Класифікація трудомісткості по характері і призначенню витрат праці

Показники розрахунку продуктивності праці в стоїмосному методі.

Трудовий метод виміру продуктивності праці і його складові.

Натуральний метод виміру продуктивності праці, галузі застосування й обмеження на використання.

Виробка і трудомісткість продукції.

Показники і методи виміру продуктивності праці.

Методи виміру і критерії росту продуктивності праці

План

1. Показники і методи виміру продуктивності праці.

Найважливішою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці у всіх сферах економіки.

Вимір продуктивності праці повинен ґрунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, що можуть характеризувати рівень продуктивності праці в часі і просторі. Методи оцінки продуктивності праці повинні відповідати наступним вимогам:

• одиниці виміру не повинні спотворювати показників продуктивності праці

• цілком враховувати фактичний обсяг праці і витрати робочого часу

• забезпечувати єдність методів виміру продуктивності праці

• показники продуктивності праці повинні бути наскрізними, зведеними, порівнянними, мати високий ступінь вірогідності і бути універсальними у використанні.

Розрізняють продуктивність праці в масштабі регіону, галузі, підприємства, цеху, виробничої ділянки, бригади й окремого працівника. При цьому продуктивність праці визначається як відношення обсягу виробленої продукції до витрат праці. Показниками трудомісткості є вироблення і трудомісткість.

2. Виробка і трудомісткість продукції.

Виробка - це кількість виробленої продукції в одиницю часу чи кількість продукції, що приходиться на одного середньосписочного працівника за рік, квартал, місяць. Вона розраховується як відношення кількості виробленої продукції до величини робочого часу:

тут В - вироблення в одиницю часу

ОП - обсяг випущеної продукції Т - витрати робочого часу

Трудомісткість - це витрати часу на одиницю продукції, тобто величина зворотна виробленню

Тут Тр - трудомісткість одиниці продукції

Чим більше вироблення продукції в одиницю часу і чим менше витрати часу на одиницю продукції, тим вище рівень продуктивності праці. Тому цей показник продуктивності праці називається прямим. Однак відсоток росту вироблення Л В% не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості Л Тр%. Зв'язок між ними задається вираженнями:

У сучасній економічній літературі вироблення використовується частіше чим трудомісткість. У залежності від витрат на одиницю робочого часу розрізняють:

вироблення на одну відпрацьовану людино-годину (годинне вироблення) вироблення на один відпрацьований людино-день (денне вироблення) вироблення на одного середньостатистичного працівника в рік (річний виробіток)

Існує квартальна і місячна виробітки.

Годинне вироблення характеризує фактично відпрацьований час. Денна залежить від тривалості робочого дня з урахуванням внутрізмінних простоїв і втрат часу. Річний виробіток враховує не тільки внутрізмінні, але і цілоденні простої. Залежність між ними може бути виражена формулами

тут І д.в. - індекс денного вироблення

І _г._в. - індекс годинного вироблення

І _і.р._в. - індекс використання робочого часу впродовж зміни

І_р._в,- індекс річного виробітку

І _яв. - індекс кількості явочних днів упродовж року.

3. Натуральний метод виміру продуктивності праці, область застосування й

обмеження на використання.

Методи виміру продуктивності праці визначаються системою вимірів випущеної продукції. Розрізняють наступні методи: натуральний, трудовий і вартісний (грошовий).

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг випущеної продукції, і продуктивність праці розраховують у натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах). Цей метод застосовується усередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих ділянках тих галузей, що випускають продукцію (електроенергетика, текстильна промисловість і т.п.).

Якщо підприємство випускає продукцію, що в основному має ті самі ознаки, то відрізняються якою-небудь однією ознакою, вироблення можна розраховувати за допомогою умовно натуральних одиниць (наприклад, у консервній промисловості використовують термін умовні банки). Однак натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають в основному різноманітну продукцію. Крім цього за цією методикою не можна врахувати зміни обсягу незавершеного виробництва, що у деяких галузях мають значну частку в загальному обсязі виробництва (будівництво, суднобудування).

4. Трудовий метод виміру продуктивності праці і його складові.

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у цехах, де обсяг виробництва, розраховується в нормо-годинах. Трудовий метод під час випуску незавершеної продукції визначається в нормо-годинах. При научно-обґрунтованих статистичних нормах цей метод досить точно відбиває динаміку зміни продуктивності праці. Поряд з виробленням у ньому широко використовується такий показник як трудомісткість продукції.

Трудова продукція - це сума усіх витрат живої праці на виробництво одиниці продукції в даному підприємстві, організації чи установі. У трудову продукцію входять витрати живої праці працівників усіх категорій промислово-виробничого персоналу, керівників, фахівців і робітників. Показник трудової продукції визначається на одиницю продукції, що випускається, у натуральному вираженні по всій номенклатурі товарів і послуг. У залежності від складу трудових витрат і їхньої ролі в процесі виробництва розрізняють:

– технологічну трудомісткість (ТТ)

– трудомісткість обслуговування виробництва (ТО)

– виробничу трудомісткість (ТВР)

– трудомісткість керування (ТК)

повну трудомісткість (Т_повн).

Технологічна трудомісткість - це витрати праці робочих здійснюючих технологічний вплив на предмети праці, що враховуються в товарній продукції підприємства. Вона розраховується по формулі:

де ТТ - технологічна трудомісткість

Т_в. - трудомісткість відрядників

Т_п. - трудомісткість почасовщиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва - це витрати праці - допоміжних робочих основних цехів і всіх допоміжних цехів і служб, зайнятих обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість враховує витрати праці всіх робітників.

Трудомісткість керування враховує накладні витрати зв'язані з оплатою праці керівників, фахівців, службовців, МОП, охорони і т.д.

Повна трудомісткість включає трудові витрати всіх зазначених категорій і може бути розрахована по формулах:

Трудовий метод досить точно характеризує зміни продуктивності праці, однак має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм по мірі впровадження організаційно-технічних заходів.

5. Показники росту продуктивності праці у вартісному методі.

У сучасних ринкових умовах господарювання для виміру продуктивності праці використовується вартісний (чи грошовий) метод, що базується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова і товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, валовий доход). Якщо натуральні показники характеризують продукцію тільки як визначений обсяг споживацької вартості, то вартісні показники характеризують продукцію як визначений економічний результат роботи.

Здатність вартісного показника відбивати у визначених пропорціях кількість праці, що міститься в різноманітній продукції, дозволяє використовувати його для оцінки продуктивності праці по будь-якому підприємству, колгоспу, радгоспу, по окремих галузях промисловості і по всьому народному господарству.

Для числення продуктивності праці у вартісному вираженні можуть бути використані різні показники оцінки продукції, що випускається:

- валова продукція;

- товарна продукція;

- валовий оборот;

- нормативна вартість обробки;

- нормативно-чиста;

- чиста продукція;

- валовий доход.

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виробництво як на окремому підприємстві чи галузі, так і економіці в цілому. Зупинимося детальніше на цих показниках.

Показники продуктивності праці розраховані по валовій і товарній продукції мають і недоліки і переваги.

Переваги цього методу оцінки:

- валова продукція характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства;

- товарна продукція характеризує обсяг виробництва, що надходить у народногосподарський оборот.

Розходження між показниками валової і товарної продукції полягає в тому, що перший характеризує продукцію з погляду виробництва, виявляючи загальний обсяг виробництва (валовий), а товарний - з погляду звертання, виявляючи обсяг результатів виробничої діяльності, що надходить у народногосподарському звертанні.

З народногосподарської точки зору найбільш важливим показником є товарний, однак, для спостереження за зміною продуктивності праці в часі даний показник не придатний, особливо для підприємств із тривалим виробничим циклом.

Недоліки такого розрахунку:

- залежать від витрат минулого (упредметненої праці);

- впливає на асортимент продукції, її матеріалоємність і трудомісткість;

- не враховує зміни обсягу оперативних постачань зміни обсягу незавершеного виробництва, а так само особливості і динаміку зміни цін на продукцію.

У деяких галузях промисловості (швейної, поліграфічної) продуктивність праці розраховують, використовуючи показник обсягу нормативної вартісної обробки, при якій для кожного виду продукції визначають єдині і постійні нормативи заробітної плати основних робітників з відрахуваннями в бюджет на соціальні нестатки, цехові і загальнозаводські витрати.

Тому що в цьому показнику не враховуються матеріальні витрати, то на нього не впливають витрати минулої праці. Недоліком цього показника є те, що він не фактична вартість обробки, а лише її нормативні значення.

Найбільш повне представлення про внесок підприємства у свою продукцію представляє показник чистої чи продукції знову створена вартість продукції, яку можна визначити по формулі

де ОП - обсяг чистої продукції;

ОВ - обсяг валової продукції;

MB - матеріальні витрати;

ЗП - заробітна плата з відрахуваннями в бюджет;

ПП-прибуток підприємства.

6. Класифікація трудомісткості по характеру призначенню витрат праці.

По характері і призначенню витрат праці розрізняють: нормативну трудомісткість; фактичну трудомісткість і планову.

Нормативна трудомісткість - це нормовані витрати на виготовлення виробу, виходячи з діючих норм часу, норм обслуговування штатного розкладу і планового фонду робочого часу.

Фактична трудомісткість — це реальні витрати на виготовлення одиниці продукції чи виконання обсягу робіт.

Планова трудомісткість - це витрати праці на виготовлення одиниці продукції чи виконання обсягу робіт, установлені з урахуванням їх зниження в плановому періоді.

Використання показників трудомісткості дозволяє здійснити планомірне й ощадливе регулювання витрат у найбільш близькій до праці формі безпосередньо в робочому часі. Визначальна роль показників праці зв'язана з тим, що при вимірі продуктивності праці резерви її росту складають власне кажучи можливості економії часу.

Лекція № 9

Дата добавления: 2014-12-07