Поняття, класифікації та види оцінки основних засобів на підприємствах. Амортизація

Основні засоби – це засоби праці, які мають вартість і функціонують на підприємстві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Ресурси основних засобів у бухгалтерському обліку та статистичній звітності підприємства набувають форми матеріальних необоротних активів, повний перелік яких формують такі складові:

1. Основні засоби.

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом (осушувальні чи зрошувальні системи та багаторічні насадження входять до складу основних засобів у сумі витрат, що належать до прийнятих в експлуатацію площ (незалежно від завершення всього обсягу робіт).

1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи.

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Відповідно до Положення (стандарту) 7 одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Статистичні показники наявності та руху основних засобів наводяться у звітності підприємства відповідно до таких визначень Положення:

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду ін­шим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очіку­ваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Кожен об’єкт, що належить до основних засобів, має кілька вартісних оцінок, що обумовлено їх тривалим функціонуванням, а відповідно – спрацюванням і зношенням. Оцінка основних на підприємстві може здійснюватися залежно від моменту її проведення та стану засобів за такими видами:

первісна вартість;

переоцінена вартість;

залишкова вартість;

справедлива вартість;

вартість, яка амортизується;

ліквідаційна вартість.

Первісна вартість – це фактична вартість основних засобів при введенні їх в експлуатацію. За первісною вартістю основні засоби зараховують на баланс підприємства і зазначаються у звітності.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після їх переоцінки. Вона враховує такі самі витрати, що й первісна вартість, але за існуючими на дату переоцінки цінами. (Переоцінка вартості основних засобів здійснюється за рішенням уряду з метою активізації інвестиційних процесів, збільшення питомої ваги власних джерел фінансування капіталовкладень і послаблення впливу індексації основних засобів на підвищення цін.)

Справедлива вартість – це ринкова вартість основних засобів, визначена шляхом експертної оцінки. Така оцінка основних засобів може здійснюватися з метою їх приватизації, передачі іншим суб’єктам господарювання.

Залишкова вартість основних засобів є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною вартістю та нарахованою на момент оцінки сумою їх зносу.

Таким чином кожен об’єкт основних засобів на момент обліку (як правило, на початок і кінець року) має дві основні вартісні оцінки: первісну і залишкову.

У процесі функціонування основні засоби поступово зношуються, переносячи свою вартість на виготовлену продукції чи надані виробничі послуги Знос необоротних активів – цесума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі і незавершених капітальних інвестицій. При нарахуванні амортизації додатково використовуються терміни:

Вартість, що амортизується – первісна вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) після закінчення строку експлуатації необоротних активів.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суб’єкти господарської діяльності повинні проводити нарахування амортизації для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню. Втратив чинність у зв’язку з Податковим кодексом від 1.04.2011р.

Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Місячну суму амортизації визначають діленням річної суми амортизації на 12. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Для нарахування амортизації підприємства можуть використовувати цілий ряд методів, серед яких:

q прямолінійний (рівномірного списання);

q метод зменшення залишкової вартості;

q метод прискореного зменшення залишкової вартості;

q кумулятивний метод;

q виробничий метод.

Методи амортизації:

1. прямолінійний, за яким річна сума амортизаційних відрахувань визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта ОЗ.

Річна сума амортизаційних відрахувань (амортизація) визначається за формулою:

;

Норма амортизації обчислюється як:

,

де АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;

В_А - вартість, яка амортизується;

Т - строк корисного використання об’єкта ОЗ;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість.

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первіснї вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

;

Залишкова вартість об’єкта ОЗ:

,

де З_н – сума нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання, і подвоюється.

;

.

4. кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання.

.

- наприклад, якщо маємо дані за 4 роки, то =1+2+3+4=10.

5. виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

,

де АВ_{міс .} – місячна сума амортизаційних відрахувань;

– місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

В_А – виробнича ставка амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта ОЗ.

,

де – загальний обсяг продукції (робіт, послуг).

У практиці господарського обліку підприємства самостійно приймають рішення про застосування оптимального для себе методу амортизації основних засобів з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Дата добавления: 2014-12-07