Планування виробничої програми у вартісному вираженні

Для узагальненої характеристики виробничої діяльності підприємства та для погодження виробничої програми з фінансовими показниками визначається обсяг продукції у вартісному вираженні. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вираженні та ціни, вартісними показниками виробничої програми є обсяги реалізованої, товарної, валової продукції, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва_. На рис. 7.1. наведе схему формування показників виробничої програми підприємства у вартісному вираженні.

Реалізована продукція - це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства виробника, або мають надійти у встановлений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою:

(4.3)

де Qр - обсяг реалізованої продукції; Q_т - обсяг товарної продукції; Q_гп, Q_гк - залишки готової нереалізованої продукції, відповідно на початок і кінець планового періоду; Q_вп, Q_вк - залишки готової продукції відвантаженої споживачам, за яку термін оплати не настав і продукція на відповідальному зберіганні у покупців, відповідно на початок і кінець планового періоду.

Товарна продукція - повністю закінчена виробництвом продукція, виконані роботи, що відповідають технічним умовам та призначені для реалізації. Обсяг товарної продукції розраховується на основі плану виробництва в натуральному вираженні:

(4.4.)

де Q_т - загальний обсяг товарної продукції, за плановий період, грн.; n- кількість найменувань продукції, робіт, послуг, що підлягають виготовленню а плановому періоді; Qi - обсяг виробництва і-го виду продукції, робіт, послуг в натуральному вираженні; Pi – ціна за одиницю і - го виду продукції, робіт, послуг, грн. Для розрахунку приймається гуртова ціна підприємства.

Рис. 4.1 Схема формування виробничої програми підприємства.

Товарна та реалізована продукція за своїм речовим складом однорідні. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишку нереалізованої готової продукції на початок і кінець планового періоду. Якщо ці залишки не змінилися, то обсяг товарної і реалізованої продукції однакові.

До складу товарної та реалізованої продукції відносять:

- готові вироби та надані послуги;

- запасні частини, що реалізовані на сторону;

- напівфабрикати власного виробництва, реалізовані на сторону;

- продукції допоміжного виробництва, що поставлена споживачам;

- роботи промислового характеру, виконані на сторону чи для невиробничих підрозділів підприємства (капітальне будівництво, житлово-комунальне господарство тощо);

- капітальний ремонт та модернізація обладнання, виконані працівниками підприємства;

роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки;

- тару, якщо вона не включена в ціну продукції.

Роботи та послуги непромислового характеру не включаються в товарну та реалізовану продукцію. До них, зокрема, відносять: капітальний ремонт будівель і споруд; послуги власного транспорту; науково-дослідницькі роботи на сторону; продукцію непромислових підрозділів (житлово-комунальне господарство, сільськогосподарські підприємства); реалізацію відходів.

Величину товарної продукції можна визначити і за такою схемою:

(4.5.)

де Q _В - обсяг валової продукції за плановий період; Q_НВП - обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду: Q_НВК - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду; Q_ВЗО - обсяг внутрішньозаводського обороту за плановий період.

Валова продукція - продукція, що охоплює як кінцеву, завершену, так і проміжну, незавершену продукцію, включаючи комплектуючі вироби, напівфабрикати, продукцію, виготовлення якої тільки розпочато. Інакше кажучи, валова продукція - це вартість всієї промислової продукції підприємства незалежно від ступеня готовності. Це робить валову продукцію найбільш узагальнюючим показником обсягу виробництва у вартісному вираженні.

Валова продукція включає товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва та спеціальної технологічної оснастки власного виготовлення:

(4.6.)

де Qсок, Qсоп - залишки спеціальної оснастки власного виготовлення відповідно на початок та кінець планового періоду.

До внутрішньогосподарського обороту відносять всі вироби, деталі та напівфабрикати, виготовлені цехами та використані для на даному підприємстві, а також послуги, які цехи надають один одному.

Таким чином, валова продукція підприємства складає різницю між валовим оборотом та внутрішньогосподарським оборотом:

(4.7.)

де Qво - валовий оборот підприємства.

Валовий оборот - показник повного обсягу виробництва продукції, виконання робіт та послуг підприємства. Він визначається, як сума продукції всіх цехів підприємства. До валового обороту відносять всі готові вироби, деталі та напівфабрикати, виготовлені основними, допоміжними та підсобними цехами, а також послуги, що надані цехами один одному незалежно від того чи буде вся ця продукція або її частина реалізована на сторону, чи використана всередині підприємства.

Показники валового обороту та внутрішньогосподарського обороту характеризують не тільки загальний обсяг продукції підприємства та його структуру, але й обсяг кооперування даного підприємства з підприємствами -суміжниками. Тому вони можуть бути використані при аналізі змін зовнішнього кооперування, його впливу на продуктивність праці та собівартість продукції. За допомогою цих показників можна контролювати фактичний обсяг виробництва порівняно з плановим, його динаміку за звітними періодами.

Важливою складовою виробничої програми підприємства є незавершене виробництво, що являє собою вартість незакінченої виготовленням продукції на всіх стадіях виробничого процесу - від першої технологічної операції і до приймання готового продукту службою технічного контролю. Утворення незавершеного виробництва потрібно для організації безперервного руху виробництва за технологічними операціями. До складу незавершеного виробництва включаються заготовки, деталі, збиральні одиниці тощо.

Розміри незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу виробництва продукції, характеру наростання витрат, технології виготовлення виробів.

Незавершене виробництво обліковується та оцінюється за фактичною собівартістю. Переведення собівартості нормативного незавершеного виробництва в оцінку його за гуртовими цінами проводиться за допомогою спеціальних коефіцієнтів методом прямого рахунку. В цьому випадку для кожної лінії, дільниці, розраховується нормальний заділ деталей та вузлів в натуральному вираженні, зазначається його величина за плановою собівартістю та встановлюється обсяг незавершеного виробництва в грошовому вираженні загалом для підприємства. Такий метод розрахунку можна використати тільки в умовах високої стабільності виготовлення продукції та вузької спеціалізації цехів, тобто в масовому виробництві.

Простішим, але менш точним є розрахунок незавершеного виробництва в цілому по виробу на основі тривалості циклу його виготовлення, середнього випуску за день та собівартості з врахуванням коефіцієнтів наростання витрат:

(4.8)

де - обсяг незавершеного виробництва і-го виробу за виробничою собівартістю - середньоденний випуск і-го виробу у натуральному вираженні; Сі - виробнича собівартість і-го виробу, Тці - тривалість виробничого циклу виготовлення і-говиробу, днів; - коефіцієнт наростання витрат у виробництві і-го виробу.

Обсяг незавершеного виробництва для підприємства загалом дорівнює:

де п - кількість найменувань продукції.

Коефіцієнт наростання витрат являє собою відношення середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до собівартості готового виробу. Залежно від конкретних виробничих умов можна говорити про рівномірне та нерівномірно наростання витрат. Для простих виробів з невеликою тривалістю виробничого циклу на початку циклу витрачається певна початкова величина основних матеріалів, а всі наступні витрати наростають рівномірно. За таких умов коефіцієнт наростання витрат для і-го виробу буде дорівнювати:

(4.9.)

Де М - сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.; С^/ - собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн.; Сп- повна собівартість одиниці виробу, грн.

Формулу /7.11/ можна переписати у вигляді

(4.10)

де С_о - одноразові витрати на початку циклу виготовлення виробу, грн. С_пт- поточні витрати на виготовлення виробу, грн.

Для складних виробів з тривалим виробничим циклом виготовлення витрати наростають переважно нерівномірно і тому розрахунок коефіцієнта за наведеними формулами буде неточним. В цьому випадку для визначення коефіцієнта наростання витрат потрібно тривалість виробничого циклу розбити на інтервали часу, впродовж яких витрати будуть наростати рівномірно, і розрахунок вести за середньозваженою, тобто:

(4.11)

де - питома вага первісних матеріальних витрат у собівартості j-го виробу %; - витрати на виготовлення j-го виробу в і-му інтервалі часу, грн; - час від середини і-го інтервалу часу до кінця виробничого циклу виготовлення і-го виробу, днів ;т- кількість інтервалів часу, на яку поділено виробничий цикл виготовлення і-го виробу.

Приріст або зниження незавершеного виробництва планується тільки в тих випадках, коли тривалість виробничого циклу для переважної більшості продукції перевищує 2 місяці. Підтримання незавершеного виробництва на нормативному рівні відіграє важливу роль у виробничо-господарській діяльності підприємства.

Збільшення залишків незавершеного виробництва призводить до сповільнення обертання оборотних засобів, а зниження проти нормативу, особливо його некомплектність - до порушення рівномірного ходу виробничого процесу, простоїв робітників та обладнання.

Дата добавления: 2014-12-23