Психологія при уроджених вадах

ПСИХОЛОГІЯ ОСІБ З УРОДЖЕНИМИ І ПРИДБАНИМИ ФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ

Мова йде про психологію й особистісні особливості осіб, яких з ди­тинства відносять до так званих "калік". Фізична вада таких дітей і підлітків найчастіше обумовлена патологією кістково-м'язового апарата через такі захворювання, як: коксіт, гоніт, спондильоз (частіше туберку­льозного походження), а також травматичні ушкодження рухового апара­та. До фізичних вад з дитячого віку приводять такі захворювання нерво­вої системи, як енцефаліти, поліомієліти, родові травми й ін., при яких розвиваються моно- чи парагеміплегії, а також паралічі. До цієї ж кате­горії осіб з уродженими вадами належать особи з уродженими вивихами (частіше тазостегнового суглоба) і недорозвиненими кінцівками. Незважаючи на різноманіття причин і вигляду тієї чи іншої фізичної вади, пси­хологія цих хворих має ряд загальних рис і закономірностей.

Загальними рисами є характерологічні особливості, у формуванні яких істотну роль грають наступні фактори: а) зовнішнє середовище (ро­дина, дитячий колектив, школа, тобто безпосереднє оточення дитини чи підлітка); б) самопоінформованість, тобто самооцінка свого дефекту на підставі порівняння з фізичним здоров'ям оточуючих однолітків.

Першому фактору у формуванні психіки дитини належить основна роль. Навіть при сприятливому і доброзичливому ставленні оточуючих осіб, такі діти, й особливо підлітки, емоційно дуже чутливі, ранимі, уразливі. При цьо­му незначна образа сприймається важко з реакцією у вигляді озлоблення і навіть агресії чи відчуженості. Підлітки стають украй чутливими до розмов із приводу зовнішності, фіксовані на своїй втраті, перебільшують значення наявних у них вад, малюють собі дуже трагічну перспективу.

В особистості дитини, підлітка досить часто формуються такі риси, як: а) підозрілість чи б) нехтування своїм дефектом, тобто бравада, як своєрідна компенсаторна реакція. Поведінка таких осіб виявляється в 2-х типах:

а) активний тип поведінки виявляється у вигляді вільної, часом роз­
в'язної поведінки, як компенсаторної психологічної реакція особистості;

б) пасивний, при якому поведінка носить відособлений характер, з
тенденцією до самоти.

Обидва типи поведінки завжди містять елементи інтравертованості. Ступінь прояву цих рис характеру залежить від виду і ваги дефекту, від ставлення батьків, родичів, лікаря, що лікує, педагога, вихователя, котрі створюють психологічну атмосферу доброзичливості і милосердя, вни­кають у коло інтересів і потреб дитини, підлітка.

Дата добавления: 2014-12-27