Зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності

Девіантна поведінка у вигляді вживання і зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності, психічну і фізичну залежність від них є одним з найпоширеніших видів поведінки, яка відхиляється від норми. Суттю такої поведінки стає значна зміна ієрархії цінностей людини, відхід в ілюзорно-компенсаторну діяльність і істотну особистісну деформацію.

При застосуванні оп'яняючих речовин, що змінюють сприйняття світу і самооцінку людини, відбувається поступове відхилення поведінки убік формування патологічної залежності від речовини, фетишизації її і процесу вживання, а також перекручування зв'язків людини із суспільством.

Мотивація вживання алкоголю і наркотичних речовин має кілька форм (Ц.П.Короленко, Т.А.­ Донських):

Атарактична мотивація полягає в прагненні застосування речовин з метою пом'якшення або усунення явищ емоційного дискомфорту. У даному випадку речовина, що викликає сп'яніння, використовується як лікарський препарат, що знімає негативні феномени і симптоми неблагополуччя. Серед симптомів, що, у першу чергу, підштовхують людину до вживання таких речовин виявляються страх, тривога, депресія і їхні різновиди.

Девіантна поведінка може сформуватися при атарактичній формі мотивації в силу частоти застосування даного способу зняття емоційних проблем з переходом психологічної залежності у фізичну.

З огляду на спрямованість атарактичної мотивації на зняття емоційних переживань, вона є переважною при патохарактерологічному і психопатологічному типах девиантної поведінки. Як правило, вживання різних оп'яняючих і транквілізуючих речовин відбувається при таких симптомах і синдромах, як: тривожний, обсесивно-фобічний, депресивний, дисфоричний, астенічний, психоорганічний, іпохондричний і деяких інших. Нерідко вживання речовин спрямоване на купірування внутрішньоособистісного конфлікту при т.зв. психопатичних синдромах (експлозивному і емоційно нестійкому, істеричному, ананкастному). При інших типах девіантної поведінки атарактична мотивація зустрічається рідше.

Гедоністична мотивація виступає, як би, продовженням і розвитком атарактичної, але значно відрізняється за якістю. Атарактична приводить емоційний стан у норму зі зниженого, а гедоністична сприяє підвищенню нормального (не зниженого) настрою. Гедоністична спрямованість виявляється в отриманні задоволення, відчуття радості від прийому речовин (алкоголю, наркотиків) на тлі звичайного рівного настрою. Гедоністична спрямованість може зустрічатися при різних типах девіантної поведінки: і при делінквентному, і при аддиктивному, і при патохарактерологічному, і при психопатологічному. Однак, типовою вона вважається для аддиктивної поведінки. Людина з аддиктивною спрямованістю вчинків схильна шукати в алкоголі або наркотиках спосіб відходу від реальності в ілюзорний світ, що доставляє їй насолоду. При цьому вона вибирає з багатого арсеналу наркотичних речовин або алкогольних напоїв лише ті, котрі володіють ейфоризуючим ефектом, що сприяє швидкому і різкому підвищенню настрою, появі смішливості, благодушності, радості, легкого досягнення сексуального задоволення. До речовин, що використовуються при аддиктивній поведінці, відносять такі речовини, як маріхуану, опій, морфін, кодеїн, кокаїн, ЛСД, циклодол, ефір і деякі інші.

Найбільші зміни психічної діяльності, що перевищують власне ейфоризируючий ефект і супроводжуються іншими психопатологічними розладами, спостерігаються при використанні ЛСД (лизергіну, діетиламід лізергінової кислоти), кодеїну, маріхуани (гашишу) і кокаїну. Відмінною рисою дії ЛСД є приєднання до ейфоризуючого галюциногенного ефекту, при якому виникають надзвичайно яскраві кольорові зорові галюцинації (спалахи світла, калейдоскопічна змінюваність образів сценічного характеру), дезорієнтування в місці і часі (час здається зупиненим або стрімко летить).

При палінні або жуванні маріхуани (анаші, гашишу) виникає невтримна балакучість, сміх, напливи фантазій, потік випадкових асоціацій. Різко змінюється сприйняття зовнішнього світу. Він стає значно яскравішим, мальовничішим. Іноді виникає відчуття невагомості, польоту, паріння в повітрі. Типовими є веселощі, симптоми порушення схеми тіла: відчуття подовження або укорочення кінцівок, видозміни всього тіла. Нерідко і навколишній світ змінюється в розмірах, кольорі, консистенції.

Мотивація з гіперактивацією поведінки близька до гедоністичної, але ґрунтується не на ейфоризуючій, а на активуючій дії. Часто обидва ефекти діють спільно, однак нерідко людиною розділяються. При даній формі мотивації базисним стає потреба вивести себе зі стану пасивності, байдужності, апатії і бездіяльності за допомогою речовин, що провокують незвичайну, позамежну жвавість реакції й активність. Особливо важливим стає стимуляція сексуальної активності і досягнення «рекордних результатів» в інтимній сфері.

З наркотичних речовин, що володіють активуючими властивостями виділяються маріхуана, ефедрин і його похідні, які сполучають гіперактивацію і гіперсексуальність, а також кодеїн, нікотин і кофеїн, що викликають активність без гіперсексуальності. Мотивація з гіперактивністю і гіперсексуальністю, як правило, зустрічається при аддиктивному типі девіантної поведінки.

Субмісивна мотивація застосування речовин полягає в неспроможності людини відмовитися від запропонованого іншими прийому алкоголю або наркотичних речовин. Нездатність протистояти тискові випливає з характерологічних або особистісних особливостей людини. В одному випадку це обумовлено ананкастними або залежними рисами характеру (боязкістю, сором'язливістю, конформністю, тривожністю, обережністю в спілкуванні), при яких індивід намагається уникати ситуацій осуду (зокрема, за небажання «за компанію» ужити спиртні напої). Страх виявитися поза колективом, бути вигнаним з нього за неконформну поведінку, стати «білою вороною» є базою для субмісивної мотивації вживання речовин, що викликають зміну психічного стану.

Псевдокультуральна мотивація ґрунтується на світоглядних установках і естетичних пристрастях особистості. Людина розглядає вживання алкоголю або наркотичних речовин крізь призму «вишуканості смаку», причетності до кола обраних — знавців. Поведінка індивіда носить характер причетності до традиції, «культури». У більш вираженому ступені при псевдокультуральній мотивації важливо не саме вживання речовин, скільки демонстрація цього процесу навколишнім. Зустрічається вона при патохарактероло-гічному типу девіантної поведінки, зокрема в рамках істеричних характерологічних розладів.

У випадках формування психопатологічного типу поведінки при таких психічних захворюваннях, як алкоголізм, наркоманії і токсикоманії, девіантна поведінка стає цілком залежною від феноменологічних клінічних особливостей і стадій хвороби.

Дата добавления: 2014-12-27