників на рівень середньої продуктивності праці по групі підприємств:

.

Таким чином можна вважати, що індекс фіксованого складу відображає ефективність внутрішніх зусиль підприємств щодо поліпшення використання робочої сили, а індекс структурних зрушень – ефективність перерозподілу робочої сили або відпрацьованого робочого часу між підприємствами.

 

 

Тема 3. Статистика засобів виробництва

 

План:

  1. Поняття, класифікації та види оцінки основних засобів на підприємствах. Амортизація
  2. Баланси основних засобів та показники їх аналізу
  3. Поняття та структура оборотних фондів та фондів обігу на підприємствах

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1469; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.062 сек.