Операційний аналіз

Операційний аналіз є могутнім інструментом оперативного і стратегічного планування підприємства, прийняття управлінських рішень. В основі механізму управління доходами лежать складові:

1) планування виручки від реалізації;

2) оптимізація постійних і змінних витрат у собівартості;

3) формування цінової політики.

Усі ці фактори визначають також і масу одержуваного прибутку. Тому операційний аналіз ще називають аналізом “Витрати — обсяг — прибуток” (“Costs — Volume — Profit” — CVP).

Розглянемо на графіках (рис. 5.3.) два випадки:

а) б)

Рис. 5.3. Динаміка витрат

Ми бачимо, що має місце крапка, при проходженні якої зона збитків переходить у зону прибутку. Цю крапку називають крапкою беззбитковості, мертвою крапкою, порогом рентабельності. На графіку видно, що змінні витрати більше, тобто поріг рентабельності зрушить вправо по осі Х, отже, необхідно одержати велику виручку від реалізації, щоб покрити усі витрати.

Для більш детального вивчення покриття витрат виручкою від реалізації вводиться поняття валової маржі (маржинальный доход). Це проміжний фінансовий результат діяльності підприємства. Вона дорівнює:

ВМ=виручка від реалізації — Зм.в.

Чи

ВМ=Пост. витрати + Прибуток

Чим вище значення валової маржі, тим краще для підприємства, тому що вона — джерело покриття постійних витрат.

Поріг рентабельності — це така виручка від реалізації, при якій покриваються усі витрати, а прибуток дорівнює нулю.

Якщо ми спробуємо по'єднати поріг рентабельності і валову маржу, то можна сказати, що в крапці порога рентабельності у підприємства вистачає валової маржі тільки для покриття постійних витрат:

Прибуток=ВМ— Пост.в.=0

Для розрахунку порога рентабельності можна використовувати три методи:

1) метод рівняння;

2) метод крапки беззбитковості (по формулі);

3) метод графічного представлення.

Використання операційного аналізу дозволяє фінансовому менеджеру вирішити наступні задачі, кожна з який складає визначений етап його проведення:

1) Визначається обсяг реалізації продукції і послуг, що забезпечить беззбиткову діяльність підприємства в грошовому вираженні:

,

де ПР — поріг рентабельності;

К_ВМ — коефіцієнт валової маржі.

Можна запропонувати для розрахунків ще одну формулу, отриману шляхом ітерацій з попередніх:

2)Розраховується кількість товару, який необхідно зробити і продати для забезпечення беззбиткової діяльності. Для цього використовується поняття гранична кількість товару. Так, якщо підприємство робить і продає один виріб, тобто є одно-номенклатурним, те гранична кількість товару (ПКТ) у натуральному вираженні можна визначити по формулі:

або

Якщо підприємство є многономенклатурным, то можна розрахувати гранична кількість товару по кожній асортиментній позиції:

3) Визначається виручка від реалізації, що забезпечить цільову (заплановану) суму валового прибутку в плановому періоді в грн.:

, де

К_ВМ — коефіцієнт валової маржі визначається на основі чистого виручки від реалізації.

4) Розраховується запас фінансової міцності (безпеки підприємства). Він показує, наскільки може бути знижена виручка від реалізації, забезпечуючи при цьому беззбиткову діяльність

ЗФП=Виручка від реалізації — Поріг рентабельності

Запас фінансової міцності ще може бути виражений у натуральному вимірі. Розрахунок цього показника здійснюється по наступній формулі:

При необхідності запас фінансової міцності можна визначити ще й у процентному вираженні:

Графічно даний показник можна зобразити в такий спосіб (рис. 5.4.):

Рис. 5.4. Розмір запасу фінансової міцності.

5) Визначення прогнозного розміру прибутку при наявному співвідношенні постійних і змінних витрат. Найбільш використовуваними в цих цілях методами варто вважати:

1. Метод виробничого (операційного важеля);

2. Метод граничного аналізу.

При використанні методу виробничого важеля необхідно розуміти, що зміна виручки від реалізації веде до зміни прибутку. Однак ця зміна не носить пропорційний характер, а зміна виручки від реалізації спричиняє більш сильна зміну прибутку. Така залежність зветься ефект операційного важеля.

Ця взаємна обумовленість має місце як при рості, так і при падінні виручки від реалізації внаслідок зміни цін, конкурентного середовища та інших факторів, тобто мова йде про те, що при збільшенні виручки від реалізації, наприклад, на 3% прибуток збільшиться на більше число відсотків. Але на скільки? На це питання допоможе відповісти показник, який називається сила впливу операційного важеля (СВОВ). Саме він показує, на скількох відсотків зміниться прибуток підприємства при зміні виручки від реалізації на один відсоток. Він визначається за наступною формулою:

% збільшення прибутку=СВОВ • %збільшення виручки від реалізації

Така залежність має місце тому, що вироби, які реалізовані після проходження порога рентабельності несуть на собі тільки “свої” змінні витрати і прибуток, оскільки постійні витрати вже покриті тими виробами, що були продані до його проходження. Темпи зміни прибутку при зміні виручки від реалізації будуть вищі у підприємства з більшою часткою постійних витрат. Отже, ступінь такої залежності прибутку і виручки від реалізації визначається співвідношенням постійних і змінних витрат. Чим вище частка постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим більше чуттєвий прибуток стосовно виручки від реалізації. При чому це не залежить від розміру підприємства, специфіки його продукції, галузевої приналежності тощо. Показник, що дозволяє вимірити ступінь такої залежності називається коефіцієнтом операційного левериджу (КОЛ). Для розрахунку зазначеного показника використовується формула:

,

де КОЛ — Коефіцієнт операційного левериджа.

Варто відмітити, що зайве “роздування” постійних витрат є небезпечним, тому що вони важко скорочуються. Для цього необхідні великі зміни в організаційному і соціальному плані, що спричиняють найчастіше скорочення персоналу.

Вибір структури витрат є важливим рішенням фінансового менеджера. Виникає дилема: мати високі постійні витрати і значний операційний важіль або високі змінні витрати і маленький операційний важіль.

Якщо підприємство збільшує обсяг продажів, то необхідно вибрати високий операційний важіль і постійні витрати, однак, якщо ситуація на ринку нестабільна, тоді доцільніше домогтися низького операційного важеля. Важливо не допустити влучення підприємства в зону збитків.

Необхідно пам'ятати, що СВОВ розраховується для конкретного обсягу реалізації, структури витрат, прибутку. При зміні хоча б однієї його складової СВОВ зміниться, і для правильності подальших розрахунків його необхідно визначити знову.

Співвідношення приросту суми прибутку і суми обсягу реалізації, одержуване при визначеному значенні коефіцієнта операційного левериджа, називається ефектом операційного важеля (ЕОВ). Для його розрахунку використовується наступна формула:

Даний показник зручний для моделювання розміру прибутку, тому що задаючи різні значення приросту обсягу реалізації завжди можна визначити, у яких розмірах вона росте.

Дата добавления: 2014-12-23