Та опорно-рухового апарату

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ

ТЕМА 7

За Ф. Александером, хворі на артрит характеризуються:

Ø поєднанням тенденції домінувати і мазохістичної потреби служити іншим людям;

Ø відторгненням жіночої ролі;

Ø хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу;

Ø тим, що в дитинстві мали переважно владну вимогливу мати і більш залежного й поступливого батька.

Люди із захворюваннями шкіри характеризуються:

v тим, що шкіра змінюється за переживань сорому (почервоніння), нетерпіння (сверблячка), гніву та страху (почервоніння та пітливість);

v конверсійними симптомами (анестезія, парестезія, гіперстезія), мазохістичними нахилами;

v за псоріазу – ексгібіціоністичними нахилами;

v за екземи та нейродерматиту – схильністю до садомазохізму (ворожі імпульси через почуття провини, що спрямовані на себе) та ексгібіціонізму (як знаряддя суперництва та пробудження почуття провини);

v за кропивниці – кореляція з витісненим плачем, стримане прагнення залежності від батьківського об’єкта;

v за ангіоневротичного набряку – фіксація на бажанні залежності, яке поєднується з вираженим суперництвом із братами та сестрами.

За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями шкіри характеризуються:

Ø здатністю шкірою відчувати напруження, сигналізувати за допомогою шкіри про те, що не може бути виражено інакше;

Ø вербальним втіленням у метафорах “бути тонкошкірим”, “це мене не стосується”, “відчувати власною шкірою”, “зі шкіри пнутися”, “змінити шкіру”, “всипати кому-небудь”, “залізти в чужу шкіру”, “відчувати себе не у своїй шкірі”, “товстошкірий”, “триматися подалі”, “він і не чешеться”;

Ø такою актуальною здатністю, як контакт;

Ø амбівалентними настановами у спілкуванні, потребою у прив’язаності за одночасного страху повної близькості;

Ø тим, що коли хтось не може за себе постояти, то цю функцію на себе бере шкіра у формі висипань;

Ø тим, що у фантазіях переважають негативні уявлення та очікування;

Ø сімейним вихованням чистоти в широкому розумінні (чиста совість, чисті помисли); стриманістю і підкресленою дружелюбністю батьків до інших.

Хворі на остеохондроз та дископатії характеризуються:

v здатністю показати, що людина чогось не може більше виносити, здатністю переробляти напруження, конфлікти за допомогою руху і статики, здатністю пристосовуватися до умов, що існують, здатністю скоріше зламатися, ніж здатися;

v через аналіз метафор: “зламати хребет”, “високо тримати голову”, “нести свій хрест”, “покласти на обидві лопатки”, “зламатися”, “зігнутися під тиском долі”, “володіти собою”, “схилити голову”, “бути пригніченим”, “полагіднішати”, “низькопоклонство”, “бути покірливим”, “бути прямим”, “поставити на коліна”;

v такою актуальною здатністю, як справедливість;

v такими батьківськими концепціями: “Не дай себе зламати”, “Слід бути скромним та пристосовуватись”; цінуванням у сім’ї акуратності, дбайливості, старанності, слухняності та ввічливості.

Хворі на розсіяний склероз характеризуються:

Ø здатністю за допомогою хвороби випробувати себе; здатністю швидше “повзати на колінах”, ніж терпіти несправедливість;

Ø вербальним втіленням у метафорах: “це діє мені на нерви”, “нога за ногу заплітається”, “я не можу поворухнутися”, “у нього немає опори”, “земля іде з-під ніг”, “нічого не зрушується з місця”, “пов’язаний по руках і ногах”;

Ø такими актуальними здатностями, як щирість, справедливість, контакти, довіра, надія;

Ø тим, що вживають максимальних зусиль при найменшому проханні, намагаються догодити будь-яким вимогам оточення;

Ø слухняністю, заляканістю в дитинстві, від батьків більше чули критики, ніж схвалення; у сім’ї сприяли стриманості, підкоренню;

Ø тим, що рано починають переживати свою безпорадність і непотрібність;

Хворі на артрит та ревматизм характеризуються:

v здатністю через рухи свого тіла переробляти напруження й конфлікти;

v вербалізацією в метафорах: “нетвердо стояти”, “стати на ноги”, “твердолобий”, “опануватити себе” (“узяти себе в руки”), “пай-хлопчик”;

v такою актуальною здатністю, як ввічливість;

v тим, що в дитинстві переважало виховання подвійної залежності: емоційне надпіклування поєднувалося з вимогами досягнень, які ставали критеріями емоційної прихильності;

v лицемірством, нездатністю відмовити, невпевненістю, егоїзмом, ритуалізованою ввічливістю.

За І. Г. Малкіною-Пих, людей із захворюваннями шкіри характеризують:

Ø прямі кореляції між вираженістю псевдоалергічної реакції та гостротою конфліктної та психотравматичної ситуацій, а також міра емоційних порушень (напруженість, тривога, депресія, страх);

Ø виникнення рефлекторної кропивниці на тлі значної астенізації організму;

Ø гіперболізоване почуття фізичної та соціальної неповноцінності, загострена чутливість до реакцій оточення, що збільшують емоційну напруженість, підозрілість, настороженість, негативізм і соціальну ізоляцію;

У разі алергії можливі такі характеристики:

v психологічна травмованість із боку гіпертурботливої чи, навпаки, холодної матері;

v схильність до пасивної позиції в міжособистісних контактах;

v висока готовність у поєднанні з низькою толерантністю до страху;

v сильна ранимість у любовних стосунках;

v високий рівень невпевненості в поведінці.

За екземи можливий такий психологічний зв’язок:

Ø виражене порушення стосунків із матір’ю (ворожість, замаскована під боязливість, у матерів, які неохоче торкалися дітей);

Ø пасивність, труднощі самоствердження;

Ø конфліктне партнерство (за лише зовні інтактних діадних стосунків – ділянки суглобів, обличчя й голови, а за реально напружених діадних стосунків – ділянки грудної клітини, стегон, плечей).

За нейродерміту психологічне підґрунтя таке:

v підвищена ворожість;

v амбівалентне бажання близькості й відмова – власна чи партнера.

За псоріазу спостерігатимуться:

Ø загострення хвороби на тлі переживання щодо втрати об’єкта і загрози безпеці чи здоров’ю;

Ø страх, пригніченість, демонстративність.

За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на остеохондроз характеризуються:

v у шийному відділі – неадекватними настановами, за яких самоствердження вимагає постійного додаткового зусилля з впертими спробами досягти мети;

v у грудному відділі – печаллю, відчаєм, втратою мужності, нездатністю відповідати зовнішнім і внутрішнім вимогам життя до духовно недозрілого тіла;

v у попереку – компенсацією невпевненості в собі, у своїй відповідності до сімейних і професійних вимог; пригніченістю повсякденними турботами.

Хворі на ревматоїдний артрит характеризуються:

Ø терпимістю, невимогливістю, старанністю, альтруїзмом, агресивними імпульсами, комбінацією самоконтролю з благочинною тиранією над іншими;

Ø нарощуванням самообмежень у стосунках, у власному “Я”, у власному тілі;

Ø пригніченням тенденції до м’якості через посилення моторного напруження; шляхом напруження і жертовності отримується право змішувати прагнення до панування та мазохістичну самопожертву;

Ø псевдоальтруїстичним аскетизмом;

Ø редукцією сприйняття самого себе;

Ø алекситимією.

За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, захворювання опорно-рухового апарату пов’язано:

v із проблемами з внутрішнім стрижнем (ішіас, люмбаго) – зарозумілість, беззахисність, гнучкість, пристосовуваність, природність;

v перевантаженням (при остеохондрозі), за яким приховується невпевненість у собі та прагнення визнання й любові;

v тим, що людина чіпляється за якусь проблему, не дозволяючи їй зрушити з місця, – тоді суглоб втрачає свою функціональність;

v тим, що людина, котра втрачає можливість руху, зберігає в душі щось застигле;

v за ревматизму – з витісненою агресією (симптом стиснутої в кулак руки) та почуттям провини щодо власної агресії, яке проявляється в жертовній поведінці (“тиранія в ім’я інших”).

За Н. Пезешкіаном, люди, які опинилися в ситуації нещасного випадку, характеризуються:

Ø здатністю ризикувати;

Ø проблемами з такою“актуальною здатністю”, як взірець;

Ø вербалізацією в таких метафорах, як “ризикувати життям”, “бути любителем гострих відчуттів”, “дати себе обійти”, “опинитися під колесами”, ”збити з ніг”, “дати себе прокотити”, “ступати услід”, “рядитися в чуже вбрання”, “брати приклад”, “бути взірцем”, “твердо стояти на ногах”;

Ø такими особливостями поведінки, як прагнення бути взірцем для інших, контролювати навіть те, що було гідним взірцем, думати своєю головою, дивитися власними очима.

За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, нещасний випадок розглядається з таких точок зору:

Ø як результат несвідомого наміру людини;

Ø пропозиція уважніше поставитися до власного зліту, щоб мати можливість вчасно скинути швидкість;

Ø матеріалізація проблеми, поштовх до вирішення проблеми;

Ø результат неусвідомлення необхідності змінити свій шлях (ДТП);

Ø наявність “гарячої” ситуації в житті людини, неадекватна оцінка небезпеки (піклування);

Ø необхідність закінчити певний етап у житті (перелом кісток);

Ø виражається в метафорах – “зійшов з дороги”, “його занесло”, “втратив контроль” “наїхав”, “зійшов з рейок”, “гратися з вогнем”, “пройти крізь вогонь”.

Дата добавления: 2014-12-27