Приклад. Використовуючи дані попереднього прикладу визначимо оптимальний момент поновлення у випадку, якщо цикл замовлення становить 3 дні

Використовуючи дані попереднього прикладу визначимо оптимальний момент поновлення у випадку, якщо цикл замовлення становить 3 дні, а щоденні витрати рівномірні (всі округлення до цілих зробимо в сторону збільшення).

Якщо кількість замовлень в рік становить 73, то при 360 днях у році періодичність замовлення становитиме: 360: 73 = 5 (через кожні 5 днів)

Щоденні витрати: 20 000: 360 = 56 од.

Критичний залишок: 56 ´ 3 = 168 од.

= 2 дні

Тобто через 2 дні після попередньої доставки товарів, коли їх запас досягне критичного значення, потрібно поновлювати замовлення.

Представимо дану стратегію закупівель графічно:

2-й, 7-й, 12-й, 17-й…. дні – момент поновлення замовлення

5-й, 10-й, 15-й, 20-й…дні – момент поставки товарно-матеріальних цінностей

Рис 6.12. Періодичність поставки товарно-матеріальних цінностей та поновлення замовлення

Зрозуміло, що для всієї номенклатури товарно-матеріальних цінностей кількісні моделі управління застосовувати недоцільно. В зарубіжній практиці фінансового менеджменту рекомендується здійснювати контроль за станом товарно-матеріальних запасів, використовуючи метод аналізу АВС. Даний метод базується на законі Паретто "Закон 80 - 20".

Закон, відкритий італо - швейцарським інженером та економістом Вільфредом Паретто (1848-1923 р.р.), може застосовуватися практично у всіх сферах людської діяльності. Так, наприклад, стосовно до виробництва даний закон означає, що 20% підприємств галузі випускають 80% її основної продукції; стосовно до торгівлі - на 20% оптовиків приходиться 80% суми всіх торгових операцій і т.і. З позицій менеджменту товарно-матеріальних запасів даний закон означає, що 20% статей запасів займають 80% у вартості всіх закуплених товарно-матеріальних цінностей, а отже на 80% визначають загальний результат управління запасами. І навпаки, час і зусилля, витраченні на управління іншими 80% позицій товарно-матеріальних цінностей, можуть змінити загальний результат не більш як на одну п'яту.

Тому за законом Паретто фінансовим менеджерам доцільно зконцентрувати свою увагу на тих 20% статей запасів, в яких зв'язано до 80% фінансових ресурсів фірми даного цільового призначення. Така категорія запасів за методом аналізу АВС називається категорію А і потребує жорсткого контролю з боку спеціалістів фінансової служби. Для цієї категорії запасів доцільно активно застосовувати вище розглянуті кількісні моделі, так як за рахунок оптимізації їх розміру і часу закупівель підприємство може отримати значний ефект.

Разом з тим, від кількісних моделей управління товарно-матеріальними запасами можна відмовитися у випадку:

Ø нестабільних поставок товарно-матеріальних запасів (страйки, перебої у виробництві, проблеми з імпортом, транспортуванням і т.і.);

Ø очікуваного підвищення цін на товарно-матеріальні запаси (чим вищий рівень інфляції, тим більші фактичні запаси у порівнянні з їх оптимальним розміром);

Ø невизначеності умов господарювання (повинен бути певний резерв на випадок розвитку подій за несприятливим сценарієм);

Ø швидкого фізичного або морального зносу товарно - матеріальних цінностей (в даному випадку фактичні розміри запасів можуть бути, навпаки, менші за їх оптимальний розмір, що потребує більш частих закупівель).

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріальними запасами є обгрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель і конкретний вибір фінансового менеджера повинен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і задач діяльності. В систематизованому вигляді переваги і недоліки найбільш поширених способів закупівлі сировини наведено в таблиці 6.4.

Як видно із таблиці 6.4, до переваг завищеного обсягу запасів відноситься можливість економії часу в процесі виробництва, більша еластичність підприємства у випадку підвищення ринкового попиту на його продукцію. Крім того, купляючи сировину і матеріали великими партіями, керівники відділу збуту можуть добиватися значних цінових знижок, що також є своєрідним стимулом для створення великих запасів.

Разом з тим, практика роботи вітчизняних підприємств свідчить про високу затратність такої політики. З точки зору раціонального управління товарно-матеріальними запасами фінансові менеджери повинні уникати зайвих та надмірних запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей можна збільшувати лише до тих пір, доки отримана економія перевищує загальні витрати на утримання додаткових запасів. Крім того, максимальний розмір залишків повинен обов'язково погоджуватися з виробничою і маркетинговою службою.

Таблиця 6.4

Дата добавления: 2014-12-23