Психологічний аналіз захворювань ендокринної, імунної та нервової систем

ТЕМА 9

За Ф. Александером, хворі на діабет характеризуються:

Ø конфліктом між інфантильними прагненнями стримувати і бути об’єктом турботи та вимогою віддавати, турбуватися про інших;

Ø наявністю агресивних орально-інкорпоральних тенденцій;

Ø схильністю до пасивності, мазохізму та нерішучості;

Ø бажанням любові й нездатністю її прийняти. А прийняти любов здатна та людина, яка може її дарувати;

Ø нездатністю розслабитися (саме через це цукор не затримується в організмі);

Ø агресивністю, яку символічно представлено кислотою (тому, хто не любить, стає кисло);

Ø через аналіз таких метафор: «голод на кохання», «фіаско в коханні», «злий той, хто не любить», «годувати з ложечки», «кнут і пряник», «поманити цукром», «підсолодити».

Хворі на тиреотоксикоз характеризуються:

v тим, що пережили емоційне потрясіння (втрату матері);

v сновидіннями про смерть, гроби, привидів, мертвих;

v у разі гіпертиреозу у жінок, вираженою інцестуозною фіксацією на батькові та перевагою фантазій про вагітність (одночасно і прагнення, і страх вагітності);

v складністю зміни ролі з того, кого годують, на того, хто годує;

v невпевненістю в собі, почуттям відповідальності, схильністю контролювати зовнішні прояви емоцій, псевдозрілістю.

За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діабет характеризуються:

v тим, що конфлікти та неоральні потреби задовольняються за допомогою їжі;

v емоційним переживанням стану голоду внаслідок дорівнювання їжі та кохання;

v страхом із готовністю до боротьби чи втечі з відповідною гіперглікемією без зняття психофізіологічного напруження (на ґрунті хронічної гіперглікемії може розвиватися діабет);

v у дорослому віці – Его-синтонною особистістю, схильною до депресивних реакцій у разі навантаженні; в юнацькому віці – шизоїдними рисами, відмовою чи селективним сприйняттям проблем;

v амбівалентними тенденціями тривоги, неспокою, з одного боку, і прагненням до спокою, захищеності – з іншого;

v за поведінкового, а не патофізіологічного варіанта (лабільний діабет) – тим, що дозволяють собі потенційно небезпечну поведінку, частково тому, що зневажають наслідками, але частіше тому, що вона дає задоволення інших потреб, незалежно від того, «любов це чи кров», сприятлива думка чи втеча від конфлікту.

Хворі на рак характеризуються:

Ø наявністю невирішених проблем, які посилювались через серію стресових ситуацій у період за 0,5 – 1,5 рока перед захворюванням;

Ø відчуттям безпомічності, відмовою від боротьби;

Ø обтяжливими переживаннями в дитинстві (втрата одного з батьків) – при захворюванні молочної залози;

Ø жорстоким дитячим досвідом холодного ставлення з боку близьких – при захворюванні легень;

Ø схильністю пов’язувати себе з якимось одним об’єктом чи роллю (з людиною, роботою, домом), а не розвивати власну індивідуальність;

Ø позицією жертви, яка відрізняється наданням підвищеного значення подіям, які підтверджують безнадійність;

Ø домінуванням дитячої позиції в комунікації, тенденцією до екстерналізації локусу контролю;

Ø високою нормативністю в ціннісній сфері;

Ø високим порогом сприйняття негативних ситуацій;

Ø складністю розуміння сутнісних ознак в когнітивній сфері;

Ø присутністю домінантної матері.

У разі захворювання молочної залози:

v нездатністю проявляти свої почуття;

v більшою пристосованістю до життя і схильністю до гармонії стосунків;

v схильністю до екстремальних сполохів почуттів;

v зниженою здатністю до фантазування з редукцією відповідей із приводу форм і кольору за тестом Роршаха, зменшеною кількістю тлумачень образів;

v відчуттям відділеності від інших скляною стіною.

Хворі на гіпотиреоз характеризуються:

v відсутністю надії на досягнення будь-якої бажаної мети, боротьбою проти нездоланних перешкод;

v відсутністю істинних потягів (монотонна діяльність, яка виконується під впливом зовнішнього тиску чи внаслідок внутрішньої компульсії, а не на основі потужного інтересу);

v меншою стабільністю ролі тривожності (подекуди під впливом тривалої фрустрації виникає компенсаторна агресивність, яка призводить до тривожності. Далі це сприяє регресивному відходу від діяльності);

v інколи у чоловіків – ідентифікацією з жінкою, на заміну агресивним амбіційним настановам.

Хворі на гіпертиреоз характеризуються:

Ø контрфобічними рисами, витісненням страху (роблю те, чого боюсь) – людина все життя намагається витримати боротьбу зі своїм страхом;

Ø прагненням до соціального успіху, праці та відповідальності, які мають характер самозаспокоєння;

Ø реакцією на високі вимоги життя не регресом, а форсуванням зусиль;

тим, що їх у дитинстві примушували до того рівня самостійності, до якого вони не були готові (завчасна участь дітей у батьківських конфліктах чи вихованні молодших).

За Н. Пезешкіаном, хворі на тиреотоксикоз характеризуються:

Ø здатністю прискорювати чи уповільнювати життєві процеси і цим самим прискорено зростати, передчасно дозрівати або уникати навантажень;

Ø вербалізацією в метафорах: «бути товстошиїм», «руки загребущі», «так набридло, що нудить», «це висить у мене на шиї», «кинутись комусь на шию», «бігти стрімголов»;

Ø такими актуальними здатностями, як працелюбність, слухняність, бережливість, обов’язковість;

Ø тим, що часті сімейні переживання відіграють важливу роль у розвитку особистості та виникненні актуальної конфліктної ситуації;

Ø схильністю жертвувати собою заради інших. Ворожі почуття, які виникають при цьому по відношенню до «щасливчиків», витісняються і надкомпенсуються;

Ø прагненням успіху;

Ø такими «правилами гри»: «Ти впораєшся сам. Ми не можемо про тебе потурбуватися. У нас багато турбот».

Хворі на діабет характеризуються:

v здатністю доставляти самому собі тепло, якого не вистачає;

v через аналіз змісту таких метафор: «голод любові», «фіаско в коханні», «солодколюбний», «солодка людина», «підсолодити», «солодка втіха», «кнут і пряник»;

v проблемами з такими актуальними здатностями, як справедливість, сумнів, обов’язковість;

v дисциплінованістю і точністю, нерішучістю, відсутністю честолюбства та експансивних прагнень;

v надмірною потребою в залежності, прихильності.

Хворі на рак характеризуються:

Ø здатністю «з’їдати» самого себе, здатністю боротися чи здаватися;

Ø вербалізацією в таких метафорах: «отруювати життя», «примиритися зі своєю долею», «хрест нашого часу», «поїдати себе (інших)», «поїдають мене», «жити за чужий рахунок», «безсоромно розростатися», «Я чи інші», «по-зрадницьки»;

Ø такими сімейними концепціями: «Що з того?», «Це все одно не має сенсу», «Слід приймати все так як є», «Життя без здоров’я немає»;

Ø проблемами з такими актуальними здатностями, як вірність, довіра, контакти, віра, надія, сумніви, єдність.

За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, психологічний аналіз розладів в імунній системі зумовлено нижченаведеними міркуваннями.

Інфекція – це прихований конфлікт, який забирає енергію. Серед альтернативних варіантів необхідно здійснити вибір, адже навіть помилковий вибір краще за його відсутність. Якщо не відкривається свідомість для конфлікту, то відкривається тіло для збудників (запалення як «розпалювання війни»). Певне коло психічних проблем пов’язано з певними органами. Місце пониженого опору – це той орган, який бере на себе відповідальність за процес «навчання» на рівні тіла, якщо людина нездатна свідомо сприймати відповідну цьому органу психічну проблему. Чим краще працюють механізми захисту (проекція чи витіснення), тим менше в імпульсу шансів дістатися свідомості, збагатити її та надати можливість розвиватися. Відмовившися від захисту на рівні свідомості, не витісняючи проблему і не переносячи провину за неї на іншого, ми даємо включитися іншому механізму захисту – імунній системі. Якщо механізми психологічного захисту включено на повну потужність від проникнення нових імпульсів, беззахисним до збудників виявляється імунітет.

Психосоматичний аналіз хворих на рак зумовлено нижченаведеними міркуваннями.

Ракові клітини використовують помилкову концепцію свободи і безсмертя. Помилка полягає у використанні інших клітин як їжі та означає власний кінець. Хвора людина намагається забезпечити власне лікування за допомогою тієї ж концепції. Люди розставляють опорні пункти своїх інтересів як метастази. Для схильних до раку притаманно те, що вони намагаються поставити всіх на службу собі (принцип паразитів). У людей виникає рак, оскільки вони самі й є рак. Його потрібно не перемагати, а зрозуміти, щоб навчитися розуміти себе. Мета може полягати тільки в перетворенні чогось, а не у продовженні того, що і так є. Коли метою є єдність з усім сущим, то це перехід на якісно інший рівень. Як і рак, хвора людина шукає життя там, де його не може бути – у матерії. Допоки наше Я прагне вічного існування, ми будемо зазнавати поразки, як і ракові клітини. Рак – це симптом неправильно зрозумілого кохання. Невротична любов веде до застою, і навпаки, у світі єдності – до вільного руху.

Дата добавления: 2014-12-27