Виробництво сталі

Металургія сталі як виробництво виникла приблизно 3,5 тис. років тому в районі Суецької затоки (Сирія, Єгипет). Шлях розвит­ку чорної металургії можна розділити на декілька етапів.

За використаною основною сировиною або технологічною схе­мою сталеплавильне виробництво має дві основних етапи розвитку:

однокрокове виробництво за схемою залізна руда – сталь, тобто пряме отримання сталі із залізних руд так званим сиродутним про­цесом;

двокрокове виробництво за схемою залізна руда - чавун - сталь (почалося на межі XII і XIV століть н.е. і продовжується й дотепер), тобто отримання сталі шляхом рафінування чавуну.

Розвиток виробництва сталі шляхом рафінування чавуну, що забезпечує найбільший технічний прогрес, в свою чергу має три важливих етапи розвитку, на кожному з яких, як правило, викори­стовувалося кілька способів отримання сталі.

Перший етап - переробка чавуну в сталь, отриману в тістопо­дібному стані у вигляді криці (зварювального заліза). Він почався з використання кричного процесу, на зміну якому прийшов пудлінговий процес (1784 р., Англія).

Другий етап - переробка чавуну в рідку сталь без додавання або з додаванням брухту (скрапу) в агрегатах періодичної (диск­ретної) дії без використання кисневого дуття. Початок цього етапу пов'язаний зі створенням бесемерівського процесу (1855-1860 рр., Англія). Подальший його розвиток привів до розробки мартенівсь­кого (1864-1865 рр., Франція), томасівського (1877-1879 рр., Англія) та електродугового (1900 р., Франція) процесів. Перехід до отриман­ня сталі в рідкому стані дозволив покращити її якість.

Третій етап - переробка чавуну в рідку сталь в агрегатах пе­ріодичної дії з використанням кисневого дуття. Це сучасний етап розвитку сталеплавильного виробництва, що має такі особливості:

впровадження та широке використання киснево-конверторного процесу (1952-1953 рр., Австрія);

використання кисню для інтенси­фікації мартенівського і електродугового процесів; широке викори­стання ковшової обробки рідкої сталі з метою підвищення її якості різними заходами - синтетичними шлаками або шлаковими сумішами, вакуумом, інертними газами, поєднаними з мікролегуючими порош­ками або без них, а також способом переплавки сталі в особливих умовах (електрошлакового, вакуумно-дугового, електронно-про­меневого, плазмено-дугового).

Чорна металургія серед інших галузей промисловості і народ­ного господарства є одним з основних джерел викидів, що забруд­нюють довкілля. Зі збільшенням виплавки металу значно зростає викид газів та пилу, різних відходів виробництва, що забрудню­ють довкілля. Відомо, що на 1 млн. т річного виробництва металур-

гійного заводу середній валовий винос пилу складає 350 т на добу. При цьому одночасно виділяється до 200 т на добу сірчаного ангід­риду і до 400 т на добу окису вуглецю [8].

Чорна металургія належить до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє се­редовище. Саме тому райони високої просторової концентрації га­лузі відносяться до екологічно небезпечних. Успішно розв'язати еко­логічну проблему в цих районах - важливе регіональне економічне і соціальне завдання [6].

Дата добавления: 2014-12-23