Назва наукової публікації 5 страница

Приклад формулювання крупної наукової проблеми з реальної докторської дисертації:

“ При заданій структурі унікальної системи “об’єкт - нерегламентовані| чинники” в умовах нечітких початкових даних про чинники, які враховуються, і їх дії на потенційно небезпечні елементи (ПНЕ) об'єкту, а також нечітких початкових даних про захисні і ініціюючі властивості і здібності до відмов ПНЕ, визначити можливісну| міру виникнення події як найбільш небажаного результату взаємовпливу даних чинників”.

Особливо слід зазначити невдалість досить поширених формулювань наукових завдань (а також заголовків), які починаються із слова “ Розробка...”, що переводить (особливо якщо об'єктом розробки не є новий метод) рішення задачі в істотному ступені з рівня наукової творчості на рівень технічної (конструкторської) творчості, тобто з рівня внеску в науку на рівень внеску в практику.

Краще всього, якщо дисертація в завершальній частині першого розділу містить строгу постановку загального наукового завдання (проблеми) дисертаційного дослідження, а коротке змістовне формулювання наукового завдання (проблеми) виходить скороченням тексту згаданої постановки головним чином за рахунок виключення формульних| співвідношень і символів, які вводяться на користь формалізованого опису змінних для даних показників і критеріїв.

У будь-якому випадку слід прагнути до того, щоб коротке змістовне формулювання загального наукового завдання (проблеми) могло бути перенесене в автореферат, а також до того, щоб таке формулювання, на думку пошукувача і його наукового керівника, могло бути включене у висновок дисертаційної ради, як таке, що має юридичний сенс.

Коротке змістовне формулювання загального наукового завдання (проблеми) зазвичай поміщають не тільки у вступ до дисертації, але і в автореферат. У разі вдалого формулювання воно, як таке, що несе юридичний сенс, цитуватиметься у відгуках і висновках на дисертацію і автореферат, у зв'язку з чим є переважним гранично короткий текст формулювання (бажано не більше 6-8 рядків).

Найбільш істотні наукові положення і інші нові наукові результати, які висуваються до захисту. Як відомо, дисертація винна містити сукупність нових наукових результатів (зокрема) і положень, що висуваються автором до публічного захисту, тому особливу роль у вступі слід відвести гранично короткому їх викладу.

Доцільність формулювання найбільш істотних наукових результатів, які висуваються до захисту, очевидна, зважаючи на їх особливу захисну (для дисертанта) роль, про яку буде сказано декілька пізніше.

Найбільш істотні наукові положення, які висуваються до захисту, - це наукові теоретичні результати - ідеї концептуального рівня (подібні до теорем в гранично короткому змістовному формулюванні), доказ яких міститься в основних розділах дисертації.

Наукові положення не можуть повністю виразити результати, які представлені в дисертації, тому разом з ними обов'язково повинні бути додатково охарактеризовані і інші найбільш істотні нові наукові результати, які висуваються до захисту. Тут мають на увазі результати-об'єкти наукової творчості, які є практичними втіленнями результатів-ідей. Такі результати лежать в широкому спектрі від “чисто теоретичних” до “чисто прагматичних” і виражаються у вигляді результатів методичного (методологічного) і наочного рівня - наукового інструментарію (конкретних постановок завдань, методів, моделей, методик, експериментальних установок), наукових ефектів, результатів експериментів, пристроїв, технічних і організаційних систем і ін.

Недоцільно висувати до захисту результати, які характеризують дуже загальні, далекі від конкретності поняття, такі, як “ науково-методичний підхід” і “науково-методичний апарат”.

Найбільш істотні положення, які висуваються до захисту, зазвичай формулюють у вигляді п'яти-шести найбільш вагомих пунктів, які упереджують гранично короткий виклад інших найбільш істотних нових наукових результатів, що висуваються до захисту. Кожне положення доцільно формулювати у вигляді окремого пункту з порядковим номером що містить, як правило, одну пропозицію (без підпунктів) об'ємом від чотирьох до десяти рядків машинописного тексту.

Найчастіше наукові положення формулюються у вигляді, відповідному трьом основним варіантам викладу (тут і далі в лапках наводяться приклади):

1) твердження відносно досліджуваного об'єкту про наявність (відсутність або ступені прояву) тих або інших властивостей (“ Існує можливість виявлення радіолокації об'єктів за горизонтом за рахунок сигналів, які багато разів відбиті від іоносфери і земної поверхні”);

2) твердження про досяжність тих або інших властивостей (наукового ефекту) тим або іншим чином, який допускає різні реалізації (“ Істотне зниження енерговитрат для досягнення необхідного ефекту (приблизно на порядок) є досяжним на основі керованого аномального НВЧ - нагріву пристінкової плазми спецоб'єкту”);

3) твердження про можливість реалізації тих або інших властивостей (ефекту) на основі вказуваних конкретних базових, а за наявності аналога [3] і відмітних ознак новизни (“Керований аномальний нагрів пристінкової| плазми спецоб'єкту здійснимо дією випромінювання діапазону із змінною амплітудою, пропорційною зростанню електронної температури плазми, в режимі модуляції послідовності імпульсів з урахуванням часу процесів релаксації”).

Приклад викладу найбільш істотних положень, які висуваються до захисту, з дисертації у області технічних наук:

"Результати дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані у вигляді наступних найбільш істотних наукових положень, які висуваються до захисту:

1) Підвищення ефективності процесу цифрового кодування телевізійних (ТВ) сигналів, що виражається в зменшенні кількості вихідних двійкових символів в два рази при незмінних якісних показниках оброблених ТВ зображень, є досяжним на основі перетворень ТВ сигналів з урахуванням структурних властивостей коефіцієнтів трансформант Адамара, трансформант Уолша-Адамара і трансформант Пели-Адамара.

2) Істотне спрощення питань практичної реалізації процесу цифрового кодування (зменшення об'єму устаткування і можливість обробки ТВ сигналів в реальному масштабі часу) при одночасному зменшенні кількості вихідних двійкових символів і незмінних якісних показниках ТВ зображень може бути одержаним на основі доведеної адекватності результатів процесу відновлення початкових одновимірних фрагментів ТВ зображень за допомогою деякого числа перших коефіцієнтів трансформант Пели-Адамара і трансформант Хаару результатам процесу усереднювання сусідніх елементів такого ж числа груп, які не перекриваються, і на які підрозділяються початкові фрагменти.

3) Двократне скорочення об'єму початкових ТВ зображень при їх цифровій обробці в реальному масштабі часу здійснено на основі модифікації перетворення Уолша-Пели-Xаара першого порядку.

4) Усунення специфічних спотворень, які виникають при реалізації модифікованого перетворення Уолша-Пели-Xаара першого порядку, реалізовують за рахунок попередньої і додаткової обробки ТВ зображень.

5) Подальше підвищення ефективності процесу цифрового кодування ТВ сигналів, що забезпечує сумарний виграш у відношенні сигнал/шум квантування 36 Децибел, може бути одержаним за рахунок гібридного кодування, яке поєднує модифіковане перетворення Уолша-Пели-Xаара першого порядку з диференціальною імпульсно-кодовою модуляцією".

Досить часто у вступі найбільш істотні положення (а іноді разом з ними і інші нові наукові результати), які висуваються до захисту, підмінюють найменуваннями отриманих наукових результатів. В такому випадку не є видимим ні висновки, ні рекомендації (опущена їх суть, в чому саме вони полягають), тобто фактично найбільш істотні нові наукові результати і положення дисертації не характеризуються.

Доцільність формулювання наукових положень і інших наукових результатів, які висуваються до захисту, обумовлена їх особливою захисною роллю. Для більшості вузьких фахівців з проблематики дисертації з вершини їх володіння матеріалами, які відносяться до предмету дисертаційного дослідження, положення, які висуваються до захисту, зазвичай виглядають само собою зрозумілими, претензійними, а іноді навіть дратівливими. Тим часом ці положення пишуть не для них, а адресовані вони, головним чином, тим особам, які беруть участь в експертизі дисертації, які не є вузькими фахівцями, а іноді і взагалі виявляються не фахівцями з профілю конкретної дисертації. Проте вони у складі дисертаційних і експертних рад практично завжди складають більшість, яка визначає результат голосування. Формулювання, які виражають в чіткому і загальнозрозумілому вигляді найбільш істотні нові наукові результати, викладені в дисертації з віддзеркаленням наукових досягнень пошукувача, дозволяють цим фахівцям усвідомити істоту дисертаційного дослідження, виробити свою особисту думку про ступінь внеску пошукувача в науку. Істинність цієї думки гарантується тим, що правильність положень, які висувають до захисту, виявляється ретельно перевіреною вузькими фахівцями, як мінімум, офіційними опонентами.

Слід прагнути до того, щоб найбільш істотні наукові положення і інші найбільш істотні нові наукові результати (елементи існуючого науково-методичного апарату) взаємно доповнювали один одного, пояснюючи суть і результати конкретного дисертаційного дослідження. Цілком виправдано, якщо деякі або навіть всі найбільш істотні положення, які висувають до захисту, дослівно співпадають з висновками по тих або інших розділах дисертації.

Недостатня конкретність того або іншого наукового положення (неповна ясність того, як використовувати або реалізувати ідею) може бути заповнена науковим положенням, яке конкретизує, доповнює.

Крім того, наукове положення може бути конкретизоване окремим формулюванням наукового результату, що відноситься до інших найбільш істотних нових наукових результатів, який висувають до захисту.

Найбільш істотні нові наукові результати, що є результатами-об’єктами| наукової творчості, які висувають до захисту, зазвичай висловлюють відразу після найбільш істотних наукових положень, які висувають до захисту, у вигляді чотирьох-п'яти пунктів об'ємом від трьох до семи текстових рядків кожен. Краще всього, якщо ці пункти сформульовані у такому вигляді, в якому пошукувач і його науковий керівник хотіли б їх бачити у висновку по дисертації, який приймається дисертаційною радою за наслідками захисту дисертації, і в якому разом з іншими відомостями відбиваються найбільш істотні результати, які одержані особисто пошукувачем, їх оцінка, новизна і т.і.

Конкретність викладу відповідних пунктів досягається приведенням ознак базових і відмітних ознак новизни, а також уникненням вживання украй узагальнених понять (типу науково-методичний апарат, науково-методичний підхід і т.п.).

Кожний з цих результатів при необхідності і (або) доцільності повинен бути охарактеризованим поняттям, яке конкретизує окремі випадки повної наукової новизни. Вони заслуговують уваги (у термінах “вперше пропонований (розглянутий, обгрунтований і т.п.)”, “що не має аналогів”, “раніше не застосовувався” і т.п.), або явно підкреслюваної часткової наукової новизни (у поняттях “вдосконалений”, “модернізований” і ін.), при цьому в будь-яких випадках обов'язково повинні бути вказані найбільш істотні наукові ознаки (то, на чому заснована або базується новизна), а для результату, що має аналог,- основні відмітні ознаки наукової новизни, навмисно виділені словами типу що “відрізняється (від відомого)”.

Під аналогом розуміють схожий або близький по змісту відомий науковий результат.

Вдаючись до конкретизації, автор, з одного боку, виходить на рівень найбільш чіткого усвідомлення ступеню особистого внеску в науку, а, з іншого боку, сприяє спрощенню і більш оперативному рішенню задач не тільки експертизи, але також вивчення і практичного використання його дисертації.

Слід прагнути не вживати вирази типу “запропонований (або розроблений) метод”, якщо при цьому не вказується, в чому конкретно виражаються наукові досягнення автора у вигляді відмітних ознак запропонованого, що має наукову новизну. Коли формулюють основні відмітні ознаки новизни висловлюваного наукового результату, доцільно навмисно виділяти їх словосполученням “яка відрізняється”.

Деякі пошукувачі заявляють, що вони, чітко не виділяючи конкретні елементи новизни і відмінності пропонованого ними від відомого, проявляють скромність при оцінці своїх досягнень. До того ж часто їх до цього підштовхують деякі наукові керівники і консультанти. Досвід показує, що ці явно недоречні в даному конкретному випадку відчуття скромності зазвичай звертаються дорогою ціною при експертизі - приводять до додаткових абсолютно невиправданих витрат праці і часу у великої кількості фахівців, які оцінюють дисертацію, та і у всіх інших, хто знайомиться з нею. "Скромність - затверджував К. Маркс відносно подібних випадків, - це засіб, що сковує кожен крок вперед. Вона є наказаним зверху дослідженню страх перед висновками..." [16].

Слід також мати на увазі, що внесок автора в науку утворюють лише ті ознаки новизни і ефекти, які їм сформульовані і опубліковані. Ознаки і ефекти, які не опубліковані автором (наприклад, із-за скромності), за наявності елементів світової новизни можуть скласти внесок в науку для інших авторів, які не посоромилися опублікувати свою причетність до нового наукового результату.

У сукупності наукові положення, які висувають до захисту, виглядають найбільш виграшно, якщо перший пункт присвячується актуальності вирішуваної загальної наукової задачі або проблеми (це, зрозуміло, буває важливо, але не завжди обов'язково), а останній пункт містить кількісну оцінку ефекту, який досягають, і який відповідає меті дисертаційного дослідження.

Ознаками доцільності формулювання положення, яке висувають до захисту, про актуальність є виникнення при апробації результатів дисертації боротьби думок з даного питання і викликана цим необхідність проведення спеціального дослідження для представлення переконливих доказів. У будь-якому випадку положення про актуальність дисертаційного дослідження прийнято обгрунтовувати і відносити до основних результатів дисертації, і якщо його не представляють у складі найбільш істотних наукових положень, які висувають до захисту, поміщених у вступі (висновку), то обов'язково включають у висновки по першому розділу дисертації.

Приклади, формулювання наукових результатів і положень, які висувають до захисту, відповідні раніше приведеним прикладам I і II коротких змістовних формулювань загального наукового завдання:

I. Найбільш істотні положення, які висувають до захисту:

1) Існуючі методи не дають задовільного формального опису функціонування такого складного інформаційного об'єкту, як інформаційно-обчислювальна система (ІОС|), у зв'язку з чим подальший їх розвиток на користь адекватного моделювання інформаційних потоків в ІОС | є актуальним і має істотне значення для підвищення ефективності обслуговування користувачів ІОС |.

2) Формальний опис функціонування ІОС |, відповідний реальним фізичним процесам, є досяжним на основі обліку асинхронності| виникнення інформаційних запитів, паралельності обробки інформації, розпаралелювання і злиття інформаційних потоків та здійснення з використанням пропонованої проблемної модифікації мереж Петрі (МП) - розфарбованих стохастично-часових МП з навантаженими переходами (РСЧНП - мереж).

3) Добитися істотного зниження складності і розмірності завдання вибору оптимально необхідної інтенсивності обслуговування для кожного з вузлів ІОС |, а також уникнути рішень задач нелінійного програмування по знаходженню екстремуму необхідного функціонала, можна на основі представлення навантаження переходів РСЧНП - мережі, ІОС |, яка описана, моделлю колективної поведінки вузлів системи.

4) Значне підвищення продуктивності ІОС | (для розглянутого прикладу спеціалізованої системи - в 1,5 рази) здійснено доцільним вибором технології доступу до даних: при об'ємах бази даних в 10-12 Мбайт економічно виправдано використання системи файлового сервера, тоді як при об'ємах бази даних більш ніж 20 Мбайт слід вдаватися до використання технології клієнт-сервер.

До найбільш істотних нових наукових результатів, які висуваються до захисту, одержаним особисто автором,також відносяться:

1) модель ІОС | в термінах РСЧНП - мереж, які відрізняються від відомих використанням часових і імовірнісних вирішень конфліктів і управляючого розфарбовування, а також обліком порядку розміщення міток в позиції і динамічної зміни параметрів мережі;

2) метод аналізу часових затримок, що виникають при обробці інформаційних потоків, заснований на використанні моделі ІОС | в термінах РСЧНП - мереж і результати аналізу часових затримок в ІОС | при централізованому зберіганні даних з використанням технологій типу "файлового сервера" і "клієнт-сервер";

3) вперше запропонована методика рішення задачі вибору складу комплектуючих компонентів ІОС |, розроблена на основі моделі колективної поведінки, побудованої в термінах РСЧНП - мереж, і результати рішення задачі вибору для випадку централізованого зберігання даних з використанням технології "файлового сервера".

II. Найбільш істотні положення, що висуваються до захисту:

1. Оптимізація послідовності повчальних дій автоматизованої повчальної системи (АПС|) для конкретного оператора може проводитися на основі побудови процесу навчальної діяльності з урахуванням даних інтелектуальної і психофізіологічної діагностики і результатів психологічного тестування з визначенням значень показників, які характеризують приховані і приховувані властивості особи.

2. В основу адаптації АПС| до індивідуальних властивостей операторів може бути покладеним опис структури індивідуальності операторів, яка виявляється за допомогою психодіагностичного аналізу.

3. Адаптація АПС| до особливостей операторів з врахуванням принципів інтелектуальної скритності здійснена| на основі опису процесу навчальної діяльності в термінах апарату нечітких множин і математичної лінгвістики.

4. В умовах нечітко виражених чинників (індивідуальні характеристики операторів, якість засвоєних знань, зміст навчального матеріалу, мета навчання) значне зменшення розмірності простору пошуку при плануванні повчальних дій є досяжним на основі застосування людино-машинних процедур ухвалення рішення по вибору послідовності повчальних дій.

5. Істотне, приблизно на 60%, зменшення часу проведення періодичного комп'ютеризованого психодіагностичного тестування при достатній частки його інформативності реалізується на основі використання методу кореляційного аналізу.

До найбільш істотних нових наукових результатів, які висувають до захисту, також відносяться:

1. модель підготовки операторів з використанням діалогових автоматизованих систем, що відрізняється обліком структури індивідуальності навчованих;

2. модель корекції процесу підготовки з описом управляючих впливів у вигляді карт Вейтча–Карно, яка заснована, на відміну від відомих, на нечіткому представленні суб'єктивної складової корекції навчання;

3. вдосконалена методика оцінки діяльності навчованих, яка адаптована автором до процесу підготовки операторів шляхом введення додаткових чисельних показників, що характеризують приховані і приховувані властивості особи;

4. методика автоматизованої адаптації засобів АПС| до психофізіологічних і інтелектуальних особливостей операторів, яка передбачає, на відміну від відомих, вибір послідовності цілей навчання відповідно до кваліфікаційних характеристик і планування повчальних дій за наслідками послідовного аналізу нечітких станів навчованих в просторі індивідуальних властивостей і знань;

5. вперше запропонована методика вибору інформативних тестів для ідентифікації індивідуальних особливостей навчованих на основі кореляційного аналізу”.

Мистецтво формулювання положень і інших найбільш істотних нових наукових результатів, які висувають до захисту, грунтується на умінні розпізнавати і усувати недоліки. Найбільший недолік, що часто зустрічається, - формулювання положень, які висуваються до захисту (а також висновків по розділах дисертації) у вигляді твердження типу "А дозволяє (або забезпечує і т.п.) B". Приклад:

“ Система ранжируваних видових і параметричних критеріїв забезпечує для техногенної системи розрізнення ступеня, глибини і близькості безпеки, а для техногенного об'єкту - власної безпеки, а також оптимізує за часом процес знаходження показників небезпеки системи (об'єкту)”.

Аналогічним недоліком формулювання наукових результатів, які є елементами науково-методичного апарату, є їх виклад у вигляді “А (метод, алгоритм, модель і т.п.), який дозволяє (такий, що забезпечує і т.п.) B”.

Те, що подібне формулювання невдале починає автор усвідомлює, як тільки йому сказати: “A забезпечує В, а при чому тут Ви?” Після цього автор зазвичай легко погоджується з тим, що використане формулювання невдале через те, що ставить його (автора) в пасивне положення - як би все визначається предметом розгляду, і нічого не залежить від самого дослідника. Тепер автора неважко підвести до думки про те, що в такому формулюванні його особиста наукова позиція виявляється не вираженою, і що в положеннях, які висувають до захисту, найбільш переконливими, такими, що дійсно виражають позицію дисертанта як ученого, а тому переважними, виявляються констатації, що підкреслюють активну роль дослідника, наприклад, у виборі або оцінці методу як засоби досягнення очікуваного ефекту, типу "B може (або не може) бути забезпечено (здійснено, досягнуто) методом A" або “B забезпечується (здійснено, досягається, допустимо, не забезпечується, не здійснюється, не досягається, не допустимо) методом A”.

Щоб виключити недоліки, про які йде мова, рекомендується твердження про ефекти (що виділяються словами “забезпечує”, “дозволяє” і т.п.) вилучити з формулювань наукових результатів, які є елементами науково-методичного апарату, і спробувати перенести у сформульовані наукові положення, а відповідні відкоректовані формулювання наукових результатів украй доцільно доповнити (у разі відсутності) конкретними ознаками новизни результатів, які характеризуються (зазвичай вказаних після слова “відрізняється”). З урахуванням сказаного спочатку сформульований науковий результат як

“ Метод побудови навантаженої сингулярної Е-мережі, що дозволяє формально описувати елементи протокольних даних каналів зв'язку радіомережі спеціального призначення і їх перетворення в процесі взаємодії протокольних об'єктів”

був сформульованим, як| одне з положень, що висуваються до захисту, -

“ Формальний опис елементів протокольних даних каналів зв'язку радіомережі спеціального призначення і їх перетворення в процесі взаємодії протокольних об'єктів був здійснений на основі побудови навантаженої сингулярної Е-мережі”

і в конкретніший результат науково-методичного характеру -

“ Вдосконалений метод побудови навантаженої сингулярної Е-мережі, який відрізняється від відомих введенням опису операцій над атрибутами влучний і над загальним станом пам'яті мережі у вигляді інформаційного графа”.

Для узагальнення сказаного, розглянемо ще один позитивний прикладз дисертації з істотною частиною експериментальних досліджень:

"Найбільш істотні наукові положення, що висуваються до захисту:

1) Відомі способи поразки літальних апаратів (ЛА|) НВЧ - випромінюванням ефективні і технічно здійснювані| лише в безповітряному просторі або в атмосфері на малих відстанях до об'єкту, у зв'язку з чим розробка нових способів, які підвищують ефективність поразки ЛА| на великих відстанях в атмосфері, є актуальним науковим завданням.

2) Поразка ЛА| в атмосфері на великих відстанях технічно здійснено шляхом істотного зниження необхідних енерговитрат за рахунок керованого аномального НВЧ - нагріву пристінкової| плазми.

3) Керований аномальний нагрів пристінкової|| плазми ЛА| можливо здійснити дією НВЧ - випромінювання сантиметрового діапазону із змінною амплітудою, яка є пропорційною зростанню електронної температури плазми, в режимі модуляції послідовності імпульсів з урахуванням часу процесів релаксації.

4) Істотне зниження енерговитрат (приблизно на порядок) досяжне способом керованого аномального НВЧ - нагріву пристінкової| | плазми ЛА| в режимі імпульсної модуляції.

5) Практична здійсненність способу аномального керованого НВЧ - нагріву пристінкової| | плазми ЛА| підтверджується результатами експерименту на створеній автором установці, яка включає плазмотрон| типу (вказаний тип)| з характеристиками плазми (вказані конкретні дані), що генерується, і НВЧ - генератор з параметрами (вказані конкретні дані).

До найбільш істотних нових наукових результатів, які висуваються для захисту, також відносяться:

1) енергетично ефективний спосіб нагріву пристінкового || плазмового шару, який заснований на збудженні режиму накачування плазми близького до режиму із загостренням, такий, що відрізняється тим, що дія проводиться профільованими імпульсами НВЧ - випромінювання із змінною амплітудою, яка єпропорційною зростанню електронної температури плазми;

2) вперше пропонований режим імпульсної дії НВЧ - випромінювання на плазму, особливістю якого є модуляція послідовності імпульсів, яка враховує часи процесів релаксації в плазмі, що знижує питомий енерговнесок в об'єм плазми і дає можливість управляти нагрівом для запобігання екранування електромагнітного збудження шаром плазми;

3) вдосконалена математична модель аномального керованого нагріву плазми НВЧ - випромінюванням, яка містить формалізований опис розроблених автором режиму дії і способу нагріву;

4) методика оцінки достатності засобів захисту ЛА| від вражаючої дії теплових чинників аномально нагрітого НВЧ - випромінюванням пристінкового| | плазмового шару, яка відрізняється використанням вдосконаленої автором математичної моделі аномального НВЧ - нагріву плазми і обліком впливу НВЧ - нагріву електронів плазми на величину теплового потоку до поверхні ЛА|;

5) експериментальна установка для фізичного моделювання процесів взаємодії НВЧ - випромінювання з пристінковою| плазмою ЛА|, яка відрізняється моделюванням умови обтікання ЛА| і НВЧ - дій в атмосфері з параметрами, близькими до реальних".

Алгоритми рекомендується висувати до захисту лише при повній новизні того, що реалізовується алгоритмічно (такого, що не має аналогів). У іншому випадку слід висувати для захисту не алгоритми, а то, в чому саме полягає їх наукова новизна – методи або моделі, що допускають самі різні алгоритмічні реалізації.

13.2.2. 1. Відзначення в дисертації опублікованих результатів. Слід виходити з того, що (п.14, п.16 [5]) “ Основні наукові результати дисертації відображають особистий внесок автора в їх досягнення і обов'язково повинні бути опубліковані автором... Якщо у дисертації використано ідеї або розроблення, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розроблення”, а також „При написанні дисертації здобувач повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Використовуючи в дисертації ідеї або розробки, що належать також і співавтором, разом з якими були написані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації” пп.1.3 [17].

Приклад відповідної частини вступу до дисертації (тут і далі номери літератури, що виходять за межі нумерації, вказаної в переліку літератури, і є умовними):

“ Основні наукові результати дисертації опубліковані в 11 наукових виданнях, у складі яких 2 наукових статті [22,23] в періодичних наукових виданнях, рекомендованих ВАК| для публікації наукових робіт, які відображають основний науковий зміст докторських дисертацій, загальним обсягом 18 с. (авторських 50%); 1 депонований рукопис обсягом 29 с. (авторських 50%); 2 патенти на винаходи [52, 53] із загальним обсягом описів 6 с. (авторських 50%) і 3 роботи, які опубліковані в матеріалах науково-технічних конференцій [40,41] і на XXIV Міжнародній конференції (IT-SE’97) Нові інформаційні технології в науці, освіті і бізнесі [42] загальним обсягом 12 с. (авторських 66%).

Наукові результати дисертації, які містять відомості, що мають гриф “.”, викладені в трьох звітах про НДР [36-38] загальним обсягом 22 с. (авторських 50%) і в одному документі, затвердженому в директивному органі [54].

Найбільш значні роботи – [22] і [23].

Наукові роботи [23,24,36,37,40,42,52,53] виконані в співавторстві, при цьому:

публікації [40,42,52,53] зроблені співавторами на паритетних початках;

у [23] особисто претендентом запропоновані показники і математична модель для обліку структури індивідуальності навчованих;

у [36] особисто претендентові належать вступ, розділи 1 і 3;

у [37] претендентові належать всі теореми підрозділу 2.3, окрім теореми 2.1, формулювання і первинний варіант доказу якої належать І. Діброву. Спільно з ним розроблені алгоритми цього підрозділу. Результати підрозділу 4.1 [37] одержані претендентом самостійно, після чого були узагальнені спільно з К. Блохіній на багатовимірні простори і опубліковані в [24]”.

Дата добавления: 2014-12-27