Питання № 57 Проблема свободи

Питання № 56 Індивід і соціум. Поняття про особу

Поняття “особа” характеризує міру зрілості людини, ступінь втілення в неї суттєвих, власно людських якостей. Особа — це відносно стійка система морально-вольових, соціально-культурних, інтелектуальних якостей людини, виражених в індивідуальних особливостях її свідомості і діяльності. Особою не народжуються. У кожної людини своя тривалість формування особистісних особливостей, причому протягом життя вони можуть змінюватися. Філософське вивчення формування й розвитку особи вміщує пошук сенсу життя і смерті, усвідомлення власної долі, скерованості своїх вчинків. І тому зміст феномену особи можна розкрити лише за допомогою таких понять як самосвідомість, свобода, відповідальність, ціннісні орієнтації, вчинок. Особа характеризується унікальним поєднанням природних, соціальних і духовних складових: тілесної організації людини, її соціальних ролей в різних формах спілкування і спрямованості до певних духовних цінностей і ідеалів. Необхідно відрізняти поняття “особа” від поняття “індивід”. Кожній особі притаманна індивідуальність

Зіставляючи поняття «індивідуальність» і «індивід», необхідно відзначити властиві їм відмінності: якщо індивід — це представлення про одне, то індивідуальним є те, що не підкоряється канону, нормі, вимагає окремого, особливого аналізу. Реалізація індивідуальності — це завжди народження нового і неповторного. Сам факт відділення індивіду (одиничного) від індивідуальності (особливого) припускає, що не всякий індивід — індивідуальність. Що ж є критерієм становлення і виявлення індивідуальності? Християнство звело в ранг недосяжного ідеалу віруючого, що мучиться і викупає свої гріхи. Ренесанс оспівував гармонію духу і тіла.

Безперечним є те, що для індивідуальності неможлива втрата «самості», власного Я. Індивідуальність не може бути відділена від здійснення задатків і творчого потенціалу особистості. Індивідуальність — це не тільки автономне і незалежне окреме Я, це і самокоштовний, неповторний утвір природи, що може здивувати світ своїми незвичайними й унікальними проявами. У цьому змісті індивідуальність може бути зрозуміла як спонтанне і багато в чому суперечливе явище.

Вибір особистого шляху і поля діяльності — це результат вільного волевиявлення людини. Тому особа неможлива без самостійності, свободи. Свобода, як усвідомлений вибір людиною варіанта певної поведінки в даній ситуації, залежить не тільки від зовнішніх обставин, але й від стану духовного світу людини, від міри її внутрішньої установки на істину, добро, красу, справедливість. Свобода також виражається здатністю людини змінювати реальність, планувати і практично досягати нового. Проблема відповідальності людей за свою свободу і дії завжди пов’язана з розумінням меж цієї свободи, меж втручання в природні і суспільні процеси, в життя інших людей і своє власне життя.

Свобода і відповідальність особи — провідна тема екзистенціалізму.Він визначає свободу як фундаментальну характеристику людського існування, яка дозволяє людині творити себе і обирати образ майбутнього світу. Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації.

За Марселем, бути вільним означає розпоряджатися собою, віддавати себе Богу, забуваючи про себе. На думку Хайдеггера, свобода – це звільнення від ілюзій повсякдення. За Сартром, свобода не просто властива людині, а складає її основу.

Дата добавления: 2015-01-03