Психологія глухих і туговухих

Психологія хворих з уродженою чи рано придбаною сліпотою

ПСИХОЛОПЯ ХВОРИХ З ДЕФЕКТАМИ ОРГАНІВ ЧУТТІВ

Усвідомлення свого фізичного недоліку в дитини може з'явитися при­близно в 7 років. Дорослі, виявляючи надмірне опікування, тільки погіршу­ють його стан. У деяких сліпих дітей з'являються боязкість, нерішучість, плаксивість, відхід від дитячого колективу, в інших - підвищена дратів­ливість, примхливість, упертість, уразливість, збудливість.

У дітей з вираженими порушеннями зору відзначається постійна го­товність до невизначених страхів. З віком страхи стають більш конкретни­ми і пов'язаними з дефектом зору: острах упасти, заблукати чи наштовхну­тися на що-небудь. Нерідко виникає страх самітності і відчуття присут­ності сторонньої людини. До початку шкільного віку спостерігаються такі відхилення як відмежованість від оточуючих, пасивність, депресивний фон настрою й аутистичні тенденції.

Розповсюджений феномен у сліпих дітей - патологічне фантазування на тему почутих казок, прочитаних книг. Уявлювані образи проектуються зовні. Альтернативою невидимому світу стає уявлюване "життя в казці".

Обличчя сліпого звертає на себе увагу зглаженістю міміки і застиглим поглядом (як би "у порожнечу"). Проте емоційний світ сліпого не менш складний і різноманітний, ніж світ зрячого. Невдоволеність своїм фізич­ним недоліком викликає прагнення до самовдосконалення, розвитку ху­дожньої уяви. Сліпі, які живуть переважно у світі звуків, виявляють поси­лений інтерес до музики, поезії, співу. Відзначається загострена чутливість до інтонацій голосу співрозмовника і взагалі до звуків. Завдяки компенса­торному розвитку інших органів чуттів, сліпі нерідко вражають своєю пси­хологічною спостережливістю і проникливістю. У них може бути надзви­чайно розвинуте м'язове почуття, здатність обходити перешкоди.

У деяких осіб, що втратили зір у ранньому дитинстві, розвивається сінестезія - так званий колірний слух. Ті чи інші звуки, слова, мелодії вик­ликають уявлення певного кольору.

В осіб із придбаною сліпотою інша психологічна картина: можли­вий розвиток афективно-щокової реакції у відповідь на втрату зору, у май­бутньому - затяжні депресії, астенія з труднощами адаптації до нових умов існування; на відміну від народжених сліпими, у них велике почуття власної неповноцінності і нікчемності, високий ризик суїциду.

У глухих дітей і підлітків відзначаються емоційно-вольова незрілість, симптоми психічного інфантилізму, відставання в оцінці інтерперсональних стосунків. Простежується тенденція уникання оточення людей без такої вади та інтравертованість.

Причиною характерологічних зсувів у глухих є не тільки слухова, але і соціальна депривація. У суспільстві в них легко можуть виникати сенситивні, маячноподібні ідеї стосунків: їм здається, що їх осуджують, над ними сміються. Дії оточуючих інтерпретуються на свою адресу. Хворі соромляться свого недоліку, намагаються його приховати; нерідко вони відрізняються відсутністю самовладання й імпульсивністю. Оскільки глуха дитина змушена вдаватися до жестів і виразної міміки з метою контакту з близькими, у неї рано розвивається багата міміко-жестова експресія. У цілому рівень орієнтування в просторі і трудової адаптації в неї вищий в порівнянні зі сліпими.

Взагалі, говорити про обмежені можливості інтелектуального або соціального розвитку хворих з патологією органів чуттів слід з великою обережністю. Лікарю завжди потрібно самому пам'ятати і вселяти паціє­нтам думку, що нерозкритий потенціал психофізіологічних функцій незмірно більше втрачених.

Дата добавления: 2014-12-27