Сонет LXVI

Я кличу смерть – дивитися набридло

Сонет LXVI

Сонет LXVI

Сонет LXVI

W. Shakespeare «Sonnet LXVI».

Sonnet LXVI

Tir’d with all these, for restful death I cry, –

As, to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimm’d in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplaced,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgraced,

And strength by limping sway disabled,

And art made tongue-tied by authority,

And folly (doctor-like) controlling skill,

And simple truth miscall’d simplicity,

And captive Good attending Captain Ill:

Tir’d with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.

Не раз я кличу смерть, бо нудно бачить в світі,

Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,

А капосне ніщо блищить у пишнім строю,

А вірність щирая, знай, б’ється з клеветою.

Як славу має й честь огида і облуда,

А чистоту он там сквернить насилля дике,

Як чесноту ганьбить ось стовпище велике,

А власть над всіма зла, як на очах полуда.

Перед надсилою художество німіє,

А дурень мудрому відмірює права,

І правда спутана, безпомічна дуріє,

А добрий в найми йде, а ледар ужива –

Умер би! Ні, держусь тривогою одною:

Як я умру, й любов умре зі мною.

Переклад: І. Франко.

З усього стомлен, кличу безрух – Смерть,

Бо видіти заслугу жебраком,

І врамлення ніщоти в пишну щерть,

І чисту віру, викляту гуртом,

І злото честі, зміщене в ганьбу,

І грубе скурвлення дівочих цнот,

І доскональства скривджену судьбу,

І моці від кульгавих влад розсот,

І вміння, скуте мусом німоти,

І дурість докторовану чола,

І прямоту з прозванням глупоти,

І бранця-Благо в стіп державця-Зла:

З усього стомлен, я в ніщо б пішов,

Будь не всамотнив тим мою любов.

Переклад: І. Костецький.

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот.

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п’ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині!?

Переклад: Д. Павличко.

Утомлений всім тим, я хочу вмерти,

Коли жебрак надармо жде Заслуг,

І бідного потреб Нічим не стерти,

Про чисту Вірність вже заник і слух,

І Гідність золота ганьбою вкрита,

І грубіян дівочу Честь пом’яв,

І права Досконалість перебита,

І Силу на кульгавість світ зміняв,

Уста мистецтву Влада затулила,

Безглуздя лічить Вмілости талан,

Звичайна Правда простоту зганьбила,

Добро в полоні – Зло для нього пан;

Я втомлений всім тим, на смерть готов –

Та як залишу в самоті любов?

Переклад: О. Тарнавський.

Дата добавления: 2014-12-23