Тема 3. Характеристика місцевих податків та зборів

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлено необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

Місцеві податки і збори мають не дуже давню історію. Вперше вони були введені в Англії у ХУП столітті у формі податку на користь бідних. Центральний уряд вимагав від міст і приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов’язок. У подальшому місцеві податки були введені у більшості європейських країн. Особливою формою місцевого оподаткування стало так зване спеціальне обкладання. Воно стягувалося одноразово та пов’язувалося з проведенням конкретних робіт із благоустрій міст, для фінансування яких залучалися кошти тих членів територіальних громад, які від цього отримували вигоду. В Україні ця форма місцевого оподаткування, відома під назвою самообкладання і практикувалася у сільській місцевості.

Характерними рисами сучасних місцевих податків у зарубіжних країнах є їхня чисельність, регресивність, широке охоплення платників і дуже часто неупорядкованість. Загальна кількість місцевих податків у деяких країнах досить значна, тож суттєвою є роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів.

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений прийняттям 20 травня 1993 року Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їхні граничні розмірі й порядок обчислення.

Практика роботи органів місцевого самоврядування показує, що для розширення дохідної бази регіону з метою рішення проблем економічного і соціального розвитку варто ширше впроваджувати місцеві податки і збори.

У регіонах установлюються такі податки і збори:

Ø податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

Ø єдиний податок.

До місцевих зборів, що справляються в Україні відносяться:

· збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

· збір за паркування транспортних засобів;

· туристичний збір

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Базовий податковий період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, встановлений чинним Податковим Кодексом України на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених податковим законодавством, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування та групу, до якої вони відносяться.

Перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень.

Друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг їх доходу не перевищує 1000000 гривень.

Третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб та обсяг їх доходу не перевищує 3000000 гривень.

Четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

П'ята група - фізичні особи - суб'єкти господарювання, у яких протягом календарного року середньооблікова кількість працівників не перевищує 20 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Шоста група - юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів - податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією діяльністю; податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставки єдиного податку 5% та 10%; земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

Доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового періоду в грошовій формі; матеріальній або нематеріальній формі. Для юридичної особи це - будь-який дохід, отриманий протягом податкового періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Дохід визначається на підставі даних обліку і його визначення здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком. При визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація за рішенням суду за будь-які попередні періоди.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої - другої групи є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Платниками збору за місце для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору. При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Платники збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності - це суб'єкти господарювання, їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності - торговельну діяльність у пунктах продажу товарів; з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Об’єкт оподаткування -визначається в залежності від виду підприємницької діяльності згідно із чинним податковим законодавством.

Ставки встановлюються з розрахунку на календарний місяць у

відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Для здійснення певних види діяльності необхідно придбання пільгового торгового патенту. З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням визначених товарів (незалежно від країни їх походження)

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

Кожна держава поповнює свій бюджет по різному. Полінезійська держава Тувалу, чиє населення складає всього 10 тисяч жителів, за підсумками угоди з канадською компанією InformationCorp щорічно одержує від 60 до 100 млн. дол. до своєї казни за рахунок продажу доменів мережі Інтернет: як відомо, Тувалу виділені адреси, що закінчуються на.tv, які користуються неабияким попитом.

Зоопарк Кальмаарден шведської столиці торгує картинами, кожна з яких коштує 350 крон, котрі надходять до бюджету міста. Нетривіальність ситуації полягає у тому, що авторами картин є мавпи, які проживають у зоопарку.

Рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї і цінні папери, одержувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також одержувати кредити в банківських установах.Органи місцевого самоврядування можуть у рамках законодавства створювати комунальні банки й інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств і організацій, що належать до комунальної власності територіальних спільнот, розміщати відповідні їх кошти в банках. Інші суб’єкти права власності одержують відсотки від їхніх доходів відповідно до законодавства з зарахуванням їх до дохідної частини місцевого бюджету.

Економічна направленість цієї діяльності виявляється в тому, що інвестор вкладає гроші на певний термін, сума підлягає поверненню, інвестиції приносять доход, гроші вкладаються під певні гарантії місцевих органів влади. При цьому враховуються економічні інтереси як інвестора – одержання прибутку, збереження грошей у кругообігу державного суб’єкта або домогосподарства, – так і емітента.

Дата добавления: 2014-12-07