Психологічний аналіз захворювань дихальної системи

ТЕМА 6

ТЕМА 5

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНЬ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ ТА ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ

За Ф. Александером, люди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту характеризуються:

v відразою до світу;

v екстравертованими якостями;

v страхом голоду (ядро почуття небезпеки);

v страхом майбутнього;

v оральною агресією (кусання), яка викликає почуття провини;

v витісненими сексуальними прагненнями, які регресивно виражаються у процесі харчування та його порушеннях;

v недостатнім умінням свідомо ставитися до власних образ та агресії.

Хворі на анорексію характеризуються:

v компульсивними рисами характеру;

v перфекціонізмом, упертістю, докорами сумління, чистоплотністю, чутливістю, амбіційністю;

v бажанням звернути на себе увагу (оскільки їжа – це задоволення, то має бути публічна форма покаяння), як це робить дитина, відмовившися від їжі;

v самодеструктивними тенденціями.

Хворі на булімію характеризуються:

v прагненням до агресивного заковтування та володіння;

v тим, що ожиріння, як один із наслідків, є захистом від жіночої ролі, а блювання, як один із наслідків, є проявом нечистої совісті чи відмовою від неусвідомленого бажання вагітності;

v тим, що їжа виявляється способом задоволення фрустрованої потреби в любові.

Хворі на гастрит характеризуються:

v фіксацією на ситуації залежності в ранньому дитинстві, яка вступає в конфлікт з дорослим Его;

v настановою на залежність, яка суперечить самоствердженню й зумовлює нестриманість харчової поведінки;

v амбіційністю, астенічністю, гальмуванням жіночих тенденцій, орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами;

v конфліктом між дитячістю та дорослістю;

v схильністю до перенавантажень та відмовою від допомоги;

v тенденцією до компенсації бажання залежності демонстрацією активної діяльності та прийняттям лідерства;

v страхом втрати стосунків залежності, які приводять до посилення шлункової секреції.

Хворі на діарею та коліт характеризуються:

v ворожими імпульсами, які сприяють розвитку почуття провини;

v прагненням компенсувати все те, що бажають відняти в інших, яке проявляється в стурбованості з приводу обов’язків;

v інфантильною формою даріння, замість реальних дій (вміст кишечника);

v нарцисизмом, залежністю від матері, витісненими садистичними імпульсами, фрустрованою схильністю виконувати обов’язки чи будь-що, що вимагає інтенсивного виходу енергії (у разі виразкового коліту).

Ті, хто страждають на обстипацію (запор, характеризуються:

v свідомим агресивним та принизливим ставленням до інших як реакцією на почуття відторгнення та недовіри;

v позицією, яка відбивається в таких словах: "Я ні від кого нічого не можу чекати і тому не вважаю за потрібне щось давати. Я повинен триматися того, що маю".

За Н. Пезешкіаном, хворі на виразку шлунка та 12-палої кишки характеризуються:

v здатністю давати вихід напруженню й конфліктам;

v вербалізацією в таких метафорах: “важко на душі”, “лопатися від злості”, “з’їдати себе (чи когось)”, “ущипливо реагувати”, “не переварювати”, “бути кислим”, “показувати зуби”, “замикатися у шкаралупі”;

v проблемами з такою “актуальною здатністю”, як слухняність, що пов’язано з покаранням, нагородою, схваленням;

v незадоволеною, потужною потребою в надійності та прив’язаності;

v прагненням до професійного успіху та грошей, яке витісняє турботу про духовну їжу;

v тим, що в батьківському домі важливу роль відігравали досягнення та бережливість; почуття гніву немовби “проковтувалися”; дітей “перегодовувалося” увагою.

Ті, хто страждають на обстипацію, характеризуються:

v здатністю щось міцно тримати при собі;

v вербалізацією в таких метафорах: “утримуватись від чогось”; “бурчати”; “тримати при собі”; “бути стриманим”; “поставити себе в жорсткі рамки”; “пустити на самоплин”; “бути замкненим”; “триматися за щось”;

v проблемами з такими “актуальними здатностями”: обов’язковість, точність, сумлінність;

v обмеженістю чи надлишковістю контактів при замкненості та мріях про відкритість;

v лояльністю до сімейних традицій та такими батьківськими девізами: “Довіряй, та перевіряй”, “Стримуйся”.

Хворі на діарею та коліт характеризуються:

v вербалізацією в таких метафорах: “накласти в штани з переляку”, “тремтіти від переляку”, “отримувати прочуханки”, “покінчити з чимось”, “відпустити на всі чотири сторони”, “гроші не пахнут”;

v прагненням уникнути конфліктної сфери контактів;

v нервовістю, нетерплячістю, надчутливістю, ранимістю, блокованістю здатності розслаблятися та насолоджуватися, вираженим самоконтролем з елементами нав’язливості, конфліктом між прагненнями близькості та незалежності;

v батьківськими концепціями: “точність – це чемність королів”, “не терши, не м’явши, не їстимеш калачі”;

v прагненням позбавитись чогось, що не має великої цінності, що містить небезпеку та тривогу.

Хворі на холецистит характеризуються:

Ø здатністю бути “жовчним” за зовнішньої привітності;

Ø вербалізацією в таких метафорах: “позеленіти від злості”; “камінь спотикання”; “жовчна людина”; “неначе муха вкусила”; “ґедзь напав”; “говорити напряму”; “чорні заздрощі”; “на свій страх і ризик”; “сліпа довіра”; “голову собі відтяти”; “легковірний”; “це вже доконче”;

Ø проблемами з такою “актуальною здатністю”, як довіра;

Ø бажанням допомогти іншим, ігноруючи власні бажання;

Ø спрямованим проти себе самого гнівом, традиційною свідомістю, працелюбністю;

Ø прагненням порядку та справедливості.

За І. Г. Малкіною-Пих, люди із захворюваннями шлунково-кишковоготракту характеризуються:

v вербалізацією в таких метафорах: “його складно розкусити”, “тобі це не по зубах”, “напевно, ти цього не перетравиш”, “аж слинки потекли”, “ти в повному лайні”; “із л... змішати”, “облив л... із ніг до голови”, “плювати я на тебе хотів”;

v переживаннями агресії, страху, депресії, які гальмують функції шлунку та кишечника;

v тим, що анальну зону (одну з ерогенних) пов’язано з боротьбою проти авторитету, а вміст кишечнику – із власністю, володінням, довірою і можливий характер подарунка.

Хворі на виразку шлунка та 12-палої кишки характеризуються:

Ø за пасивного типу – схильністю до субдепресивного тла настрою. Напад виникає тоді, коли свідомі чи несвідомі бажання залежності зустрічають відмову. Страхом бути покинутим – на першому плані. Такі хворі шукають людей, які їх не кинуть, або не можуть повірити, що їх кинули. Страхом перед авторитетною батьківською фігурою. Відмовою від ризику. Такому хворому не вдається досягти переривання психологічної пуповини;

Ø за гіперактивного типу – силою бажання залежності, але хворі це не визнають, самі себе фруструють, позбавляють спокою. Вони агресивно наслідують свою мету компенсаторно прагнути незалежності й постійно намагаються довести свою силу. Хворий забезпечує собі почуття захищеності через досягнення успіху. Він прагне успіху, але в цілому неуспішний, оскільки одночасно активний і невпевнений у собі.

Ті, хто страждають на обстипацію, характеризуються:

v впертістю, любов’ю до порядку, бережливістю;

v протестною реакцією;

v спробою утримати, щоб заволодіти, вистояти;

v відступом через страх;

v прагненням захиститися від занадто великої віддачі;

v через зв’язок дефекації з “брудними” потягами, почуттям провини чи небезпеки.

Хворі на діарею характеризуються:

Ø у сфері особистості домінуванням бажання визнання власної значущості та можливостей у поєднанні з латентним усвідомленням надмірності вимог і власної слабкості;

Ø залежністю від сильних об’єктів із рецептивними і оральними агресивними бажаннями;

Ø потребою дарувати в інфантильній формі;

Ø почуттям безсилля, яке компенсується бажанням.

Хворі на ожиріння характеризуються:

v недостатньою силою “Я” та, як наслідок, – недостатнім переробленням фрустрації (лише за рахунок підкріплення);

v прихильністю до матері на тлі підлеглої ролі батька (мати своєю надмірною турботою затримує руховий розвиток і готовність до соціального контакту та фіксує дитину в пасивно-рецептивній позиції);

v прагненням до отримання зайвих калорій як захисту від негативних емоцій;

v ознаками втечі в самотність та апатичним відчаєм;

v тим, що людина відчуває себе недосконалою;

v проблемністю сфери стосунків, сенситивністю у відношенні до міжособових стосунків;

v перевагою психологічного захисту за типом реактивного утворення, проекції та регресії;

v такими причинами, як фрустрація під час втрати об’єкта кохання, страх перед самотністю.

Хворі на анорексію характеризуються:

Ø тим, що жінки виявляються не готовими до своєї зрілості, вважають жіночу роль надмірною для себе;

Ø диференційованістю в інтелектуальній сфері та ранимістю в емоційній;

Ø сенситивністю та недостатньою контактністю;

Ø шизоїдними рисами та аутистичними настановами;

Ø тим, що складають враження соціально-компенсованих, сумлінних, схильних до підкорення;

Ø страхом розлучення, суперництвом із комплексами, зумовленими першим еротичним досвідом;

Ø амбівалентним конфліктом близькості / дистанції з матір’ю;

Ø прагненням встановити контроль над рідними за допомогою харчової поведінки;

Ø оральним протестом, спрямованим на віддалену, обмежувану свободу мати (мета протесту, з одного боку, полягає в тому, щоб примусити до турботи, а з іншого – пов’язана з прагненням до автаркії);

Ø тим, що Я намагається ствердити і підняти свою цінність шляхом відхилення оральних потягів;

Ø хронічною формою самогубства;

Ø захистом від усього інстинктивно-тілесного (зсув маніфестного захисту на оральний рівень), захистом від страху вагітності;

Ø сімейним ідеалом самопожертви із відповідним змаганням членів сім’ї; взаємодія визначається контролювальними, гармонізовними імпульсами перфекціонізму та гіперпіклуванням; атмосфера внутрішньо напружена, але зовні гармонійна; поведінка характеризується прив’язливістю, надмірною турботливістю, униканням конфліктів, ригідністю, залученням дітей до батьківських конфліктів, боротьбою дочок за владу в межах надто близьких, залежних стосунків, прагненням нав’язати власне визначення стосунків: ніхто в сім’ї не готовий приймати рішення; домінує жіночий авторитет, батько лишається поза емоційним полем.

Хворі на булімію характеризуються:

v занепокоєністю щодо очікувань оточення;

v прагненням більшого успіху;

v нерозрізненням любові та визнання;

v типовим конфліктом підліткового віку (завдання розвитку самостійності, проблема розвитку через неприйняття свого дозрілого тіла);

v розбіжністю між Я-ідеалом та сприйняттям себе;

v потенціалом насилля в сімейній комунікації, страхом ненадійності батьків, який компенсується турботливою поведінкою;

v емоційною нестабільністю та фрустраційною толерантністю, дифузним відчуттям внутрішньої загрози;

v зсувом внутрішнього конфлікту в оральну сферу через складність його вербалізації;

v прирівнюванням контролю над тілесними формами до здатності впоратися з проблемами;

v тим, що напад має функцію зниження напруги, інтеграції, втішливого самозадоволення;

v перфекціонізмом, імпульсивністю, депресивністю, ризикованістю, низькою самооцінкою, нереалістичними цілями.

За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюваннями печінки характеризуються:

v тим, що печінка виконує такі функції, як акумуляція енергії, вироблення енергії, білковий обмін (розщеплення і синтез амінокислот), виведення шкідливих речовин;

v відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім;

v тим, що відчувають втрату енергії, і це коригує почуття міри та манію величі;

v проблемами з оцінюванням, оскільки печінка оцінює речовини з точки зору їхньої корисності чи шкоди і може помилятися;

v особливим ставленням до релігії як до праоснови (амінокислоти як продукт білкового обміну є “будівельним матеріалом” для організму, так само як духовність є стрижнем для психіки).

Люди із захворюваннями шлунка характеризуються:

Ø тим, що їм не вистачає вміння свідомо поставитися до образ і агресивності, вони не вміють упоратися з проблемами і бути відповідальними. Такий хворий інколи не проявляє своєї агресивності, “з’їдаючи все”;

Ø невірою в себе і відчуттям небезпеки;

Ø мріями про дитинство, так само як їхній шлунок мріє про дитяче харчування (життя й харчування мають бути позбавленими вимог);

Ø самоїдством.

За Ф. Александером, хворі на бронхіальну астму характеризуються:

Ø залежністю від матері та рисами, які зумовлені цим – агресивність, амбіційність, безшабашність, надчутливість, естетичність, прагнення до суперечок;

Ø різноманітністю типів захисту;

Ø провокуванням нападу хвороби в разі загрози відділення пацієнта від матері, що захищає, чи від людини, яка її заміщає; у разі сексуальної спокуси чи прийняття рішення про шлюб; під час спроби незалежної поведінки.

За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на бронхіальну астму характеризуються:

v нездатністю дихати «на повні груди» в цьому складному світі;

v тим, що недостатня турбота чи її надлишок рівною мірою позбавляють здатності «дихати вільно»;

v загостренням хвороби, коли треба проявити сміливість, відповідальність, незалежність, пережити сум чи самотність;

v схильністю до агресії чи депресії, стримуванням реакції на фрустраційний вплив, перевагою нементалізованих переживань, підвищеною нервовістю, надмірною збудливістю, високою тривожністю;

v недовірливістю, підозрілістю, агресивністю, яку не проявляють зовні, але схильністю до самопожертви;

v розладами в сексуальній сфері;

v залежністю від думок оточення (особливо в тих, хто чутливий до запахів);

v порушеною здатністю брати і віддавати, тенденцією до неповернення, утримання, збереження;

v тенденцією ідентифікувати себе у спілкуванні з іншими;

v бажанням та страхом ніжності;

v боязливістю з істеричними та іпохондричними рисами;

v стосунками з матір’ю за принципом «люблю і ненавиджу»;

v блокуванням вербального каналу комунікації, маніпуляцією людьми зі значущого оточення шляхом нападу;

v тим, що центральну роль у виникненні бронхіальної астми відіграє материнське відчуження, причини якого в емоційній незрілості матері, проблемах в її дитинстві;

v за неврастенічного типу – заниженою самооцінкою, непосильними, завищеними вимогами до себе, усвідомленням власної недосконалості;

v за істероїдного типу – підвищеним рівнем домагань стосовно значущих осіб мікросоціального оточення, тенденцією перекладати відповідальність на оточення;

v за психастеноподібного типу – підвищеною тривожністю, блокуванням емоцій, несформованістю власної ціннісної системи, залежністю від осіб значущого оточення і низькою здатністю до самостійних рішень;

v за «шунтового» типу – поєднанням рис істероподібного (маніпулювання оточенням і перекладання відповідальності) та психастеноподібного (тривожність, залежність, нерішучість) типів.

За Н. Пезешкіаном, хворі на бронхіальну астму характеризуються:

Ø такими метафорами: «дихання перехоплює», «легко дихається», «погана атмосфера», «тяжке повітря», «випустити пару», «нагнітати атмосферу», «різати правду в очі», «сказати начистоту», «що на думці, то і на устах», «проковтнути образу», «тримати язик за зубами»;

Ø такою ”актуальною здатністю”, як щирість, чесність;

Ø тим, що в сім’ї цінувались досягнення, але і стриманість, скромність, чемність;

Ø провокуванням нападу хвороби значними вимогами або зіткненням із несправедливістю;

Ø конфліктом ввічливості – прямоти, який примушує приховувати агресію.

За Р. Дальке – Т. Детлефсеном особливості хворих на тонзиліт пов’язано з таким:

v мигдалини розпухають, і ви не здатні більше «ковтати все підряд», а тому слід чесно відповісти на питання, що саме ви не бажаєте більше ковтати;

v ковтання – акт одержання, сприйняття, прийняття до уваги, цього ви не бажаєте, про це свідчить простуда.

За Н. Пезешкіаном, хворі на застуду і нежить характеризуються:

Ø здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами і тим самим своєчасно завойовувати дбайливе ставлення;

Ø за аналізом змісту метафор: «розпустив соплі», «на дух не переносити», «втратити голос», «у все пхати носа», «чхати я на це хотів»;

Ø такими «актуальними здатностями», як вірність і час.

Люди, що страждають на порушення ковтання і кашель характеризуються:

v здатністю заковтнути конфлікти, щоб уникнути їх, чи “прокашляти” комусь щось, щоб не травмувати словами або вчинками;

v вербалізацією в метафорах: “клубок у горлі”, “зашморг навколо шиї затягнувся”, “я не можу цього проковтнути”, “моторошно”, “з душі воротить”;

v такими ”актуальними здатностями”, як справедливість і вірність.

За І. Г. Малкіною-Пих, у психосоматичному аналізі застуди лежать такі міркування:

Ø невротики хворіють інфекціями верхніх дихальних шляхів у 2-3 рази частіше і триваліше за все населення в цілому;

Ø структура особистості визначає картину хвороби та перебіг захворювання;

Ø відпочинок від роботи може викликати стрес;

Ø існує зв’язок між зменшенням лімфоцитів та зміною життєвої ситуації;

Ø кашель у переносному значенні є звільненням від нереалізованих емоцій, напруження і конфліктів, які пов’язано з гнівом, агресією чи страхом;

Ø схильність до частіших ангін – у підлітковому та юнацькому віці, якому притаманні кризи в перевантаженій конфліктами сексуальній сфері;

Ø загострення ангіни може бути пов’язано з проблемами в «генеративній сфері»;

Ø туберкульоз є еквівалентом життєво важливого рішення. Одужання зумовлене вирішенням ситуації ззовні (шлюб, професія), а гальмується тривалістю вибору.

За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, у психосоматичному аналізі захворювань органів дихання лежать такі міркування:

v дихання є ритмічним процесом напруження й релаксації, полярність за принципом “взяти і віддати”;

v у стародавніх мовах одне й те саме слово послуговує на ознаку дихання, душі та духу;

v дихання пов’язує нас із тим, що перебуває по той бік форми;

v дихання – та «пуповина», через яку до нас надходить життя;

v дихання запобігає тому, щоб людина закрилася повністю, щоб межа її “Я” стала непроникною;

v дихання – це контакт із тим, що є ззовні; контакту шкірою ми можемо уникнути, але не можемо уникнути запаху (може бути зсув симптомів хвороби з легенів на шкіру, і навпаки);

v із першим вдихом ми отримуємо самостійність і свободу, від якої потім інколи «перехоплює дух», або отримавши яку ми робимо «глибокий вдих»;

Астматикам притаманна низка проблем: суперечність між здатністю брати і давати; бажання відгородитись; претензії на домінування; прагнення захиститися від темних сторін життя.

Дата добавления: 2014-12-27