Організація робочого місця

Індивідуальна і колективна форми організації праці.

Розподіл і кооперація праці.

Стадії розділення трудового процесу.

Завдання організації праці на підприємствах.

Процес праці і її організація на підприємствах

Лекція № 5

План

1. Завдання організації праці на підприємствах

Правильний розподіл роботи між членами колективу, котрі виконують певні операції виробничого процесу, сприяє раціональному використанню робочого часу і в кінцевому випадку збільшує випуск продукції при тій же чисельності працівників. Ці завдання вирішуються організацією праці на підприємстві.

Під організацією праці на підприємствах розуміють конкретні форми і методи об'єднання людей і техніки в процесі праці.

В змісті організації праці виділяють ряд направлень (елементів); основні з них:

- розподіл і кооперування праці;

- нормування праці;

- організація і обслуговування робочих місць;

- організація підбору персоналу та його розвиток;

- покращення умов праці;

- ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і відпочинку;

- раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

- зміцнення дисципліни пращ;

- організація винагород за працю;

Головна мета організації праці полягає у виготовленні максимальної кількості продукції при мінімумі витрат, створенні необхідних умов для всебічного розвитку людини в процесі праці, забезпеченні зростання продуктивності праці за рахунок раціонального використання фонду робочого часу всього колективу підприємства, виробничого обладнання і матеріальних засобів.

Організація праці на підприємстві забезпечує:

- неухильне зростання продуктивності праці в нормальних виробничих умовах при підвищенні виробничої кваліфікації і культурно-технічного рівня трудящих;

- створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості в процесі праці, тобто усунення несприятливих факторів виробничого середовища та встановлення виробничих зв'язків;

- випереджальне зростання продуктивності праці на зростанням заробітної плати.

Тому, у широкому змісті слова, під організацією праці на підприємстві розуміється сукупність заходів по дотриманню необхідної пропорційності в розстановці працюючих і найбільш ефективне використання робочої сили при даному ступені механізації робіт і досконалості технологічного процесу для забезпечення постійності підвищення продуктивності праці.

2. Стадії розділення трудового процесу

Праця в промисловості організується в своїх різноманітних формах. На вибір тієї, чи іншої форми організації праці впливають наступні моменти:

1) НТП, систематичне вдосконалення техніки і технології;

2) система організації виробництва;

3) психофізіологічні фактори і особливості екологічного середовища;

4) фактори, пов'язанні з характером задач, розв'язуваних у різних ланцюгах системи управління виробництвом.

Будь-який виробничий процес розділяється на стадії, обумовлені технологією отримання готового товару. Наприклад, в металургії це конкретні обумовлені процеси: доменний, мартенівський, прокатний, в легкій промисловості це стадії обробки, такі як заготівельна, оброблювальна, складальна, оздоблювальна і т.д.

Всередині кожної стадії виділяються виробничі операції (приватні процеси по виготовленню деталей, напівфабрикатів, окремих вузлів, які входять в різні вироби), котрі обумовлюються і одержують самостійність. Щоб перетворити деталі і напівфабрикати в готовий виріб, необхідно їх укомплектувати. Таким чином проявляється кооперація праці.

Перевага розділення праці полягає в тому, що вона

- підвищує продуктивність праці;

- дозволяє організувати послідовну і одночасну обробку предметів праці;

- сприяє спеціалізації виробничого процесу.

В той же час слід враховувати межу доцільності в процесі розділення праці. У зв'язку з цим необхідно:

- не допускати зниження ефективності використання робочого часу й обладнання;

- не допускати знеособлювання і безвідповідальності в процесі виробництва;

- розділення не повинне бути надмірно дробовим, щоб не ускладнювати організацію процесу виробництва і нормування праці, не знижувати кваліфікацію робочих, не позбавляти працю змістовності і не робити її монотонною.

3. Розподіл і кооперація праці

Розділення і кооперація праці обумовлюють розстановку виконавців по окремим робочим місцям і виробничим підрозділам. В основу розстановки покладений облік норм праці, так як вони показують які витрати робочого часу потрібні для виробництва даної продукції в певних організаційно-технічних умовах. На основі розділення праці забезпечується спеціалізація працівників і придбання ними професійних навичок і знань, а також відповідальність кожного за виконану роботу.

Застосовуються наступні форми розділення праці: відокремлення основної роботи від допоміжної та підготовчої, кваліфікованої праці від менш кваліфікованого, за технологічною однорідності робіт, а також операційне розділення праці.

Відокремлення основної роботи від допоміжної та підготовчої сприяє неперервності, повторюваності і ритмічності виробництва. Робітники накопичують виробничий досвід у виконанні кількох операцій. Одночасно краще використовується обладнання, так як основний робітник не відволікається на виконання допоміжних та підготовчих робіт.

Відокремлення кваліфікованої праці від менш кваліфікованої дозволяє звільнити робітника високої кваліфікації від робіт, виконання котрих потребує простої праці. Цьому виду розділення відповідає розподілення робіт і виконавців по кваліфікаційним розрядам.

Розділення праці за технологічною однорідністю передбачає виділення чіткого кола робіт, котрі виконуються робітниками певної професії і спеціальності. Таке розділення праці дає можливість розподіляти й закріплювати виробничі операції.

Розділення праці впливає на вибір тієї, чи іншої форми організації трудового процесу.

6. Індивідуальна і колективна форми організації праці

На підприємствах застосовуються наступні форми організації праці на робочих місцях: індивідуальна (коли на робочому місці зайнятий один робітник), колективна (коли робота виконується групою або бригадою робітників одної або різних спеціальностей чи кваліфікацій), за числом обслуговуваного обладнання (одно верстатна або багатоверстатна).

Індивідуальна форма організації праці застосовується на ділянках, де можливо за кожним робітником закріпити робоче місце, визначити коло функцій та обов'язків, встановити завдання і врахувати обсяг виконаної ним роботи.

Застосування колективної форми організації праці доцільно, коли обслуговуються крупні агрегати і механізми металургії, хімії, цементної, харчової й інших галузей промисловості, коли виконання однієї операції здійснюється впродовж кількох робочих змін, коли необхідний такий ритм роботи, котрий забезпечував би збільшення випуску продукції на кінцевій операції (наприклад, на конвеєрних і поточних лініях, в швацькій, взуттєвій, харчовій промисловості).

Форми організації праці вибираються з урахуванням застосовуваної на підприємстві техніки, особливостей окремих видів робіт, типів виробництва, способів його організації, обсягу робіт та ступеню технологічного взаємозв'язку окремих операцій і виробництв. Кожна форма організації праці має різновиди в залежності від форми розділення праці і рівня спеціалізації виконавця.

Колективна праця при правильній її організації сприяє найбільш повному використанню обладнання, матеріальних і трудових ресурсів, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, що випускається.

7. Організація робочого місця

Одним із найважливіших елементів організації праці на підприємстві являється вдосконалення планування, організації та обслуговування робочого місця з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при можливо менших фізичних зусиллях та мінімальному нервовому напруженні. Робоче місце - це первинна ланка виробничої структури підприємства.

Робоче місце - це зона трудової діяльності робітника, чи групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного виконання роботи. Одночасно це перша сходина виробничої структури підприємства, котра може функціонувати самостійно.

Організація робочого місця - це система заходів по його плануванню, оснащенню засобами і предметами праці, розміщенню їх в певному порядку, обслуговування і його атестації.

Планування робочого місця - це раціональне розміщення обладнання, засобів зв'язку, технологічної та організаційної оснастки і т.п., а також людини. Робоче місце має робочу (основну) і допоміжну зони. В основній зоні, зазвичай обмеженої межами досяжності рук людини, розміщуються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, остання площа - допоміжна зона.

Велику роль в організації праці відіграє обслуговування робочого місця, так як приблизно 2/3 всіх внутрішніх втрат робочого часу пов'язанні з недоліками обслуговуванні робочих місць. Воно здійснюється по наступним функціям: підготовчій, виробничій, інструментальній, налагоджувальній, енергетичній, контрольній, ремонтній ті ін. Виділяють: стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для приведення в дію наявних резервів у використанні виробничого потенціалу, підвищення продуктивності праці і забезпечення збалансованості робочих місць з трудовими ресурсами використовується механізм атестації і раціоналізації окремих робочих місць, а також атестація технологічних процесів, виробництв, ділянок, цехів, в ході котрої комплексно оцінюються їх технічний, організаційний стан, умови праці і техніки безпеки, розглядаються можливості зростання фондовіддачі, кваліфікаційний потенціал працівників.

Робоче місце прийнято класифікувати

• за професіями (токар, свердлувальник і т.д.);

• за числом виконавців (індивідуальне, колективне);

• за ступенем спеціалізації (універсальні, спеціалізовані);

• за рівнем механізації (механізоване, автоматизоване);

• за кількістю обладнання (одно верстатні, багатоверстатні);

• за місцем знаходження (стаціонарні, чи рухомі, знаходяться під землею або на висоті.

Лекція № 6

Дата добавления: 2014-12-07