Продуктивна сила, інтенсивність праці і зв'язок між ними

Жива та попередня праця і їх функції.

Продуктивність праці в суспільстві. Основні поняття, сутність і значення

План

1. Економічний зміст продуктивності праці.

1. Економічний зміст продуктивності праці

Продуктивність праці - це ефективність використання ресурсів - праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації - під час виготовлення різних товарів та надання послуг. Вона встановлює взаємозв'язок між кількістю і якістю виготовлених товарів або наданих послуг і ресурсами, котрі було витрачено на їх виготовлення. Продуктивність дає можливість скоректувати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні актуального індивіда, цеха, підприємства, організації, галузі і держави) з використовуваними ресурсами.

За ринкових умов продуктивність праці являється об'єктом переговорів і підписанням відповідних угод між адміністрацією підприємства та його трудовим колективом в рамках спеціалізованого або колективного договору.

Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції при тих самих витратах.

Продуктивність праці характеризує ступінь корисності використання праці і засобів виробництва, що приводяться нею в рух.

Зростання продуктивності праці проявляється в наступних формах:

- скорочення витрат на одиницю вироблюваної споживчої вартості, що виражається в економії матеріальних та трудових ресурсів;

- зростання маси споживчих вартостей, вироблених в одиницю часу, що виражається не у витратах, а в результатах праці;

- зміна співвідношень між безпосередньою і упредметненою працею та загальним зменшенням витрат праці;

- збільшення маси і норми прибавочного продукту.

Зростання продуктивності праці не може бути безмежним. Межа зростання продуктивності праці обмежується техніко-організаційним рівнем виробництва. Економічно розумні межі зростання продуктивності праці обмежуються умовою збільшення маси споживчої вартості і якості продукції, інакше економія робочого часу втрачає сенс.

За умов розповсюдження прогресивних форм господарювання - колективного та орендного підряду, перетворення державних підприємств в орендні, кооперативні, акціонерні, змішанні, з участю іноземного капіталу та ін. без радикального підвищення продуктивності праці не можливо досягти суттєвих результатів у збільшенні обсягів продукції, що виготовляється, зниження собівартості, збільшення прибутку, підвищення заробітної плати.

Зростання продуктивності праці - об'єктивний економічний закон, діючий у всіх економічних формаціях. Піднесення продуктивності праці являється економічною необхідністю для будь-якої системи господарювання.

2. Жива та попередня праця і їх функції

Згідно з економічним змістом процесу праці вона складається із живої праці, який витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції, і минулої праці, упредметненої в раніше створеній продукції і використовуваного в тій, чи іншій мірі для виробництва нової продукції (сировина, матеріали й енергія - повністю, а машини, споруди, будівлі - частково.

Розрізняють конкретну і абстрактну працю.

Конкретна праця - це направлена діяльність людини зі створення конкретної продукції.

Абстрактна праця - це витрати людської енергії, частина витрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в котрій вона виконується.

Змістом конкретної праці являється кількісний та якісний склад трудових функцій (відмінність в професіях, рівнях кваліфікації працівників і т.д.), їй співвідношення і взаємозв'язки в конкретному процесі праці.

Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом витрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в котрих здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, а також вимогами підготовки працівника).

Розрізняють загальні і приватні ознаки праці.

Загальні ознаки визначаються формою власності і відображають ставлення працівників та способів виробництва до продукту своєї праці. В загальній природі праці вони проявляються в ступені залучення до праці. З урахуванням цих ознак, праця може бути відірваним чи не відірваним від процесу виробництва і його результатів безпосередньо чи побічно.

Приватні ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками види праці можна класифікувати:

- за способом виконання - розумова і фізична;

- за кінцевим результатом праці - продуктивна і не продуктивна;

- за рівнем складності праці - складна і проста;

- за рівнем творчості - творча і не творча.

Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані. Вони зумовлюють одне одного і змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в суспільстві.

В процесі виробництва функцією живої праці являється використання робочого часу, матеріалізованого в елементах виробництва і перенесеного на виготовлений продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність використання як живої, так і сукупної живої і упредметненої праці.

Загальною прогресивною тенденцією використання конкретної праці являється зменшення питомої ваги внеску в продуктивність праці, долі живої праці і збільшення долі упредметненої праці.

3. Продуктивна сила, інтенсивність праці і зв'язок між ними

Продуктивна сила характеризується спроможністю праці створювати нові споживчі вартості потрібної кількості і зберігати при цьому минулу упредметнену працю.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості в одиницю часу і вимірюється кількістю енергії, яку витрачає працівник. Чим вище рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність.

Модульний рівень інтенсивності визначається фізіологічними і психічними можливостями організму людини. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі і не може бути безмежною. Взаємозв'язок продуктивності, продуктивної сили й інтенсивності праці виражається формулою

де П_С - рівень розвитку продуктивних сил в даний момент часу (зазвичай в

розрахунках береться рівним одиниці);

К - коефіцієнт використання продуктивної сили;

І_НТ - ступень інтенсивності праці порівняно із середньою і суспільно-необхідною.

Приклад: К = 0,8; І_НТ = 0,9; тоді П_Т = 1 • 0,8 • 0,9 = 0,72.

Отже, наявні можливості підвищення продуктивності праці використовуються тільки на 72 %, а інші 28 % являються резервами її зростання.

Нормальна інтенсивність означає такі затрати життєвої енергії впродовж робочої зміни, котрі забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму та повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Нормальна інтенсивність праці забезпечує продуктивне використання всього робочого часу і не викликає безповоротних негативних явищ в життєдіяльності організму людини. Це означає, що при нормальній інтенсивності праці є безумовна можливість повного відновлення витрачених сил впродовж щоденного відпочинку або більш тривалих перерв в праці впродовж року і умови для всебічного гармонічного розвитку фізичних та розумових здібностей людини. Таким чином, інтенсивність праці являється важливим фактором продуктивності, так як має певну фізіологічну межу і потребує людської енергії.

Інтенсивність притаманна всякій праці і може коливатися в значних межах, залежно від характеру праці, умов праці і ставлення працівника до праці.

Використання робочого часу визначається за допомогою коефіцієнта використання робочого часу К_ВИК

де Т_ВР.Ч - виробничий час виконання даної роботи і необхідних перерв; Т_ЗАГ.Ч - загальний час роботи.

Лекція №7

Дата добавления: 2014-12-07