Управління прибутком

Прибуток — основний показник і одна з цілей функціонування підприємства. Вона формується на мікро-рівні. Тут же відбувається процес її первинного розподілу. З прибутку підприємство може утворювати фонди: соціальні, розвитку. Управління прибутком містить у собі наступні етапи:

а) управління формуванням прибутку;

б) управління розподілом прибутку.

Кожний з цих етапів заснований на формуванні цілей, задач. Саме правильне їхнє визначення дозволяє надалі адекватно використовувати потенційні можливості підприємства, позиціонувати його в середовищі конкурентів, розробляти стратегію розвитку.

У цілому, можна виділити зміст і задачі процесу формування прибутку (рис. 5.2.).

Рис. 5.2. Зміст і задачі процесу формування прибутку

В даний час прибуток формується по видах діяльності:

а) операційної;

б) інвестиційної;

в) фінансової.

У ринковій економіці прибуток виконує ряд функцій:

1) оцінюючу, тому що прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства. Наявність прибутку — вже позитивно, однак важливою є і величина даного показника. Прибуток входить складовою в багато результуючих показників функціонування підприємства. Наприклад, коефіцієнти рентабельності:

а) коефіцієнт рентабельності активів:

якщо в знаменнику поставити значення окремих груп активів, то одержимо коефіцієнти рентабельності кожного з них;

б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу:

аналогічно попередньому пункту можна одержати коефіцієнти рентабельності його складових, а також позикового капіталу.

в) коефіцієнт валової (маржинальної, чистої) рентабельності реалізації продукції:

,

де ВПо, МПо, ЧПо) — відповідно суми валового, маржинального, чистого прибутку, отриманого від операційної діяльності.

г) коефіцієнт валової (чистої) рентабельності операційних витрат:

д) коефіцієнт рентабельності інвестицій:

,

де ЧПі — річна сума прибутку, одержана від інвестування ресурсів.

е) оцінку ефективності формування прибутку від фінансової діяльності здійснюють через такі показники: вартість залучення позикового капіталу, вартість залучення додаткового власного капіталу тощо.

2) стимулюючу, котра складається в спонуканні інвесторів вкладати кошти в підприємство, яка працює прибутково. Дана функція особливо актуальна в умовах ринкової економіки, тому що підприємство в рамках реалізації своїх зовнішніх зв'язків є відкритим для ринкової інфраструктури. Так, на фондових біржах відбуваються котирування цінних паперів, і по їх динаміці акціонери й інвестори приймають рішення щодо їх продаж або покупки.

3) відтворювальну, яка ґрунтується на тому, що прибуток є основним власним джерелом розширеного відтворення і є складової забезпечення фінансової стійкості й автономії;

4) соціальну, тому що він слугує джерелом соціальних благ членів трудового колективу підприємства. Після сплати податків із прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства, здійснюється матеріальне заохочення, надання соціальних пільг і зміст об'єктів соціальної сфери.

Розподіл прибутку визначається декількома факторами: по-перше, прийнятою послідовністю оподаткування прибутку в державі; по-друге, методикою, яка склалася і використовується підприємством для формування ціни і закладеної в ній масою прибутку; у третіх, сформованою фінансовою стратегією, де визначено обсяг власних засобів, які направляються на розвиток підприємства і соціальні цілі. Рішення про розподіл річного прибутку приймається на загальних зборах акціонерів, а в поточному періоді — керівником.

Дата добавления: 2014-12-23