Планування чисельності керівників, фахівців і службовців

Визначення чисельності допоміжних робітників.

Визначення чисельності основних робітників.

Визначення фонду робочого часу працівників підприємства.

Кадри підприємства, їхній склад і структура.

Значення планування чисельності промислово-виробничого персоналу.

Сутність і види норм праці.

Сутність норм праці

План

1. Сутність і види норм праці.

Процес праці на підприємстві визначається в просторі і часі. Існують такі норми праці:

- норма часу (трудомісткість);

- норма виробітку;

- норма чисельності;

- норма обслуговування.

Норма часу в умовах дрібносерійного й одиночного виробництва (штучно-калькуляційний час).

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва, (штучний час).

Норма виробітку - це кількість продукції, що повинна бути виготовлена в одиницю часу.

Зміна норми виробітку обчислюється по формулі:

Середній % виконання норм виробки обчислюється як відношення нормо-годин на виготовлення продукції (t_н) до кількості фактично відпрацьованого часу (t_ф)

Норма чисельності - це необхідна для виконання даної роботи чисельність персоналу.

Норма обслуговування -; це встановлена кількість одиниць устаткування (робітників, квадратних метрів площі), що обслуговується одним працівником чи бригадою в плині зміни.

2. Значення планування чисельності промислово-виробничого персоналу.

Планування персоналу є складовою частиною загального планування діяльності й розвитку виробництва. Найважливішою задачею планування чисельності працівників підприємства в сучасних умовах господарювання є визначення мінімальної потреби працівників різних категорій по забезпеченню безперебійного виробничого процесу. З розширенням прав підприємств і переходом до ринкової економіки значення внутрішньозаводського планування різко зросло. Створилася визначена матеріальна зацікавленість колективів підприємства в скороченні чисельності працюючих. Тому наукове обґрунтування чисельності персоналу здобуває для підприємства важливе соціально-економічне значення. Планування персоналу охоплює рішення наступних задач:

• прогнозування перспективних потреб виробництва в працівниках окремих категорій;

• вивчення ринку праці зокрема ринку кваліфікаційної робочої сили;

• аналіз стану робочих місць підприємства;

• розробка програм і заходів щодо розвитку і навчання персоналу. Кадрове планування сприяє підвищенню конкурентноздатності підприємства, необхідності його подальшого розвитку й оптимального використання трудових ресурсів. Практичною основою планування персоналу є плани економічного і соціального розвитку колективів. Працівники диференціюються також по професіях і кваліфікації.

3. Кадри підприємства, їхній склад і структура.

Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, що одержали необхідну професійну підготовку і мають практичний досвід і навички в роботі. Крім постійних працівників у роботі підприємства можуть брати участь на умовах контракту й інші працездатні особи.

Усі кадри підприємства підрозділяються на промислово-виробничий персонал (ПВП) і не промисловий персонал (НПП).

До промислово-виробничого персоналу відносяться люди: зайняті в основних і допоміжних підрозділах виробництва, у заводських лабораторіях, в апараті заводоуправління, працівники охорони.

До непромислового персоналу відносяться зайняті в невиробничій сфері працівники підприємств, що не виготовляють дану продукцію.

У залежності від функцій, що виконуються, весь персонал підприємства підрозділяється на робітників, службовців, фахівців і керівників.

Робітники - у залежності від відношення до процесу виготовлення продукції поділяються на основних - які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції і допоміжних, котрі виконують функції обслуговування основного виробництва.

До службовців відносяться трудящі, що здійснюють підготовку й оформлення документації, господарське обслуговування, облік, контроль.

Фахівцями вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними й іншими роботами.

Керівники - це працівники які займають посади керівництва підприємства і його структурних підрозділів.

Серед факторів, що впливають на зміну професионально-квалификаційного складу кадрів підприємства необхідно виділити наступні.

Професія - це характеристика виду трудової діяльності.

Спеціальність знаходиться в границях основної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація характеризує якість відповідної праці і являє собою сукупність спеціальних знань, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій.

Рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних порівнянь і характеризується розрядами. Рівень кваліфікації керівників, фахівців і службовців залежить від відповідного утворення і досвіду роботи. На сьогоднішній день співвідношення між категоріями персоналу на підприємствах України таке: 18 % - керівники, 82 % - робітники.

Для визначення необхідної чисельності працівників підприємства їх професійного і кваліфікаційного складу вхідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт. При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кадрах визначається відношенням обсягів виробництва до запланованого випуску на одного працюючого.

Точні розрахунки чисельності необхідно робити окремо по відповідним категоріям персоналу.

4. Визначення фонду робочого часу працівників підприємства.

Розрахунок чисельності основних працівників необхідно робити в три етапи:

- розрахунок середнього числа робочих днів у плановому періоді;

- розрахунок середньої тривалості робочого дня;

- визначення реального фонду робочого часу середньосписочного робітників в годинах.

Для з'ясування фактичного числа робочих днів визначаємо календарний і номінальний фонд робочого часу.

Календарний фонд робочого часу це число календарних днів у плановому періоді.

Номінальний фонд робочого часу - це кількість днів у плановому періоді, за винятком вихідних і свят.

Фактичне число робочих днів у плановому періоді (явочний час) розраховується шляхом виключення з номінального робочого часу не виходів по встановленим законом причинам:

- чергові і додаткові відпустки;

- відпустки через хворобу, вагітності і роди;

- не явки в зв'язку з виконанням державних і суспільних обов'язків;відношення явочного часу до номінального називається коефіцієнтом використання робочого часу.

Основою розрахунку середньої тривалості робочого дня є дані про кількість чи питому вагу робітників які мають різну тривалість робочого дня, встановлену законом з урахуванням скорочення робочого часу в передсвяткові і святкові дні.

Реальний (ефективний) фонд робочого часу визначається як добуток фактичного числа робочих днів у році і середньої тривалості робочого дня.

5. Визначення чисельності основних робітників.

Після установлення фактичної кількості робочих днів у році обчислюється середня тривалість робочого часу. Основою для такого розрахунку служать дані про кількість робітників, що мають різну тривалість робочого дня.

У кожній галузі промисловості визначення чисельності працівників підприємства, необхідної для виконання виробничої програми, має свої особливості, обумовлені специфікою праці і виробництва.

Розрізняють наступні методи визначення числа основних робітників

а) по нормах часу на одиницю продукції (по трудомісткості);

б) по нормах виробітку за одиницю робочого часу;

в) по нормах обслуговування;

Вибір методів визначення чисельності основних робітників залежить від характеру виробничих процесів і трудових функцій, виконуваних кожним працівником на своєму робочому місці.

Для визначення чисельності основних робочих відрядників (Ч_пл) по трудомісткості розрахунок робимо по формулі:

де N_bi плановий випуск продукції за визначений період у натуральних одиницях;

t_і - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, година;

Ф_зф плановий ефективний фонд часу роботи одного робітника за той же період, годину;

К_вн - плановий відсоток виконання норм виробітку.

Кількість основних робітників можна визначити і по нормах виробітку:

де Н_в - планова норма виробітку в тих же одиницях в одну годину Ф_пл - плановий фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, людино-днів.

У галузях і виробництвах з апаратурними процесами чисельність робітників розраховуємо по нормах обслуговування по формулі:

де Q - число одиниць устаткування, шт;

С - кількість робочих місць;

Н₀ - норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, що повинне

обслуговуватися одним робітником чи їхньою групою, шт / год; К_об - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (у перериваних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, у безупинних - відношенням календарного до явочного).

Визначення чисельності робітників включає розрахунок облікового складу. Розрахунок ведеться двома методами: 1) за коефіцієнтом облікового складу

де Ч_р.яв - явочне число робітників 2)по загальному відсотку невиходів

де а - загальний відсоток невиходів на роботу.

6. Визначення чисельності допоміжних робітників. Планування чисельності допоміжних робітників на підприємстві, у цеху має на меті встановлення найбільш раціональних співвідношень між основними і допоміжними робітниками, розробку заходів щодо зниження чисельності допоміжних робітників утруднений через більш-менш достовірні дані про обсяг допоміжних робіт на планований період, нормативних документів по плануванню чисельності цієї групи робітників, а так само через неоднакову напруженість праці допоміжних робітників протягом робочого періоду. Розрізняють три основні групи допоміжних робітників:

1) зайняті на роботах, що піддаються нормуванню;

2) зайнятих на роботах, обсяг яких може бути встановлений тільки в залежності від числа машин, що обслуговуються, механізмів і агрегатів;

3) зайнятих на так званих чергових роботах.

Методи розрахунку допоміжних робітників: по трудомісткості робіт; нормам виробітку; нормам обслуговування; нормативам чисельності; робочим місцям.

По трудомісткості робіт. Розрахунок необхідної кількості нормованого часу допоміжних робітників-відрядників, а отже, і визначення їхньої чисельності виробляється по формулі:

де Н_нор - плановий обсяг робіт у нормо-годину;

Ф_пл - плановий фонд робочого часу на середньооблікового робітника, лю-

дино-змін.(інструментальних, модельних і т.п.)

По нормах виробітку. Розрахунок чисельності допоміжних робітників цим методом виробляється в тих випадках, коли вони виконують одну визначену роботу, зміст, обсяг і методи виконання якої строго регламентовані (контроль якості продукції в трикотажному, взуттєвому виробництві). Визначається по тій же формулі, що і для основних робітників.

По нормах обслуговування. Розрахунок чисельності допоміжних робітників, що виконують роботи, на які існують норми обслуговування, виробляється так само, як і основних робітників, по формулі:

По нормах чисельності. Нормативи чисельності розробляють і встановлюють у тих випадках, коли виробничий об'єкт чи устаткування обслуговується групою робітників і їх розміщення усередині об'єкта не визначається. Норми чисельності (Н_ч) визначаються на основі норми обслуговування чи норми часу обслуговування по формулі:

де Р - обсяг роботи;

Н₀ - норма обслуговування, виражена в тих же одиницях, що й обсяг роботи;

Ф - фонд робочого часу (у зміну, місяць);

Т₀ - норма часу обслуговування для відповідного періоду.

По робочих методах. Чисельність допоміжних робітників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяг робіт, ні норми обслуговування (крановики, стропальники й ін.) визначається по робочих місцях по формулі:

де М - число робочих місць.

7. Планування чисельності керівників, фахівців і службовців.

Складність планування чисельності керівників, фахівців і службовців обумовлена тим, що обсяг виробництва не є єдиним чи навіть головним фактором, що визначає їхню чисельність.

З метою визначення оптимальної чисельності використовуються нормативи чисельності розроблені по функціях керування. Виділяють наступні функції керування:

- загальне (лінійне) керівництво основним виробництвом;

- розробка й удосконалювання конструкцій чи виробів складу продукту;

- технологічна підготовка виробництва;

- забезпечення виробництва інструментом і оснащенням;

- стандартизація і нормалізація продукций технологічних процесів і інших елементів виробництва;

- удосконалювання організації виробництва і керування;

- організація праці і заробітної плати;

- ремонтне й енергетичне обслуговування;

- контроль якості продукції;

- оперативне керування основним виробництвом;

- техніко-економічне планування;

- бухгалтерський облік і фінансова діяльність;

- матеріально-технічне постачання, кооперування і збут продукції;

- маркетингова діяльність;

- комплектування і підготовка кадрів;

- охорона праці і техніки безпеки;

- загальне діловодство і господарське обслуговування.

Розрахунок нормативів чисельності виконується по емпіричних формулах.

Планування чисельності керівників та фахівців по функціях керування дозволяє більш обґрунтовано визначити чисельність цих категорій працівників у залежності від об'єктивних і конкретних умов праці.

Лекція № 10

Дата добавления: 2014-12-07