МЕТРОЛОГІЯ 3 страница

Привласнюються класи точності СІ при Їх розробці (за наслідками приймальних випробувань). У зв'язку з тим що при експлуатаціЇ Їх метрологічні характеристики зазвичай погіршуються, допускається знижувати клас. точність за наслідками перевірки (калібрування).

-- Клас точності дозволяє судити про те, в яких межах знаходиться погрішність вимірювань цього класу. Це важливо знати при виборі СІ залежно від заданоЇ точності вимірювань.

-- Точність і методика вироблюваних вимірювань вимагає окремого розгляду.

Система відтворення одиниць фізичних величин і передачі інформаціЇ про Їх розміри всім без виключення СІ в краЇні складає технічну базу забезпечення єдності вимірювань.

Відтворення одиниць фізичних величин. Відповідно до основним рівнянням вимірювання процедура зводиться до порівняння невідомого розміру з відомим, як яке виступає розмір відповідноЇ одиниці МіжнародноЇ системи. Відтворенням одиниці є сукупність операцій по матеріалізаціЇ одиниці фізичноЇ величини з найвищою в краЇні точністю за допомогою державного еталону або початкового робочого еталону. Розрізняють відтворення основних і похідних одиниць. Розміри одиниць можуть відтворюватися там же, де виконуються вимірювання (децентралізований спосіб), або інформація про них повинна передаватися з централізованого місця Їх зберігання або відтворення (централізований спосіб). Децентралізовано відтворюються одиниці багатьох похідних фізичних величин. Основні одиниці зараз відтворюються тільки централізований.

Централізоване відтворення одиниць здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів, званих еталонами. Еталон, що забезпечує відтворення одиниці з найвищою в краЇні (в порівнянні з іншими еталонами тієЇ ж одиниці) точністю, називається первинним еталоном. Первинні еталони - це унікальні засоби вимірювань, що часто є складними вимірювальними комплексами, створеними з урахуванням новітніх досягнень науки і техніки на даний період. Еталон, що забезпечує відтворення одиниці в особливих умовах і службовець для цих умов, називається спеціальним еталоном. Офіційно затверджені як початковий для краЇни первинний або спеціальний еталони називаються державними.

Еталон, одержуючий розмір одиниці шляхом звірення з первинним еталоном даноЇ одиниці, називається вторинним еталоном.

Еталон повинен відповідати трьом основним вимогам:

-- незмінність (здатність утримувати незмінним розмір відтворноЇ ним одиниці протягом тривалого інтервалу часу);

-- відтворюваність (відтворення одиниці з найменшою погрішністю для даного рівня розвитку вимірювальноЇ техніки);

-- слічаємість (здатність не зазнавати змін і не вносити яких-небудь спотворень при проведенні звірень).

Державні еталони є національним надбанням і тому повинні зберігатися в метрологічних інститутах краЇни в спеціальних еталонних приміщеннях, де підтримується строгий режим по вологості, температурі, вібраціям і іншим параметрам. Для забезпечення єдності вимірювань фізичних величин в міжнародному масштабі велике значення мають міжнародні звірення національних державних еталонів. Ці звірення допомагають виявити систематичні погрішності відтворення одиниці національними еталонами, встановити, наскільки національні еталони відповідають міжнародному рівню, і намітити шляхи вдосконалення національних (державних) еталонів.

У 1998 р. еталонна база РосіЇ була представлена 116 державними еталонами, 250 вторинними еталонами, 70 установками вищоЇ точності і державними стандартними зразками в кількості більше 7500.

Передача розміру одиниці є приведенням розміру одиниці фізичноЇ величини, що зберігається СІ, що повіряється, до розміру одиниці, що відтворноЇ або зберігається еталоном. Передача розміру здійснюється при звіренні цих одиниць. При передачі інформаціЇ про розмір одиниць широкого парку СІ доводиться удаватися до багатоступінчастоЇ процедури.

За розміром одиниці, відтворним державним еталоном, встановлюються значення фізичних величин, відтворні вторинними еталонами.

Серед вторинних еталонів розрізняють:

-- еталони-порівняння, вживані для звірення еталонів, які по тих або інших причинах не можуть безпосередньо звірятися один з одним;

-- еталони-свідки, призначені для перевірки збереження і незмінності державного еталону і для заміни його у разі псування або втрати;

-- еталони-копіЇ, використовувані для передачі інформаціЇ про розмір одиниці робочим еталонам.

Самим поширеними за чисельністю парка вторинними еталонами є робочі еталони різних розрядів - 1,2, 3-го (іноді 4-го). Від робочих еталонів нижчого розряду розмір передається робочим засобам вимірювання (РЗВ). Число РЗВ по кожному з видів вимірювань досягає сотень тисяч і навіть мільйонів екземплярів (наприклад, термометри, манометри).

РЗВ володіє різною точністю вимірювань найбільш точні РЗВ при перевірці (калібруванню) отримують розмір від вторинних еталонів або робочих еталонів 1-го розряду; найменш точні - від еталонів нижчого розряду (3-го або 4-го).

Як методи передачі інформаціЇ про розмір одиниць використовують методи безпосереднього звірення (тобто звірення міри з мірою або свідчень двох приладів), а також звірення за допомогою компаратора.

Безпосереднє звірення застосовують, як правило, для менш точних мерів. Безпосередньо звіряти можна тільки штрихові міри довжини (лінійка, метри брусків, рулетки), заходи місткості (вимірювальні циліндри, бюретки, піпетки, мірні колби і тому подібне). Для точнішоЇ перевірки використовують прилади-порівняння компаріруючі пристрою. Найчастіше застосовують наступні компаратори: зразкові ваги різних розрядів (при перевірці гир), мости постійного і змінного струму (при звіренні мерів опору і ЕДС нормальних елементів).

На кожному ступені передачі інформаціЇ про розмір одиниці точність втрачається в 3 - 5 разів (іноді в 1,25 - 10 разів). Значить, при багатоступінчастій передачі еталонна точність не доходить до споживача. Тому для високоточних СІ число ступенів може бути скорочене аж до передачі ним інформаціЇ безпосередньо від робочих еталонів 1-го розряду.

Перевірочні схеми СІ є документом, який встановлює супідрядність СІ, що беруть участь в передачі розміру одиниці від еталону до робочих СІ з вказівкою методів і погрішності при передачі. Розрізняють державні і локальні перевірочні схеми. Державні схеми регламентують передачу інформаціЇ про розмір одиниці всьому парку СІ в краЇні. На чолі цієЇ схеми знаходиться державний еталон.

Державні перевірочні схеми закладаються в основу державних стандартів. Локальні перевірочні схеми розповсюджуються на СІ, що підлягають перевірці, організовуваній МС міністерства (відомства) або МС юридичноЇ особи.

Систему передачі образно представляють у вигляді піраміди: у підставі знаходиться сукупність РЗВ; вершину займає державний еталон; на проміжних площинах - робочі еталони різних розрядів. Від підставі до вершини зменшується погрішність СІ, росте Їх вартість, знижується "тираж" виготовлення.

Процес передачі розміру одиниць відбувається при перевірці і калібруванні СІ. Перевірка і калібрування є набором операцій, що виконуються з метою визначення і підтвердження відповідності СІ встановленим технічним вимогам.

Принципова відмінність перевірки від калібрування полягає в тому, що перевірка:

-- Носить обов'язковий, характер і проводиться в рамках державного метрологічного контролю.

-- Проводиться відносно СІ, які застосовуються в законодавчо встановлених (Закон РФ "о забезпеченні єдності вимірювань") сферах, головним чином невиробничих, - охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, торгові операціЇ, державні облікові операціЇ, забезпечення оборони держави, банківські, податкові, митні операціЇ і ін.

Лекція по сертифікаціЇ

Сертифікація - це дія, яка підтверджує за допомогою знаку або сертифіката відповідність виробу вимогам, визначеним стандартом або технічними умовами. За допомогою сертифікаціЇ третя сторона дає письмову гарантію, що продукція (процес, послуга) відповідає заданим вимогам. Третьою називають сторону, яка не залежить від постачальника (перша сторона) і покупця (друга сторона). Слово "сертифікат" відомо в значенні документа, який складений за визначеною формою. Видача сертифіката, що супроводжує випуск і використання якого-небудь приладу, верстата або партіЇ продукціЇ, ще не означає, що відбувається процес сертифікаціЇ. Цьому кінцевому акту має передувати комплекс робіт з створенню системи сертифікаціЇ. Система сертифікаціЇ - це система з власними правилами виконання процедури сертифікаціЇ та управління нею, вона забезпечує і гарантує достовірність сертифіката в найширшому розумінні цього слова, який охоплює всі аспекти виробництва, контролю і забезпечення якості продукціЇ. Серед цих аспектів є технологічні, метрологічні, нормативно-технічні і правові.

З погляду технологіЇ виробництва видача сертифіката має підтверджувати, що весь технологічний процес виготовлення даноЇ продукціЇ був витриманий у встановлених межах, що вихідні матеріали відповідали всім заданим вимогам, під час проходження виробу по всій технологічній ланці не було відмічено яких-небудь дестабілізуючих факторів або ознаки Їх діЇ.

Як метрологічне забезпечення сертифікат є свідоцтвом того, що всі вимірювальні прилади і засоби за всіма своЇми метрологічними характеристиками повністю відповідають заданим вимогам і забезпечують достовірність всіх вимірювань і досліджень продукціЇ на всіх етапах ЇЇ створення. Метрологічне забезпечення сертифікаціЇ полягає в постійній "прив'язці" всіх робочих засобів вимірювання до єдиних еталонів - державних чи міжнародних.

Сертифікат підтверджує, що всі вимоги і норми, зафіксовані у стандарті або технічних умовах, забезпечуються в виробництві і перевіряються стандартними методами контролю якості.

Мета, принципи та правила побудови і функціонування системи сертифікаціЇ, ЇЇ структура, функціЇ та порядок виконання цих функцій регламентовані нормативними документами міжнародних організацій із стандартизаціЇ і сертифікаціЇ, насамперед документами І50, ІЕС, НАС, ЄвропейськоЇ співдружності, а також ДСТУ.

До правових аспектів сертифікаціЇ належать питання поширення відповідальності за спостереженням правил процедури системи сертифікаціЇ в частині порядку атестаціЇ і підтвердження органів і служб, які здійснюють нагляд за сертифікацією, та проводять дослідження продукціЇ і контроль ЇЇ якості під час виробництва, приймання і поставки.

У різних краЇнах використовують різні види систем сертифікаціЇ, але всі ці системи виникли для того, щоб відмежувати ринок низькоякісних товарів, які не відповідають вимогам стандартів.

Так, одним з нагальних завдань становлення економіки УкраЇни є створення ефективноЇ державноЇ системи сертифікаціЇ, що відповідає сучасним вимогам і визначається міжнародними організаціями. В УкраЇні створена та розвивається державна Система сертифікаціЇ продукціЇ (УкрСЕПРО), принципи та правила побудови якоЇ узгоджені з міжнародними, а діяльність регламентована національними керівними нормативними документами.

Системи сертифікаціЇ

Системи сертифікаціЇ можуть діяти на національному, регіональному чи міжнародному рівнях. Є державні (урядові) і недержавні (неурядові) системи сертифікаціЇ.

Сертифікацію продукціЇ може проводити і окреме підприємство (само-сертифікація), яке при цьому випускає сертифіковані вироби з підтвердженням Їх відповідності вимогам певних національних або міжнародних стандартів.

При національній сертифікаціЇ, підприємства визначеноЇ галузі промисловості випускають продукцію відповідно до вимог тих або інших національних і (або) міжнародних стандартів. Система національноЇ сертифікаціЇ передбачає, як правило, встановлення на державному рівні органів, які здійснюють нагляд за якістю продукціЇ, що випускається (так звана сертифікація з участю третьоЇ сторони), а також участь в системі дослідницьких лабораторій і лабораторій метрологічного забезпечення.

Проведення робіт із сертифікаціЇ

Порядок організаціЇ і проведення робіт з сертифікаціЇ має бути таким, щоб забезпечити достатню об'єктивність сертифікаціЇ, достовірність і відтворюваність результатів досліджень, бути економічно ефективним і достатнім як для виробників продукціЇ, потенційних експортерів, так і споживачів цих виробів - імпортерів.

Основою для проведення робіт з сертифікаціЇ є:

По-перше, вибір критеріЇв, за якими можна судити, що продукція відповідає інтересам споживачів, вимогам законів краЇни-імпортера, можливостям виробників.

Нормативно-технічні документи на продукцію, в яких наведені відповідні характеристики виробів, повинні мати чіткі, однозначні тлумачення. Для цього вимоги на продукцію регламентуються у спеціальних документах: стандартах, технічних умовах, технічних регламентах. Вимоги стандарту мають точно виконуватись.

По-друге, системи сертифікаціЇ включають в себе елемент дослідження зразків продукціЇ як необхідний засіб виявлення відповідності продукціЇ стандартам.

Визнання систем сертифікаціЇ третьою стороною, особливо при багатосторонній співпраці, грунтується значною мірою на репутаціЇ органу з сертифікаціЇ. Ця репутація своєю чергою, залежить від компетенціЇ персоналу, який проводить сертифікацію, і надійності обладнання. Тому винятково важливо, щоб випробувальні центри або лабораторіЇ мали все необхідне обладнання і кваліфікований персонал, працювали за методами випробування, які задовольняють сторони, що беруть участь в сертифікаціЇ.

По-третє, стабільність технологічних процесів, незалежно від стану національноЇ економіки, із забезпеченням високого рівня виробничоЇ діяльності.

Введення на виробництві системи управління якістю поряд з оцінкою і контролем за ЇЇ дією значною мірою збільшують ефективність виробництва, сприяють стабільному виробництву виробів із заданими якісними показниками.

По-четверте, система сертифікаціЇ повинна базуватись на незалежності результатів проведення робіт із сертифікаціЇ; запевнення виробника в тому, що його виріб відповідає вимогам стандарту, не завжди приймається за правду. Споживач частіше створює власну систему повірки якості продукціЇ, що є досить поширеним в торгівлі і в промисловості. Однак при сучасному розвитку науки, техніки і технологіЇ найбільш ефективними і економічними є системи, що управляються органами, на які не впливають виробники продукціЇ.

По-п'яте, вибір системи сертифікаціЇ мусить відповідати практичним і економічним вимогам на кожен окремий вид продукціЇ.

По-шосте, принцип сертифікаціЇ і методи, порядок функціонування ЇЇ системи мусять забезпечувати відповідність іншим системам сертифікаціЇ. Такий підхід до сертифікаціЇ сприяє розвитку зовнішньоЇ торгівлі і міжнародних економічних відносин, гарантованому виходу сертифікованоЇ продукціЇ на світовий ринок, виключаючи можливість перетворення сертифікаціЇ в бар'єр для міжнародних зв'язків.

По-сьоме, вироби або продукція при позитивних результатах Їх сертифікаційних досліджень у відповідних центрах або лабораторіях мусять мати підтвердження цьому у вигляді клейма, спеціального знаку, сертифіката, або бути включеними в перелік сертифікованих товарів, або мати документ, що вони випущені на підприємстві, яке має право на Їх сертифікацію.

Випущені партіЇ мають підтверджуватись знаком або сертифікатом відповідності, нанесення або видання яких контролюється головним контролером і знаходиться під наглядом національноЇ служби нагляду. Цей знак або сертифікат гарантує, що ці партіЇ випущені відповідно до вимог технічних умов.

Знак або сертифікат відповідності мусить давати можливість посилання на відрахування по дослідженнях, проведених підприємством-виробником, на основі яких випущений виріб.

Знак відповідності - це символ, який підлягає обов'язковій реєстраціЇ. Біля знаку мусять міститися повідомлення, які дозволяють встановити:

-- назву національноЇ служби нагляду;

-- номер свідоцтва про атестацію підприємства-виробника або незалежного постачальника-розповсюджувача;

-- номер контрольованоЇ партіЇ.

Вказаний перелік відомостей мусить дозволяти відстежувати зв'язок партіЇ з урахуванням підприємства-виробника. Якщо цього недостатньо - має наводитись необхідна додаткова інформація, яку наносять на упаковку і (або) виріб. За бажанням підприємства-виробника для маркування виробів можна застосувати менший за розміром символ із зазначенням національноЇ служби нагляду і номера свідоцтва про атестацію підприємства.

Знак відповідності наноситься на клейку стрічку або на інший матеріал для пакування. Якщо на виріб ставиться знак відповідності, то він наноситься поряд з маркуванням, яке передбачене технічними умовами.

Сертифікат відповідності має дві форми: сертифікат відповідності для використання підприємством-виробником і для використання незалежними постачальниками-розповсюджувачами. Сертифікат для підприємства-виробника містить таку інформацію:

-- назву підприємства-виробника, а також, якщо воно охоплює декілька підприємств, назви цих підприємств і, за його бажанням, свою адресу та інші дані;

-- торгову марку підприємства-виробника, за його бажанням, як міру юридичного захисту проти підробки сертифіката;

-- ліцензію на право застосування сертифіката відповідності щодо продукціЇ, що виробляється замовником серійно протягом встановленого ліцензією строку. Надається органом з сертифікаціЇ продукціЇ на підставі сертифікаціЇ системи забезпечення якості під час виготовлення цієЇ продукціЇ тільки в тому випадку, якщо за технологічним процесом виробництва кожна одиниця продукціЇ підлягає контролю на відповідність усім вимогам нормативного документа, на підставі якого проводиться випуск виробу;

-- номер свідоцтва про атестацію підприємства-виробника, виданого йому національною службою нагляду для тієЇ виробничоЇ ділянки, на якій проводиться випуск виробів;

-- дату приймання виробів;

-- дату випуску сертифіката;

-- форму свідоцтва, прийнятого за бажанням головного контролера підприємства-виробника. Це може бути підпис або факсиміле в супроводі якого-небудь символу, наприклад, перфораціЇ або печатки.

Сертифікат для незалежних постачальників-розповсюджувачів містить такі дані:

-- назву незалежного постачальника-розповсюджувача і, за його бажанням, його адресу та інші дані;

-- торгову марку постачальника-розповсюджувача за його бажанням;

-- назву підприємства-виробника;

-- повну каталогову назву і позначення виробу, які присвоєні йому підприємством-виробником, а також повну каталогову назву і позначення виробу, присвоєні поста-чальником-розповсюджувачем, якщо такі існують;

-- довідковий номер технічних умов на вироби конкретних типів, яким відповідає виріб; назву національноЇ служби нагляду, під наглядом якоЇ проводився випуск виробу, і національноЇ служби нагляду, яка здійснює нагляд за постачальником-розповсюджувачем;

-- номер свідоцтва про атестацію, видану йому національною службою нагляду для приміщень, звідки випущений виріб;

-- дата випуску виробу підприємством-виробником;

-- дата видачі сертифіката;

- форму посвідчення, яке прийняте постачальником-розповсюджувачем.

Інформацію, яка наводиться в обох формах сертифікатів, можна подати будь-якою мовою.

Сертифікат відповідності випускається під контролем головного контролера і тільки для виробів, які входять до складу прийнятих партій сертифікованоЇ продукціЇ. Головний контролер має вести реєстрацію, яка відображає зв'язок сертифіката з партією виробів, до яких він належить. Головний контролер може присвоювати сертифікату довідковий номер. Сертифікат може входити до складу встановленоЇ контрактом документаціЇ на поставку виробів.

Кожна система сертифікаціЇ має свій власний знак відповідності. У багатьох краЇнах існують законодавчі та нормативні акти різного рівня, що вимагають від виробників, постачальників та продавців обов'язково мати сертифікати відповідності для певних видів продукціЇ.

Обов'язковій сертифікаціЇ підлягає продукція, на яку поширюються обов'язкові вимоги стандартів чи інших нормативних документів, зокрема вимоги, що забезпечують безпеку продукціЇ для життя, здоров'я і майна громадян, ЇЇ сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього і природного середовища.

У всіх інших випадках сертифікацію можна проводити на добровільних засадах з ініціативи замовника (виробника, постачальника чи продавця продукціЇ).

Добровільна сертифікація проводиться, як правило, в умовах конкуренціЇ товаровиробників з метою рекламування продукціЇ, освоєння нових ринків збуту, формування і підтримування іміджу фірми, а також коли цього вимагають умови контракту на поставку продукціЇ.

Оскільки сертифікат відповідності гарантує тільки відповідність продукціЇ вимогам конкретного стандарту, висновок про рівень якості продукціЇ можна робити лише з урахуванням оцінки рівня вимог цього стандарту.

Відповідність продукціЇ застарілим вимогам того чи іншого нормативного документа буде свідчити про ЇЇ низький рівень якості і, навпаки, відповідність стандартам, що визнані у світі як найсучасніші, буде надійною гарантією ЇЇ високоЇ якості.

Оплачує всі види робіт, пов'язаних із сертифікацією, замовник (підприємство-виробник, постачальник чи продавець продукціЇ). Вартість робіт визначається в договорі між замовником і виконавцем (органом з сертифікаціЇ продукціЇ).

Оплата замовником робіт з проведення сертифікаціЇ не означає, що виконавець обов'язково видасть йому сертифікат на заявлену продукцію. Останнє залежить тільки від результатів випробувань продукціЇ та оцінки виробництва і (або) системи якості (у разі необхідності). При негативних результатах гроші замовнику за вже виконану роботу не повертають.

Замовник має право звернутись з метою сертифікаціЇ до будь-якого акредитованого в системі органу і вказати лабораторію, в якій він бажає проводити випробування продукціЇ. Це бажання замовника виконавець враховує.

У кожній системі сертифікаціЇ передбачено процедуру апеляціЇ тих чи інших рішень виконавця, зокрема відмову видати сертифікат відповідності за результатами випробування продукціЇ. Усі апеляціЇ розглядає апеляційна комісія, яка, переважно, створюється органом з сертифікаціЇ. Витрати, пов'язані з розглядом апеляцій, несе кожна із сторін. Рішення апеляційноЇ комісіЇ можна оскаржити в керівному органі системи сертифікаціЇ, рішення якого буде остаточне.

Крім торгівлі і митниці, результати сертифікаціЇ продукціЇ використовують також страхові компаніЇ, арбітражні суди, біржі тощо. Наприклад, страхові компаніЇ враховують результати сертифікаціЇ для оцінки ризику при страхуванні майна і нерухомості. А страхові компаніЇ Німеччини відмовляються страхувати вироби, що не пройшли сертифікацію.

Також проводиться сертифікація послуг, але вона значно поступається сертифікаціЇ продукціЇ. Найбільшого поширення набула за кордоном сертифікація послуг у таких галузях, як банківська і готельна справа. Сертифікація продукціЇ надає переваги підприємству-виробнику.

Для підприємств-виробників (постачальників) сертифікація продукціЇ дає можливість:

-- збільшити довіру до якості виробів, що експортуються в промислово розвинені краЇни;

-- розширити ринок збуту;

-- забезпечити рекламу і збільшити обсяги випуску (продажу). Для споживачів сертифікація продукціЇ корисна тим, що:

-- захищає від продукціЇ, що небезпечна для життя, здоров'я людини та ЇЇ майна;

-- полегшує вибір продукціЇ;

- сприяє підвищенню якості продукціЇ (завдяки стимулюванню перегляду застарілих вимог стандартів).

Ідея сертифікаціЇ, на перший погляд, дуже проста і, здавалось би, очевидна. Дійсно, для випуску виробів заданого рівня якості необхідно забезпечити:

-- стабільність технологічного процесу;

-- вимоги до вихідних матеріалів;

-- достатню комплектацію досліджувальноЇ бази засобами дослідження, вимірювання і метрологічного забезпечення, відповідними вимогами технічних умов;

-- строгу виконавчу дисципліну.

Сучасне виробництво на загал не може підтримувати стійкі торговельно-економічні зв'язки з споживачами продукціЇ, якщо воно допустить найменшу недооцінку будь-якого із зазначених факторів.

Системи сертифікаціЇ тут виступають лише як засіб, який забезпечує гарантію виконання вимог технічних умов, тобто як деякий вид організаційно-технічного посередництва у стосунках виробника із споживачем продукціЇ. У Системі самосертифікація - це гарантіЇ виробника, що випуск виробів забезпечений строго відповідно до вимог, визначених стандартами і технічними умовами. У національних системах сертифікаціЇ з участю третьоЇ сторони (національних і міжнародних) - це організація стороннього об'єктивного контролю, починаючи з атестаціЇ виробництв і випробування виробів з метою підтвердження Їх відповідності вимогам застосованих технічних умов і закінчуючи регулярною відбірковою перевіркою якості сертифікованоЇ продукціЇ.

Треба ще раз зазначити, що основним завданням сертифікаціЇ продукціЇ с забезпечення стабільного випуску виробів заданого технічними вимогами рівня якості. У теперішній час якість продукціЇ - це гарантований дохід підприємства. З іншого боку, забезпечення потрібного рівня якості вимагає відповідних затрат. Звідси випливає, що планування сертифікаціЇ продукціЇ як гасла нематеріальних витрат на ЇЇ забезпечення не дасть позитивних результатів, а, скоріше, призведе до негативного результату, який виразиться у дискредитаціЇ ідеЇ сертифікаціЇ і втраті довір'я до підприємства-виробника, якщо останнє буде неспроможне забезпечити випуск сертифікованоЇ продукціЇ строго відповідно до вимог використовуваних технічних умов.

Дата добавления: 2014-12-07