Трипільська культура

У час формування в Середземномор’ї античної культури на

теренах Правобережної України жили землеробсько-скотарські пле-

мена з високою на той час культурою. З IV тис. до Р. Х. ці племена

динамічно почали розвивати відтворювальну систему господарю-

вання (землеробство та скотарство), освоїли техніку виготовлення

міді тощо. Йдеться про трипільську культуру, яку в 1896 р. біля

с. Трипілля (Кагарлицький р-н Київської обл.) відкрив археолог

Вікентій Хвойка. Вона поширена по лісостеповій території від

середнього Дніпра до Бугу і Дністра на південному заході. На

26 Розділ 2

всій території трипільської культури населення становило щонай-

менше 1 млн. осіб.

Дослідник В. Хвойка висунув припущення, що слов’яни і

неолітична людність середнього Подніпров’я – це один етнос.

Сміливу гіпотезу він підкріпив археологічними розкопками поблизу

с. Трипілля. За типологічними ознаками ця культура споріднена з

культурами дунайського басейну, Балканського півострова, островів

Східного Середземномор’я і Малої Азії. Це дає змогу підвести

наукову основу для орієнтації і визначення ареалу її впливу на

розвиток культур зазначених регіонів.

Трипільська культура датується IV–III тис. до Р. Х. Українська

дослідниця Тетяна Пасек (1903–1968) виділила три етапи розвитку

трипільської культури: ранній (перша половина IV тис. до Р. Х.);

середній (друга половина IV тис. до Р. Х.); пізній (перша половина –

третя чверть ІІІ тис. до Р. Х.).

До загальних ознак трипільців дослідники зараховують: посе-

лення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житла

споруджувалися по колу, одне біля одного, середина залишалася

порожньою; хати будувалися каркасні; проміжки між стовпами за-

плітали лозою й обмазували ззовні та зсередини товстим шаром гли-

ни; стіни розписували яскравими фарбами, різнокольоровим орна-

ментом. Житло ділилося на кімнати, в яких, напевно___________, жили окремі

члени родини. Помешкання опалювали піччю, складеною з глиняних

вальків. За підрахунками, у такому будинку мешкало 20 осіб, а

поселення налічувало близько 500–600 осіб. Очолювала таку родину

жінка, оскільки, як засвідчують пам’ятки, це був час матріархату.

Більшість статуеток, знайдених в ареалі цього періоду, присвячено

жінці. Центр селища використовувався як загін для громадської

худоби. Це були скотарсько-хліборобські громади з колективною

власністю на худобу.

На ранньому етапі трипільські племена займають територію

Середнього Подністров’я і Південного Побужжя, відбувається

становлення їхнього господарства та економіки.

На середньому етапі культура поширюється на Верхнє По-

дніпров’я, на Київщині трипільці переходять на лівий берег Дніпра.

Цей етап характеризується розквітом господарства, культури, со-

ціально-економічними змінами.

Стародавня культура українських земель 27

На пізньому етапі трипільські племена освоюють Східну і За-

хідну Волинь, Північно-Західне Причорномор’я, у них розвиваються

патріархально-родові відносини. Таке поширення культури пояс-

нюється землеробським характером господарства племен і потребою

переселення на нові ділянки, коли виснажуються вже освоєні.

Кількість трипільських поселень перевищує тисячу. На кінець

ХХ ст. залишки цієї культури відкриті у 38 селах Київщини, 25 –

Поділля, 20 – Західної України. Поселення розташовані переважно

біля оброблюваних ділянок землі в річкових долинах, на пологих

схилах берегів, в місцях, зручних для випасання худоби, рибальства,

полювання. На ранньому етапі поселення, площею 1–2 га, не були

укріплені, в середньому періоді їхня площа збільшується до 50–

150 га, а на початку пізнього періоду, переважно в лісостеповому

межиріччі Південного Бугу, існували гігантські. Наприклад, площею

понад 250 га (Доброводи), 270 га (Майданецьке),* 450 га (Тальянки).

Розташовування поселень було гніздовим, тобто група серед-

ніх і дрібних розміщалась навколо одного великого селища – центру.

Домобудівництво трипільців на багато століть випередило

спорудження жител інших стародавніх племен України. В період

розквіту трипільської культури житла були переважно наземними, з

глини і дерева. Археологічні розкопки свідчать, що підлога в житлах

була вимощена дерев’яними тонкими колодами і поліплена глиною.

Перегородки розділяли житло на кілька приміщень, у яких

знаходилися глибокі печі, часто з димарями.

На Подніпров’ї та Уманщині стіни фарбували в білий, чер-

воний і зелений кольори, а на Подністров’ї в домобудівництві засто-

совували камінь, тут зустрічаються двоповерхові будинки. Розміри

будівель становили від 15–30 м2 в ранньому періоді, до 100–140 м2 –

в пізньому.

Основою господарської діяльності трипільців було земле-

робство і скотарство. Для обробітку ґрунту застосовували мотики з

кам’яними або роговими наконечниками. Вирощували пшеницю,

* Поселення біля с. Майданецьке (Черкаська обл.) нараховувало приблиз-

но 1500 будинків з населенням до 10 тис. жителів. Деякі вчені такі селища

називають протомістами. Втім трипільське суспільство не встигло розвинутись

у міську цивілізацію і зупинилось за крок до неї.

28 Розділ 2

ячмінь, жито, просо, горох, овес. Збирали врожай зернових серпами

з крем’яними лезами. Зерно зберігали у великих глиняних посудинах

і ямах-зерносховищах, а розмелювали на кам’яних зернотерках. На

трипільських поселеннях півдня України і Молдови знайдено кісточ-

ки слив, абрикосів, аличі, винограду і насіння яблук.

Серед домашніх тварин у трипільців переважала велика рогата

худоба і свині. Розводили кіз і овець. Биків використовували як тяг-

лову силу.

Не втратили свого значення полювання, рибальство і збираль-

ництво. Полювали головним чином на оленів, лосів, косуль, кабанів.

Про заняття населення рибальством свідчать знайдені на поселеннях

кістяні і мідні рибальські гачки, грузила тощо. У лісах збирали

ягоди, горіхи, мед, дикі фрукти.

Основні знаряддя праці (ножі, шкребла, леза до серпів, сверд-

ла, сокири та інші) виготовлені з кременю. Широко використовували

кістки і роги тварин для виготовлення шил, мотик, зброї, голок,

прикрас.

Найбільший мідний скарб знайдено у поселенні біля с. Карбун

уМолдові. Він нараховував 444 мідних предметів.

На високому рівні в трипільців було керамічне виробництво.

Витончене і розмальоване різними фарбами, воно і нині викликає

подив і захоплення. Глиняний посуд різноманітний за формою, орна-

ментом, призначенням. Відповідно до розвитку культури змінюється

форма посуду, орнаментальні мотиви, поєднання фарб. На ___________ранньому

етапі посуд орнаментований візерунками з врізаними лініями. На

середньому етапі з’являється кераміка, прикрашена розписом фарб

червоного, чорного, білого, оранжевого кольорів. Фарби на посуді,

вік якого перевищує 5 тис. років, не втрачають кольору. Композиції

розпису різноманітні: зображення звірів, рослин, людей, птахів

тощо. Трипільський орнамент передався в українське мистецтво і

відображений у вишивках, народній кераміці, великодніх писанках.

Орнамент трипільського посуду є ілюстрацією фольклору та

міфології перших землеробів і скотарів. Наприклад, спіральний

меандр – «безконечник» є символом беззупинного руху життя, сти-

лізовані зображення небесного змія-дракона символізували чоловіче

начало, бачимо тут символи сонця, неба і землі, рослин, тварин і

людей.

Стародавня культура українських земель 29

Різноманітна і цікава глиняна пластика трипільців. Більшу

частину її складають жіночі статуетки з випаленої глини, знайдені

майже на всіх поселеннях. Серед сотень різноманітних жіночих

скульптурок особливою є виявлена на Черкащині фігурка жінки-

матері, яка схилила голову над немовлям на руках. Чоловічі ста-

туетки з’являються на пізньому етапі розвитку, тобто тоді, коли в

суспільстві набирають ваги патріархально-родові відносини.

Крім домашніх вівтарів, трипільці мали окремі храми, що

споруджувались у центрі поселень на майдані й були родоплемін-

ними культовими центрами. В таких храмах відбувалися свята,

пов’язані із культами природи, що вмирає і воскресає, зберігався

спеціальний посуд та інші ритуальні предмети. Інколи в храмах або

поряд з ними, на майданах поселень знаходяться особливі жертовні

поховання людей, що здійснювались з метою збільшення родючості

землі, збереження домашнього достатку, захисту від злих сил. Не

виключено, що ці поховання належали жерцям, які відігравали

важливу роль у трипільському суспільстві.

Більшість померлих трипільці ховали за обрядом тілопокладання

на невеликих ґрунтових могильниках неподалік поселень. Поховання

(скорчені та випростані) супроводжуються великою кількістю кераміки.

Менш поширеною була кремація – спалення тіла і захоронення решток

у глиняних урнах. У пониззі Дністра пізньотрипільські племена спору-

джували кургани зі складними кам’яними конструкціями. Є поховання

озброєних чоловіків, які загинули в бою.

Структурними одиницями трипільського суспільства були ма-

ла і велика сім’я, община, рід, плем’я. Племінні групи об’єднували

кілька общинних селищ, поселень.

Якщо виникнення трипільської культури археологи простежу-

ють добре, то її зникнення дещо загадкове. Вона перестала існувати

в кінці ІІІ – на початку ІІ тис. до Р. Х. Більшість вчених вважають,

що причиною поступового зникнення культури було втручання на

територію трипільців інших племен-культур: ямної, катакомбної,

шнурової кераміки зі сходу та кулястих амфор із заходу.

Трипільська культура не зникла безслідно. На думку вчених,

трипільські племена Середнього Подніпров’я були одним з чинників

формування середньодніпровської культури, а племена Західного

Поділля і Волині –підкарпатської культури шнурової кераміки.

30 Розділ 2

Дата добавления: 2015-01-03