Експертиза статі

Приводи для експертизи: неправильне встановлення статі при народ­женні; призов на військову службу; вступ до спеціальних навчальних за­кладів; справи про розлучення; статеві спотворення і статеві злочини; аліментні справи.

Гермафродитизм (двостатевість) характеризується наявністю у однієї людини ознак чоловічої і жіночої статі. Розрізняють істинний і фальшивий гермафродитизм. Фальшивий буває чоловічим і жіночим.

Істинний гермафродитизм характеризується наявністю у суб'єкта і чо­ловічих, і жіночих статевих залоз. Зовнішній вигляд і загальний розвиток їх може бути за жіночим чи чоловічим типом, але буває і змішаним. Зустрічається дуже рідко. За даними ВМЕ описано всього 146 випадків. Установити стать у таких випадках буває дуже важко. Виявлення спермато­зоїдів чи менструації не є доказом належності особи до тієї чи іншої статі. Питання може бути вирішено тільки на основі гістологічного дослідження кусочків статевих залоз, узятих у результаті пункції чи біопсії.

Фальшивий (однозалозовий) гермафродитизм зустрічається частіше істинного (в 0,02 % випадків). При цьому суб'єкт однієї статі має або яєчки, або яєчники, але будова зовнішніх статевих органів не відповідає залозисто­му апарату, оскільки вони розвинуті неправильно.

При фальшивому чоловічому гермафродитизмі статеві залози жіночі, а зовнішні статеві органи розвинені частково за чоловічим типом, а при фаль­шивому жіночому — навпаки.

Судово-медична діагностика істинної статі ведеться за загальною схе­мою з участю ендокринолога, невропатолога, уролога, психіатра. Нерідко особи піддаються стаціонарному обстеженню в спеціальних лікувальних за_: кладах. Для визначення істинної статі проводять визначення 17-кортикостероїдів в сечі, дослідження статевого хроматину в крові.

Експертиза статевої недоторканості і ознаки минулих статевих зно­син. Фізична дівочість характеризується наявністю неушкодженої дівочої пліви. Встановлення дівочості і ознак статевих зносин має значення при ек­спертизі спірних статевих станів, при розслідуванні більшості статевих зло­чинів, а також злочинів проти людської гідності (образа, наклеп). Дівоча пліва являє собою складку слизової оболонки піхви, в яку входять сполуч­нотканинні і м'язові волокна, судини і нерви. У ній розрізняють основу і вільний край, звернений у просвіт піхви, який утворює отвір пліви. Форми дівочої пліви дуже різноманітні; існують варіанти її трьох харак­терних особливостей — обриси поверхні, нерівності вільного краю, кількість отворів.

Переважання тієї чи іншої ознаки і зумовлює відповідну термінологію. Дівочі пліви бувають: кільцевидні (найчастіше), півмісячні, кілеподібні, перегороджені, решітчасті, зарощені (дуже рідко), валикоподібні — прак­тично відсутні.

Порушення анатомічної цілості дівочої пліви (дефлорація) може бути у вигляді розривів і надривів. Ці ушкодження виникають, як правило, внаслідок тиснення і розтягування при введенні головки статевого члену в отвір пліви при скоєнні розпусних дій, інколи при травмах у ділянці стате­вих органів. Розриви при статевих зносинах можуть виникати на різних ділянках пліви, але найчастіше в її нижньому сегменті.

При розриві дівочої пліви спостерігається кровотеча, синці і набряк країв. Тривалість загоювання розриву залежить від форми і характеру дівочої пліви та індивідуальних особливостей організму. У середньому в перші 2-3 дні краї розриву кровоточать, вкриті зсідками крові, з країв роз­риву слизова оболонка почервоніла і припухла. На 3-5 день набряк змен­шується, краї розривів покриваються білуватим нальотом. До 5-8 дня запа­лення значно зменшується, і краї розривів покриваються грануляційною тканиною. Розриви дівочої пліви на 12-20 день зарубцьовуються і не мають •слідів запалення. Після її загоювання встановити давність порушення пліви неможливо.

Хоча цілість дівочої пліви є основною ознакою статевої недоторка­ності, порушення її — не абсолютно безперечна ознака минулого статевого акту, оскільки не можна виключити ушкодження її пальцями, при необереж­них медичних маніпуляціях та за інших обставин. Слід мати на увазі, що і при скоєному повному статевому акті дефлорації може не бути через особли­вості будови пліви. Не відбувається порушення цілості пліви також при ста­тевому акті, який проходив у переддвір'ї піхви.

Доказом скоєного статевого акту є наявність у піхві сперми, яку не­обхідно вилучити і надіслати на лабораторне дослідження для встановлення групової належності. Після статевого акту сперматозоїди зберігаються у піхві протягом 3-5 днів.

Експертиза статевої і репродуктивної здатності. Дослідження стате­вої здатності у жінок складається із визначення можливості до статевих зно­син і зачаття. Це порівняно рідка експертиза і призначається у справах про розірвання шлюбу, у випадках звинувачення жінки у викраденні дитини, а також при визначенні тяжкості тілесних ушкоджень, якщо вони супровод­жувались утратою репродуктивної здатності.

Неможливість злягання у жінок зустрічається при дефектах статевих органів (коротка, звужена, зарощена піхва, пухлини), а також як наслідок вагінізму — рефлекторного тонічного спазму м'язів піхви і тазового дна. Не­можливість до зачаття може бути пов'язана з віком, зумовлена гінекологічними захворюваннями (ендометрити, пухлини матки і т. ін.), гормональними змінами, хронічними інфекціями, інтоксикаціями, променевими впливами.

Експертиза здатності чоловіків до статевого життя складається із уста­новлення можливості злягання і запліднення. Цей вид експертизи проводить­ся у більшості випадків статевих злочинів, при розриві шлюбу, спірному батьківстві, а також при кваліфікації тілесних ушкоджень, у результаті яких наступила втрата репродуктивної здатності.

Неможливість до статевих зносин у чоловіків може бути зумовлена анатомічними вадами зовнішніх статевих органів, тяжкими і виснажливими захворюванням (цукровий діабет, рак), травмами і захворюваннями ЦНС, залоз внутрішньої секреції.

Неможливість до запліднення може бути зумовлена відсутністю спер­матозоїдів чи їхньою нежиттєздатністю. До чинників, які виключають запліднення, належать вади розвитку яєчок, їхня відсутність, різного роду захворювання, отруєння, дія рентгенівських променів, радіоактивних випро­мінювань, утворення рубців у придатках яєчок і сім'явиносних протоках.

Експертиза аборту. При експертизі з приводу аборту доводиться вирішувати ряд питань: чи була у жінки вагітність і чи мало місце її перери­вання. Якщо аборт був проведений, необхідно вияснити, мимовільний він був чи кримінальний, які способи і методи були застосовані з метою перери­вання вагітності, до яких наслідків призвело переривання вагітності.

Кримінальний аборт, тобто переривання вагітності поза лікувальним закладом, може відбутись як у результаті приймання всередину різних речо­вин, так і при різних зовнішніх впливах. Усі зовнішні способи, які застосо­вуються для переривання вагітності, можна поєднати в три основні групи: 1) зовнішній вплив на організм, 2) введення в порожнину матки сторонніх предметів, 3) введення в порожнину матки різних рідин. Із загальних зовнішніх впливів на організм слід відзначити тривалу тряску їзду, вібраційні навантаження, піднімання тягарів, зовнішнє і комбіноване здав-лення вагітної матки руками, тривалі гарячі ванни і душ, гірчичники та ін.

Як сторонні предмети в порожнину матки вводять катетери, бужі, в'язальні спиці, дерев'яні палички, олівці та ін.

Для введення рідин у порожнину матки використовують інструменти, найчастіше спринцівки. Використовують воду, розчини сулеми, карболової кислоти, спирту, йоду, мильну воду та ін.

Для переривання вагітності використовують різні лікарські препарати або отрути, які застосовуються у великих дозах і справляють токсичну дію як на плід, так і на організм жінки. Для цього застосовують хінін, препара­ти спориньї, ртуті, миш'яку, настій олеандра, пілокарпін, пахікарпін, скипи­дар, касторове масло, гормональні препарати (пітуїтрин, фолікулін, синест­рол). Нерідко кримінальний аборт залишає після себе різні наслідки, а де­коли призводить до смерті жінки. Такими наслідками можуть бути: от­руєння, перфорація матки, зовнішня і внутрішня кровотеча, повітряна ем­болія, сепсис, шок, гостра ниркова недостатність.

Розпізнавання кримінального аборту завжди викликає значні труд­нощі, оскільки слідів впливу виявлено може не бути, і штучний аборт може бути прийнятий за мимовільний.

Установити факт вагітності, яка мали місце, можна за гормональними ознаками протягом 5—8 днів після її переривання і за змінами обміну речо­вин в організмі (ліпідного і білкового) протягом 40 днів після переривання вагітності. Велику допомогу надають медичні документи із жіночих консуль­тацій, гінекологічних відділень лікарень.

Доказом проведеного аборту можуть бути плями крові на білизні, одязі, постелі та інших предметах. Особливе значення мають знайдені у виділеннях із матки частинки плідного яйця, інволюція матки, зміни молоч­них залоз і їхнього секрету, гістологічні дослідження.

Спосіб штучного переривання вагітності інколи можна визначити при гінекологічному обстеженні за механічними ушкодженнями шийки матки, піхви, інколи за опіками і кольором слизової оболонки піхви від приймання різних речовин.

При розслідуванні справ про кримінальний аборт велике значення має огляд місця, де його проводили, оскільки при цьому можуть бути знайдені різні хімічні речовини, інструментарій чи предмети, які застосовувались для маніпуляцій усередині матки, сліди крові на різних предметах, закривавлена вата, марля, а також залишки плідного яйця. Виявлені речові докази повинні бути надіслані для відповідних лабораторних досліджень.

Дата добавления: 2014-12-29