Людина - колектив - суспільство

Взаємодіючи з навколишнім середовищем, змінюється і людська природа, збагачуються знання, розширюються можливості їхнього використання. Чим краще організована колективна праця, тим раціональніше витрачається робоча сила і засоби виробництва, вище продуктивність праці. При цьому людина використовує досягнення інших галузей науки, що вивчають життєдіяльність людини:

- гігієну й охорону праці;

- технічну естетику і дизайн;

- соціологію праці;

- мотивацію праці і управління персоналом;

- ринок праці.

У самому загальному виді працю можна визначити як об'єктивно властиву людині сферу діяльності з перетворення природних, матеріальних і інтелектуальних ресурсів у необхідний для споживання продукт.

До предметів праці відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина, матеріали, напівфабрикати. До засобів праці відносяться машини, прилади й обладнання.

Взаємодія людини з елементами трудового процесу може бути представлена у виді схеми:

Рис 1. Схема взаємодії людини і продуктами праці

Відмінною властивістю трудового процесу є те, що він забезпечує життєдіяльність людського організму з властивими йому фізіологічними функціями і явищами. У процесі праці відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості, її здатності перетворювати речовину природи в споживчу вартість.

В умовах ринкових відносин людина може реалізувати свій трудовий потенціал подвійно: або вона виступає як самостійний товаровиробник, реалізуючий свою продукцію на ринку, або як найманий робітник, що пропонує свої послуги: кваліфікацію і робочий час в обмін на заробітну плату і прибуток.

Перехід до ринкової економіки вимагає переосмислення економічної сутності праці, співвідношення її результатів і витрат. Однією з основних задач економіки праці є визначення методів вимірювання результатів праці за кількістю і якістю виробленої продукції, їхньому нормуванню і регулюванню.

Особливою сферою трудової діяльності є підприємництво.

Підприємництво - це ініціативна господарська діяльність суб'єктів власності в рамках існуючих законів, спрямована на створення економічних і організаційних умов для виробництва продукції, збуту товарів, надання послуг з урахуванням інтересів виробника і споживача з метою одержання прибутку. Сутність підприємництва полягає у виявленні суспільних потреб і незадоволеного попиту, створенні або перетворенні підприємств для організації їх виробництва.

Підприємництво слід розглядати як рушійну силу ринку і як особливу сферу праці.

4. Категорії характеру, змісту і змістовності праці

Характер праці - це сукупність елементів, що визначають місце, роль і розвиток особистісного фактора виробництва, склад і обсяг трудових функцій робітників, ступінь їхнього впливу на ефективність праці, кваліфікаційно-освітній рівень і професійну підготовку працівників.

Він визначається всією системою правових відносин і ступенем розвитку матеріально-технічної бази виробництва. У процесі праці виявляються фізіологічні і психічні функції людського організму, відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості і її здібності перетворювати речовини природи в споживчу вартість.

Зміст праці - це категорія, що відбиває розвиток продуктивних сил суспільства, зв'язок між особистими і матеріально-речовинними формами виробництва, яка залежить від пануючої системи виробничих відносин.

Розходження в змісті праці працівників є однією з причин соціальної неоднорідності суспільства. Отже, зміни в змісті праці здійснюють істотний вплив на ставлення працівників до праці.

Для характеристики змісту праці застосовується також термін "змістовність праці", під яким розуміють рівень складності і розмаїтості виконуваної роботи, її насиченість розумовою діяльністю, самостійністю і творчістю.

Люди є найбільш цінним трудовим ресурсом, тому основою управління будь-якою економічною системою повинне бути управління ними. Зміст такого управління визначається соціальними відносинами, обсягами виробництва, технологією й іншими факторами.

У масштабі економіки держави управління людськими ресурсами направлене переважно на:

- регулювання зайнятості;

- умови праці і її оплату;

- забезпечення ділових відносин між роботодавцями і найманими робітниками;

- підвищення кваліфікації працездатного населення;

- розробку законодавства в сфері праці;Найважливішими завданнями управління людськими ресурсами є:

- визначення потреби в робітниках, фахівцях і службовцях різної кваліфікації, виходячи зі стратегії діяльності підприємства;

- аналіз ринку праці і управління зайнятістю;

- підбір і адаптація персоналу;

- планування кар'єри співробітників, їх професійного й адміністративного росту;

- забезпечення раціональних і сприятливих умов праці;

- організація трудових процесів, аналіз витрат і результатів праці, встановлення оптимальних співвідношень між кількістю одиниць устаткування і чисельністю персоналу;

- розробка систем мотивації ефективної діяльності виробництва;

- забезпечення структури доходів;

- управління конфліктами;

Обсяг робіт з кожної з цих функцій залежить від розмірів підприємства, продукції, що виробляється, ситуації на ринку праці, кваліфікації персоналу.

Лекція № 2

Дата добавления: 2014-12-07